Постанова № 51655330, 16.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/10032/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Криворотька В.В.

представників сторін:

від позивача: Гаврись Я.Б. за дов. № 612/22 від 09.09.2015 р.;

від відповідача: Новинський О.В. за дов. б/н від 15.04.2015 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Спільного Українсько-Латвійського підприємства

«Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.06.2015 року

у справі № 910/10032/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

до Спільного Українсько-Латвійського підприємства

«Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю)

про стягнення 46 847,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10032/15 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 46 847,16 грн. витрат за транспортування порожніх цистерн та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10032/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року апеляційну скаргу Національного університету біоресурсів і природокористування України було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Зеленін В.О. та призначено до розгляду на 16.09.2015 року.

03.09.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року справу № 910/10032/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10032/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Центренерго» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06.07.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - покупець, позивач, ПАТ «Центренерго») та Спільним Українсько-Латвійським підприємством «Хімімпекс» Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - постачальник, відповідач) було укладено Договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/43 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до Договору, в якому зазначається місце, строк та (термін) поставки продукції.

Відповідно до п. 12.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до Договору.

Додатком № 1 до Договору визначено, що загальна вартість продукції з ПДВ становить 4 335 552,00 грн.; умови розрахунків: протягом 30 банківських днів після підписання акту приймання-передачі продукції; постачальник здійснює поставку продукції залізницею на умовах поставки - DDP (Вуглегірська ТЕС, Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС), відповідно до Правил «Інкотермс 2000»; строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки; строк дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору, в період з липня по грудень 2012 року, зі станцій відправлення Баглій Придніпровської залізниці та Рожнятов Львівської залізниці відповідачем на ім'я одержувача на адресу Вуглегірської ТЕС, Зміївської ТЕС, а також Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», було відправлено залізничним транспортом товар (натрій гідроксид), що підтверджується залізничними накладними: №46546917, №46671798, №46908752, №45031887, №45093598, №45415098, №45439072, №46116703, №46205936, №46379624, №46724761, №46773297, №46836664, №46579934, №45415148, №46116570, №39524616, №46628194, №45414901, №45452505, №46105433, №46724811, №47769476.

Відправлений відповідачем товар було отримано позивачем, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000392 від 13.08.2012 р., №РН-0000404 від 17.08.2012 р., №РН-0000419 від 24.08.2012 р., №РН-0000467 від 01.10.2012 р., №РН-0000472 від 01.10.2012 р., №РН-0000496 від 05.10.2012 р., №РН-0000498 від 08.10.2012 р., №РН-0000544 від 26.10.2012 р., №РН-0000548 від 27.10.2012 р., №РН-0000561 від 01.11.2012 р., №РН-0000591 від 10.11.2012 р., №РН-0000592 від 11.11.2012 р., №РН-0000595 від 14.11.2012 р., №РН-0000397 від 13.08.2012 р., №РН-0000510 від 08.10.2012 р., №РН-0000543 від 25.10.2012 р., №РН-0000380 від 03.08.2012 р., №РН-0000381 від 03.08.2012 р., №РН-0000396 від 11.08.2012 р., №РН-0000499 від 08.10.2012 р., №РН-0000500 від 08.10.2012 р., №РН-0000539 від 21.10.2012 р., №РН-0000593 від 12.11.2012 р., №РН-0000637 від 07.12.2012 р., а також актами приймання-передачі продукції: №3 від 13.08.2012 р., №6 від 17.08.2012 р., №7 від 24.08.2012 р., №8 від 01.10.2012 р., №9 від 01.10.2012 р., №10 від 05.10.2012 р., №11 від 08.10.2012 р., №17 від 26.10.2012 р., №18 від 27.10.2012 р., №19 від 01.11.2012 р., №20 від 10.11.2012 р., №21 від 11.11.2012 р., №23 від 14.11.2012 р., №5 від 13.08.2012 р., №14 від 08.10.2012 р., №15 від 25.10.2012 р., №1 від 03.08.2012 р., №2 від 03.08.2012 р., №4 від 14.08.2012 р., №13 від 08.10.2012 р., №12 від 08.10.2012 р., №16 від 25.10.2012 р., №22 від 12.11.2012 р. та №24 від 10.12.2012 р., які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств.

Як визначено Додатком № 1 до Договору, поставка товару здійснюється на умовах поставки DDP відповідно до Правил «Інкотермс 2000», згідно з якими відповідач за власний рахунок зобов'язався укласти договір перевезення товару до названого місця призначення та нести всі витрати, пов'язані з товаром до моменту здійснення його поставки.

Позивач звертає увагу, що відповідачем оплата провізної плати завантажених вагонів-цистерн на адресу Зміївської ТЕС, Трипільської ТЕС та Вуглегірської ТЕС позивача було здійснено без урахування плати за перевезення (повернення) порожніх вагонів-цистерн власникам - ПАТ «Дніпроазот» та ТОВ «Карпатнафтохім», у зв'язку з чим позивач після вивантаження продукції, повернув власнику цистерни за залізничними накладними: № 44571156, № 44643435, № 44734432, № 43155597, № 43184316, № 43310804, № 43339043, № 43626720, № 43635622, № 43699610, № 43823061, № 43836519, № 43893569, № 34594846, № 32324097, № 32580862, № 49892656, № 50440486, № 53041083, № 53068292, № 53986428, № 48830277 та № 50279173, в яких відправником зазначено Зміївську ТЕС, Трипільську ТЕС та Вуглегірську ТЕС, а одержувачем ПАТ «Дніпроазот» та ТОВ «Карпатнафтохім».

За перевезення (повернення) порожніх цистерн до їх власника Вуглегірською ТЕС, Зміївською ТЕС та Трипільською ТЕС сплачено залізниці провізну плату у загальному розмірі 46 847,16 грн., які на думку позивача, повинні бути стягнуті з відповідача.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Термін DDP «поставка зі сплатою мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита» (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

За змістом п. а ст. А. 3 терміну DDP Правил «Інкотермс-2000» продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям.

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень ст. Б. 6, додатково до витрат, що випливають із статті А. 3 «а», нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А. 4. (ст. А6 терміну DDP Правил «Інкотермс-2000»).

Таким чином, статтями А. 3., А. 6. терміну DDP Правил «Інкотермс-2000» на продавця покладений обов'язок за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення та додатково до витрат, що випливають із статті А. 3 «а», нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А. 4.

В той час, як згідно зі ст. В6 терміну DDP Правил «Інкотермс-2000» покупець зобов'язаний сплатити всі витрати, пов'язані з товаром, із моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А. 4, якою визначено, що продавець зобов'язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Отже, у розумінні ст. В.6 терміну DDP Правил «Інкотермс-2000» витрати пов'язані з товаром, які покладаються на покупця з моменту здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А. 4 є витрати, що пов'язані, зокрема, з розвантаженням товару та подальшого його транспортування.

Одночасно з цим, як вбачається з п. а ст. Б.3. розділу Б «Обов'язки покупця» терміну DDP Правил «Інкотермс-2000», у покупця відсутні зобов'язання з договору перевезення.

Статтею 1 Статуту залізниць України визначено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок укладення саме такого Договору залізничного перевезення у вищезазначених цистернах, які є власністю ПАТ «Хімдівізіон», ТОВ «ПКФ «Адекс», Запорізьке «Кремнійполімер», ПАТ «Дніпроазот» та ТОВ «Ітек Транс», позивач став одержувачем вантажу, на якого нормами транспортного законодавства покладені відповідні обов'язки.

Приписами ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами.

Відповідно до п. 15 Правил користування вагонами і контейнерами, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Таким чином, внаслідок здійснення відповідачем постачання продукції згідно із Договором у цистернах, які належать ПАТ «Хімдівізіон», ТОВ «ПКФ «Адекс», Запорізьке «Кремнійполімер», ПАТ «Дніпроазот» та ТОВ «Ітек Транс», позивач змушений був відправити зазначені порожні цистерни їх власнику, за що сплатив залізниці тариф в загальному розмірі 46 847,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Спірним договором не передбачено обов'язку позивача по поверненню, порожніх цистерн їх власнику після вивантаження, так само не передбачено й умови про покладення на позивача витрат по сплаті залізничного тарифу за повернення порожніх цистерн.

Грошове зобов'язання позивача, як покупця продукції, обмежується оплатою вартості одержаної продукції, отже, відповідно до умов договору продукція повинна була бути поставлена у цистернах, які належать залізниці, й порожні цистерни були б повернуті на станцію призначення без понесення додаткових витрат на їх повернення власнику.

Одним з правових наслідків порушення зобов'язання згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо поставки товару та понесеними позивачем збитками за транспортування порожніх цистерн після вивантаження власнику у розмірі 46 847,16 грн. При цьому, відповідачем не вжито заходів по зменшенню збитків, в той час, як своєчасне повернення порожніх цистерн позивачем мінімалізувало додаткові витрати по їх зберіганню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 року у справі № 910/15966/14.

Слід також звернути увагу, що відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а його доводи щодо того, що за відсутності банківських виписок з особового рахунку позивача, неможливо встановити факт понесення ним витрат на транспортування порожніх цистерн після вивантаження власнику, спростовується наступним.

Згідно з положеннями пунктів 1.2, 1.8, 2.6, 2.7, 2.8 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) належними і допустимими доказами здійснення перевезення (повернення) порожніх цистерн власникам ПАТ «Хімдівізіон», ТОВ «ПКФ «Адекс», Запорізьке «Кремнійполімер», ПАТ «Дніпроазот» та ТОВ «Ітек Транс» Донецькою, Південною і Південно-Західною залізницями та списання останніми з особових рахунків Зміївської ТЕС, Трипільської ТЕС та Вуглегірської ТЕС позивача провізної плати за дане перевезення у загальному розмірі 46 847,16 грн., є:

накладні № 44571156, № 44643435, № 44734432, № 43155597, № 43184316, № 43310804, № 43339043, № 43626720, № 43635622, № 43699610, № 43823061, № 43836519, № 43893569, № 34594846, № 32324097, № 32580862, № 49892656, № 50440486, № 53041083, № 53068292, № 53986428, № 48830277, № 50279173 з підтверджуючою у них інформацією, зокрема, графи 31, 34;

довідки про рух коштів;

акти здачі-приймання виконаних робіт, що наявні в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 46 847,16 грн. збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Спільним Українсько-Латвійським підприємством «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю), не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10032/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Спільне Українсько-Латвійське підприємство «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного Українсько-Латвійського підприємства «Хімімпекс» (Товариство з обмеженою відповідальністю) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 року по справі № 910/10032/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/10032/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 21.09.2015 року.