Рішення № 51655119, 24.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р.Справа № 922/4516/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, м. Харків про стягнення 38214,70 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 01-42юр/3207 від 30.04.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 3259 від 31.07.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 37537,18 грн., з яких: заборгованість по пені в сумі 12891,64 грн., 3 % річних в сумі 808,02 грн., індекс інфляції в сумі 23837,52 грн.

Ухвалою суду по справі від 10.08.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2015 р. о 12:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 03.09.2015 р. о 12:20, через канцелярію господарського суду 03.09.2015 р. за вх. № 35059, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 01.09.2015 р. за вх. № 34552, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка судом була прийнята до розгляду, у зв'язку з чим справа розглядається з її урахуванням.

Отже, згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму у розмірі 38214,70 грн., з яких: сума 3% річних - 840,24 грн.; пеня - 13536,94 грн., індекс інфляції - 23837,52 грн.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 03.09.2015 р. за вх. № 35072, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України визнати незадовільним майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 90 %.

У судовому засіданні призначеному на 03.09.2015 р. була оголошена перерва до 24.09.2015 р. о 12:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 24.09.2015 р. о 12:00, через канцелярію господарського суду 24.09.2015 р. за вх. № 38475, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 18.09.2015 р. за вх. № 37403, надав письмові пояснення з додатком, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник позивача просив суд позов задовольнити в повному обсязі та стягнути на користь позивача 38214,70 грн., з яких:

840,24 грн. - 3% річних за грудень 2014 р., січень, лютий, березень, червень та липень 2015 р.;

23837,52 грн. - індекс інфляції за квітень 2015 р.;

13536,94 грн. - пеня за січень, лютий, березень, червень та липень 2015 р.

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - в/ч А 1215, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів того, що в/ч А 1215 є юридичною особою.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків у судовому засіданні просив суд на підставі ч.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України визнати незадовільним майновий стан відповідача та зменшити розмір пені на 90 %.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

25.04.2005 між АК "Харківобленерго" та військовою частиною А 1215 був укладений договір про постачання електричної енергії № 11058 (надалі - договір).

Також, між сторонами та військовою частиною А 1215 були укладені наступні додаткові угоди до договору: додаткова угода від 01.01.2010 р., додаткова угода від 06.09.2010 р., додаткова угода № 2 від 11.04.2011 р. та додаткова угода від 12.02.2008 р. Крім того, між АК "Харківобленерго" та військовою частиною А 1215 була укладена додаткова угода до договору від 01.01.2013 р.

05.01.2015 р. між сторонами та військовою частиною А 1215 була укладена додаткова угода до договору про постачання електричної енергії № 11058 від 25.04.2005 р. за якою сторони внесли змінили до п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 5, 6, 8, 9 додатка 2 до договору "Порядок розрахунків".

Отже, відповідно до умов договору відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Пунктом 2.1.2 договору було передбачено, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням розділів 6, 7 договору, відповідно до додатка 1 «Договірні величини споживання» та додатка 2 «Порядок розрахунків».

Відповідно до п. 2.2.5 договору споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Згідно з п. 5 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунку, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 5 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 10 операційних днів з дня його отримання.

Пунктом 6 додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" було передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як постачальник, виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, та здійснив у період з грудня 2014 р. по липень 2015 р. поставку електричної енергії споживачу у повному обсягу, за яку, в порушення умов договору, відповідач своєчасно не розрахувався.

В підтвердження позовних вимог позивачем були надані до суду звіти про використання електроенергії в/ч А 1215 (том 1 а.с. 21-27) та рахунки до сплати з доказами їх отримання (том 1 а.с. 28-53, 92-93).

Крім того, позивачем були надані до суду відповідні розрахунки в підтвердження позовних вимог по справі.

Проте, відповідачем контррозрахунків 3% річних, індексу інфляції та пені до суду не було надано.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи умови договору господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 840,24 грн. та індексу інфляції у розмірі 23837,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови договору, господарський суд прийшов до висновку, що сума пені у розмірі 13536,94 грн. була нарахована позивачем правомірно.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Разом з цим, суд враховує те, що ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не встановлено конкретних критеріїв, за наявності яких суд зменшує заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у тому чи іншому обсязі, відтак відповідний висновок має узгоджуватись зі ст. 3 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні засади цивільного законодавства.

В даному випадку, з урахуванням встановлених судом обставин, враховуючи інтереси позивача, а також зважаючи на те, що сплата Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й держави, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків утримується за рахунок бюджетних коштів, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про зменшення пені на 50 %, у звязку з чим сума пені становить 6768,47 грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних у розмірі 840,24 грн., пені у розмірі 6768,47 грн. та індексу інфляції у розмірі 23837,52 грн., всього - 31446,23 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 1503,62 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 230, 231, 232, 233, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, ідентифікаційний код 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, ідентифікаційний код 00131954, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805) суму 3% річних у розмірі 840,24 грн., пеню у розмірі 6768,47 грн., індекс інфляції у розмірі 23837,52 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1503,62 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_4