Рішення № 51655177, 29.09.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 923/1489/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м.Херсон

до: Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації, м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 22 978 грн. 47 коп. за договором про постачання теплової енергії

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № 336-15 від 06.02.2015р.;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю від 09.09.2015р.

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 22978 грн. 47 коп., з яких сума основного боргу 20812,97 грн., 3% річних 103,12 грн., пеня 2062,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору № 469/02-2015 від 20.04.2015 р. про постачання теплової енергії, положеннями ст.ст. 173, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 526, 625, 629 ЦК України.

24.09.2015 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.09.2015 р., після чого розгляд справи було продовжено.

29 вересня 2015 року позивач надав суду клопотання про зменшення суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу, щодо решти позовних вимог - позивач наполягає на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві визнає суму основного боргу у розмірі 15312,95 грн., просить відмовити позивачу у стягненні 3% річних, зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн. та звільнити відповідача від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

20 квітня 2015 року між МКП "Херсонтеплоенерго" (виробник) та Херсонською філією Державного науково-дослідного та Департаментом екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (споживач) укладено договір № 469/02-2015 про постачання теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. договору, виробник зобовязується здійснювати постачання теплової енергії у вигляді гарячої води споживачу згідно з договором, а споживач здійснювати оплату в повному обсязі за отриману теплову енергію.

Пунктом 4.1. сторони погодились, що розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем за отриману теплову енергію на підставі рахунку на оплату та підписаного сторонами акта виконаних робіт.

Пунктом 11.7.5. договору сторони передбачили, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем згідно з умовами цього договору не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання щодо постачання споживачу теплової енергії виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 1245 від 15.05.2015р., №1270 від 15.05.2015 р., №1271 від 15.05.2015 р., №1272 від 14.05.2015 р. на загальну суму 45412,95 грн. та рахунками на оплату № 1213 від 14.05.2015 р., №1214 від 14.05.2015 р., №1215 від 14.05.2015 р., №1216 від 14.05.2015 р. на суму 45412,95 грн. ОСОБА_1 підписанні уповноваженими представниками виконавця та замовника без зауважень.

Відповідач, всупереч договірним зобов'язанням, за поставлену теплову енергію на суму розрахувався частково, заборгувавши позивачу 20812,95 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 20812,95 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

24 вересня 2015 року представником відповідача подані суду докази сплати 3300,00 грн. платіжним дорученням №205 від 20.08.2015 р. (до порушення провадження по справі) та 2200,00 грн. платіжним дорученням №231 від 22.09.2015 р. та №232 від 22.09.2015 р. (після звернення позивача до суду) в рахунок погашення боргу за постачання теплової енергії за договором. Тому, в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, суд припиняє провадження по справі за п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України щодо стягнення 2200,00 грн., а щодо позовних вимог в сумі 3300,00 грн. основного боргу суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки станом на 26.08.2015 р. вищевказана заборгованість була відсутня.

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 15312,95 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2062,40 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.8.4.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін згідно ст. 231 ГК України нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За поданим позивачем розрахунком розмір пені становить 2062,40 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум пені у розмірі 2062,40 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення сум пені у розмірі 2062,40 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення пені до 1,00 грн., оскільки сплата пені передбачена умовами договору, чинним законодавством в разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Підстави звільнення відповідача від сплати пені відсутні.

Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 103,12 грн. відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення сум 3% річних у розмірі 103,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Суд роз'яснює відповідачу, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з заявою в порядку ст. 121 ГПК України про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити. Припинити провадження в частині стягнення 2200,00 грн. основного боргу.

2.Стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м.Херсон, пров.Казацький, 10, 2-й поверх) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73003, м.Херсон, Острівське шосе, 1, ідентифікаційний код 31653320, р/р 26007698461 в ПАТ "Марфінбанк", МФО 328168) основний борг в сумі 15312,95 грн., пеню у розмірі 2062,40 грн., 3% річних у розмірі 103,12 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп. Відмовити в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3300,00 грн. основного боргу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2015р.

Суддя В.В.Литвинова