Рішення № 51655059, 22.09.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015 Справа № 917/1396/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601

до Кременчуцької виправної колонії № 69, проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, 39602

про стягнення 271 290,55 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-75/3191 від 18.03.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 283 від 29.08.2015 р.; ОСОБА_3, довіреність № 281 від 29.08.2015 р..

22.09.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії про стягнення з Кременчуцької виправної колонії № 69 271 290,55 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 21.05.2008 р. Договору про постачання електричної енергії № 318, з яких : 252 951,85 грн. основний борг з оплати вартості отриманої теплової енергії за квітень 2015 р., 14 682,06 грн. пеня, 2 497,76 грн. три проценти річних та 1 158,88 грн. інфляційні втрати.

Представник позивача надав суду клопотання № 12-13-02/2335 від 21.09.2015 р. (вх. № 13717 від 22.09.2015 р.), відповідно до якого повідомляє суд, що сума основного боргу відповідача, яка є предметом спору у даній справі, погашена та просить припинити провадження у справі в цій частині. Крім того, позивач повідомляє суд про зменшення нарахувань санкцій, з огляду на що сума пені за розрахунком позивача складає 7 553,16 грн., сума трьох процентів річних складає 377,66 грн. та сума інфляційних втрат складає 3 932,93 грн..

Представники відповідача в судовому засіданні підтвердили факт погашення суми основного боргу та заперечили проти стягнення з відповідача штрафних санкцій за мотивами, наведеними у відзиві № 7/14-5/4836 від 23.07.2015 р. (вх. № 10760 від 27.07.2015 р.)..

Суд задовольняє клопотання позивача за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

21.05.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (постачальник) та Кременчуцькою виправною колонією № 69 (споживач) було укладено договір № 318 про постачання електричної енергії (далі Договір, а.с. 8-15).

При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :

- постачальник продає споживачу електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5 000,00 кВт, а споживач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі на умовах, передбачених цим договором (ч. 1 п. 1 Договору)

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії" (п. 2.3.3 Договору);

- за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками (п. 4.2.1 Договору);

- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 Договору).

За даними сторін відповідно до п. 9.4 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.

До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено печатками), зокрема, наступні додатки :

- Додаток № 3 до Договору - графік зняття показів обліку електричної енергії та перелік точок комерційного обліку (а.с. 11-13);

- Додаток № 2 до Договору - порядок розрахунків (а.с. 10), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим вважається період з 000 години 25-го числа попереднього місяця до 000 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електроенергії, за регульованим тарифом (п. 1 Порядку);

- відповідно до визначеної згідно п. 3 цього додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії який має бути оплачений протягом 5-ти операційних днів від дня виписки рахунка (п. 2 Порядку);

- споживач самостійно знімає показники розрахункових лічильників о 000 годині 25-го числа, оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії" та до 15-години надає її постачальнику для здійснення розрахунку та оформлення "Акта про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії" (ч. 1 п. 3 Порядку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії" (додаток № 4 до Договору), який оформлюється постачальником та підтверджується споживачем у триденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками постачальника (п. 4 Порядку);

- у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 9 Порядку).

До Договору між сторонами було укладено наступні додаткові угоди, згідно яких сторони вносили зміни до п. 2 Додатку № 2 до Договору, а саме :

- № б/н від 09.04.2015 р. згідно якої, п. 2 Додатку № 2 до Договору викладено у наступній редакції :"Споживач за прогнозоване споживання активної електричної енергії в квітні 2015 р. здійснює оплату в розмірі 175 646,78 грн. до кінця поточного календарного місяця";

- № б/н від 15.05.2015 р. згідно якої, п. 2 Додатку № 2 до Договору викладено у наступній редакції :"Споживач за прогнозоване споживання активної електричної енергії в травні 2015 р. здійснює оплату в розмірі 70 900,00 грн. до кінця поточного календарного місяця";

- № б/н від 12.06.2015 р. згідно якої, п. 2 Додатку № 2 до Договору викладено у наступній редакції :"Споживач за прогнозоване споживання активної електричної енергії в червні 2015 р. здійснює оплату в розмірі 99 400,00 грн. до кінця поточного календарного місяця".

Постачальником електричної енергії у квітні 2015 р., було виконано договірні зобов'язання по постачанню споживачу електричної енергії на суму 320 367,34 грн.. Відповідачем в дотримання умов Договору (з урахуванням додатків до нього) було складено та належним чином оформлено відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії за квітень 2015 р. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 99). На підставі вищезазначеної відомості сторонами були підписано та скріплено їх печатками акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 100). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату отриманої ним електричної енергії, а саме № А0318 від 28.04.2015 р. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 105).

В порушення умов Договору відповідач своєчасно здійснив лише часткову оплату вартості спожитої електричної енергії у квітні 2015 р., в розмірі 67 415,49 грн.. Проведення відповідачем оплати підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 419 від 10.04.2015 р. на суму 95 000,00 грн. (з урахуванням того, що оплата проведена відповідачем за даним платіжним дорученням частково була зарахована в оплату отриманої останнім електричної енергії у березні 2015 р. та частково зарахована в оплату отриманої електричної енергії у березні 2015 р.).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків за квітень 2015 р. та було складено акт № б/н, згідно якого станом на 01.05.2015 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 252 951,85 грн. (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 16).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 271 290,55 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 21.05.2008 р. Договору про постачання електричної енергії № 318, з яких : 252 951,85 грн. основний борг з оплати вартості отриманої теплової енергії за квітень 2015 р., 14 682,06 грн. пеня за період з 01.12.2014 р. по 01.06.2015 р., 2 497,76 грн. три проценти річних за період з 01.06.2012 р. по 01.06.2015 р. та 1 158,88 грн. інфляційні втрати за період з 01.06.2012 р. по 09.04.2015 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги у визначені Договором строки не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду складала 252 951,85 грн..

Проте, у судовому засіданні 22.09.2015 р. представники сторін повідомили суд про відсутність у відповідача заборгованості у розмірі 252 951,85 грн. за отриману останнім у квітні 2015 р. електричну енергію, оскільки :

- відповідачем проведено часткову оплату заборгованості за отриману ним у квітні 2015 р. електричну енергію у загальному розмірі 130 842,81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень;

- 31.08.2015 р. сторонами було складено акт погодження від 31.08.2015 р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін, відповідно до якого відповідачу було проведено перерахунок спожитої ним, зокрема, у квітні 2015 р. електричної енергії, і списано 122 109,04 грн..

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 252 951,85 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Клопотання позивача про припинення провадження у справі стягнення з відповідача основного боргу, судом задовольняється як таке, що відповідає чинним процесуальним нормам.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

У п. 9 Порядку, що є невідємною частиною Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 14 682,06 грн. пені за період з 01.12.2014 р. по 01.06.2015 р. (включно), суд прийшов до висновку, що вимоги в цій частині є правомірними частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 7 553,16 грн. за період з 01.05.2015 р. по 01.06.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобовязань щодо оплати за отриману електроенергію за квітень 2015 р., які є предметом позову у даній справі) (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 497,76 грн. 3% річних за період з 01.06.2012 р. по 01.06.2015 р. та 1 158,88 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2012 р. по 09.04.2015 р., суд прийшов до висновку, що вимоги в цій частині є правомірними частково, а саме : в частині стягнення з відповідача 377,66 грн. 3% річних за період за період з 01.05.2015 р. по 01.06.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобовязань щодо оплати за отриману електроенергію за квітень 2015 р., які є предметом позову у даній справі) (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3"). При цьому суд не виходив за межі ціни позову, що визначені позивачем відповідно до розрахунку : інфляційні втрати на вартість несвоєчасно оплаченої відповідачем електроенергії, що отримана ним у квітні 2015 р., позивачем до стягнення не заявлялись.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти позову спростовуються вищевикладеним.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 553,16 грн. пені та 377,66 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 252 951,85 грн. основного боргу провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 128,90 грн. пені, 1 158,70 грн. інфляційних втрат та 2 120,10 грн. 3% річних задоволенню не підлягають як недоведені, оскільки позивачем а ні до позовної заяви, а ні на вимогу суду не надано доказів на підтвердження проведення відповідачем всіх часткових оплат за отриману ним у період з 01.06.2012 р. по 01.05.2015 р. електроенергію (надано лише вибіркові платіжні документи). Дана обставина унеможливлює повне з'ясування судом всіх обставин справи та перевірки наданого позивачем розрахунку вказаних сум, що є необхідним для прийняття обґрунтованого рішення при повному з'ясуванні всіх обставин.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцької виправної колонії № 69 (проїзд Зональний, 1, м. Кременчук, 39602), ідентифікаційний код юридичної особи 08564274, р/р 35213001008105 в ГУ ДКСУ Полтавської області, МФО 831019 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601), ідентифікаційний код юридичної особи 25717118 на р/р 26038301373 у філії ПО ВАТ "Ощадбанк", МФО 331467 - 7 553,16 грн. пені та 377,66 грн. 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження в частині стягнення 252 951,85 грн..

4. Відмовити у позові в частині стягнення з відповідача 7 128,90 грн. пені, 1 158,70 грн. інфляційних втрат та 2 120,10 грн. 3% річних.

Повне рішення складено 28.09.2015 р..

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.