Ухвала суду № 51655793, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 рокусправа № 804/2112/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі №804/2112/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тирол Плюс» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тирол Плюс» (далі - ТОВ «Тирол Плюс») звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська №0005922203 від 09 жовтня 2014 року, яким визначена ТОВ «Тирол Плюс» сума податкового зобов'язання з податку на додну вартість - за основним платежем сума грошового зобов'язання становить 1156568,00грн. та 289142,00грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська № 0005922203 від 09 жовтня 2014 року, яким визначена Товариству з обмеженою відповідальністю «Тирол Плюс» сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з котрих за основним платежем сума грошового зобов'язання становить 1 156 568,00 грн. та 289 142,00 грн. штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що продукцію яку було придбано позивачем у ТОВ «Антарес» в подальшому було передано на зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт» згідно договору зберігання від 01.07.2014 №4149. Проте, перевіркою не виявлено факту отримання-передаці нафтопродуктів на місці передачі, а саме в резервуарах на території нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт», оскільки надані позивачем до перевірки акти приймання-передачі наданих послуг зберігання засвідчують лише гарантування збереження, а не отримання нафтопродуктів.

Матеріали справи містять окремі документи, які свідчать про придбання позивачем нафтопродуктів, в тому числі й подальшу їх реалізацію (що не ставиться під сумнів, враховуючи діяльність позивача). Однак, нафтопродукти придбавались позивачем не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, тому такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право позивача на податковий кредит.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Антарес», посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

В обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу вказує, що доводи викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи та первинній документації яка в повному обсязі знаходиться в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 18.09.2014 по 19.09.2014 на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки №984 від 18.09.2014 проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тирол Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Антарес» за період липень 2014 року.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровської області за результатами вказаної перевірки складено Акт від 19.09.2014 №3302/2203/39242460.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на загальну суму 1 156 568,00 грн.

Листом від 06.10.2014 № 3184840/04-64-22-03-11 «Про надання інформації стосовно розгляду заперечення» ТОВ «Тирол Плюс» відмовлено у задоволенні заперечення на вищезазначений акт.

На підставі акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 № 0005932203 щодо порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.2., пункту 198.3, пункту 198.6. статту 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, у розмірі 1 445 710,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи між ТОВ «Тирол Плюс» та ТОВ «Антарес» укладено договір щодо поставки нафтопродуктів (товару) ТОВ «Тирол Плюс» партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Проте податковим органом зазначено, що розрахунки між ТОВ «Тирол Плюс» та ТОВ «Антарес» не здійснювались та не встановлено придбання ТОВ «Антарес» імпортного товару, що ставить під сумнів реальність здійснення господарської операції. Також, встановлено відсутність ТОВ «Антарес» за податковою адресою, відсутність складських приміщень у вищевказаного товариства, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Відповідно до Сертифікату відповідності серія ВВ (зареєстровано в реєстрі за № UA1.035.0193654-11), Сертифікату відповідності серія ВВ (зареєстровано в реєстрі за № UA1.035.0193651-1 1), придбані нафтопродукти є Українського походження, а отже бензин автомобільний підвищеної якості A-92-Євро виду II класу С та бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду II класу D є виключно Українського походження, що суперечить твердженню відповідача відносно імпорту позивачем товару.

Підпунктом 14.1.178 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності спірних господарських операцій, має бути доведеним (спростованим) факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Антарес» та наявність (відсутність) належним чином оформлених первинних документів, які свідчать про факт здійснення таких господарської операції.

Відповідно до матеріалів справи, дійсність проведення господарських операцій підтверджується первинною документацією, наданою до перевірки.

Податковим органом перевірялась первинна документація, яка була надана до перевірки, проте доказів, які підтверджують припущення про їх недостовірність в матеріалах справи не містяться.

Надані позивачем документи, у їх сукупності, дозволяють визначитись зі змістом та обсягом господарських операцій, найменуванням поставленого товару, його кількістю та вартістю, сторонами господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинні документи надані позивачем до перевірки фіксують факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Тирол Плюс» і ТОВ «Антарес» та є доказом того, що діяльність ТОВ «Тирол Плюс» і ТОВ «Антарес» спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності формування позивачем податку на додану варість за рахунок договорів, укладених позиваем з ТОВ «Антарес», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому чисті податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у справі №804/2112/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров