Рішення № 51654101, 24.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа № 911/3348/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Клімат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 20 841,75 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.09.2015);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Атмосфера-Клімат (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КРАЙ-1 (далі відповідач) про стягнення 20 841,75 грн боргу за надані згідно договору на сервісне та технічне обслуговування та ремонт холодильного обладнання № 07/08 від 07.08.2014 послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати послуг згідно договору № 07/08 від 07.08.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3348/15, розгляд справи призначено на 03.09.2015.

01.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява (вх. №20303/15 від 01.09.2015), згідно якої залучив до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2015 розгляд справи відкладено на 24.09.2015.

18.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява (вх. №22099/15 від 18.09.2015), згідно якої просив долучити до матеріалів справи акти надання послуг та уточнений розрахунок пені, а саме підлягає стягненню пеня у розмірі 1 735,89 грн.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процессуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Розглянувши заяву про перерахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що ця заява по суті є заявою про зменшення позовних вимог.

24.09.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання від 24.09.2015 (вх. №22648/15 від 24.09.2015), згідно якого просив долучити до матеріалів справи акти №93 від 31.12.2014, №2 від 31.01.2015 та №6 від 27.02.2015.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 24.09.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Клімат» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (замовник) укладено договір на сервісне та технічне обслуговування та ремонт холодильного обладнання №07/08, згідно якого у порядку та на умовах, визначених договором, замовник доручив, а виконавець зобовязався виконувати сервісне та технічне обслуговування та ремонт холодильного обладнання (роботи).

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт по даному договору становить 4 000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%: 667,67 грн в місяць.

Згідно п. 2.4 договору оплата вартості робіт по договору, виконаних за місяць, здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, здійснюється замовником кожен місяць протягом 20 банківських днів від дати підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору визначено, що сервісне та технічне обслуговування виконавець здійснює щомісячно, ремонтні роботи за заявкою замовника.

Після завершення робіт виконавець надає замовнику акт здачі-прийняття виконаних робіт, підписаний виконавцем. Замовник, у 3-денний термін з дня отримання Акту здачі-приймання виконаних робіт, надсилає виконавцю підписаний примірник акту або мотивовану відмову від прийняття робіт. Якщо протягом цього часу замовник без обєктивних причин не приймає результати робіт, то акт здачі-приймання виконаних робіт вважається підписаним замовником автоматично. У випадку мотивованої відмови замовника від прийняття робіт, сторонами укладається двосторонній акт про необхідні доробки із зазначенням терміну їх виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань по цьому договору.

Судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору за період з грудня 2014 по лютий 2015 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 12 000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг №93 від 31.12.2014, №2 від 31.01.2015 та №6 від 27.02.2015.

Відповідач свій обовязок з оплати зазначених послуг передбачених договором №07/08 від 07.08.2014 не виконав, чим порушив умови договору. Таким чином сума боргу відповідача за невиконання умов договору №07/08 від 07.08.2014 склала 12 000,00 грн.

Крім того, 01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Клімат» (сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (сторона 3) укладено додаткову угоду до договору №27-09 від 01.10.2011 про переведення боргу.

Пунктом 1 додаткової угоди визначено, що цією додатковою угодою регулюються відносини, повязані із заміною зобовязальної сторони у зобовязанні, що виникло на підставі укладеного між стороною 1 та стороною 2 договору про технічне обслуговування та ремонт холодильного обладнання №27-09 від 01.10.2011 (основний договір). Разом із підписанням даного договору сторона 1 та сторона 2 підписують акт звіряння взаємних розрахунків, що підтверджує суму заборгованості по основному договору.

Відповідно до п. 2, 3 додаткової угоди з дати підписання цієї додаткової угоди всі права (як кредитора у зобовязанні по основному договору) переходять від сторони 2 до сторони 3, і сторона 2 вибуває із зобовязання по основному договору як сторона. Обовязок оплатити надані послуги стороною 1 стороні 2, згідно з умовами основного договору, які були надані стороною 1 стороні 2 та не були оплачені до дати підписання даної додаткової угоди, оплачуються стороною 3 стороні 1.

Сума заборгованості за зазначеною додатковою становить 6 000,00 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за 2014 рік.

З огляду на вищезазначене, судом встановлено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 000,00 грн (12 000,00 грн заборгованість за договором №07/08 від 07.08.2014 + 6 000,00 грн заборгованість за додатковою угодою про переведення боргу від 01.01.2015)

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені, є вимоги про стягнення 18 000,00 грн основного боргу та 1 735,89 грн пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 07/08 від 07.08.2014, позивачем згідно наданого уточненого розрахунку пені за період з 01.05.2015 по 27.07.2015 нарахована пеня в сумі 1 735,89 грн на суму боргу 12 000,00 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку затримки замовником оплати в терміни, передбачені договором, виконавець має право нарахувати, а замовник зобовязується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним уточненому розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.05.2015 по 27.07.2015 становить 1 735,89 грн. Отже, вимога про стягнення 1 735,89 грн пені підлягає задоволенню в повному розмірі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 18 000,00 грн основного боргу та 1 735,89 грн пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кімната 3; ідентифікаційний код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Клімат» (54030, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35835508) 18 000 (вісімнадцять тисяч гривень) 00 коп. основного боргу, 1 735 (одну тисячу тридцять пять гривень) 89 коп. пені та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 29.09.2015

Суддя В.М. Антонова