Рішення № 51653025, 21.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.15р. Справа № 904/7220/15

За позовом дочірнього підприємства "СХІДТЕПЛОЕНЕРГО" комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпропетровськ

до комунального закладу "Новомосковська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 7/4 від 01.09.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального закладу "Новомосковська центральна лікарня" Дніпропетровської обласної ради, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 82893,85грн. пені; 115870,83грн. інфляційних втрат; 16419,62грн. трьох відсотків річних;

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 096 від 07.08.2015р. ухвалою суду від 14.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 31.08.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 31.08.2015р. до 21.09.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 31.08.2015р.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 09.09.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 04.09.2015р.

21.09.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2013р. між дочірнім підприємством "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - позивач, постачальник) та комунальним закладом "Новомосковська центральна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №115 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник здійснює послуги з постачання пари та гарячої води (код ДК 35.30.1 - постачання пари та гарячої води) по об'єктах споживача в 2013р., а споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсязі до 1177,200 Гкал за 2013 рік, в тому числі по місяцях: жовтень - 149,687; листопад - 329,165; грудень - 698,348.

Пунктом 1.3 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу на такі потреби:

- опалення - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року.

Пунктом 1.4 договору визначено, що кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період по даному договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору становить 2000000,00грн., у тому числі ПДВ - 333333,33грн.

Пунктом 4.6 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 4.7 договору визначено, що постачальник до 5-го числа поточного місяця виставляє споживачу рахунок на 100% передплату місячної суми планових платежів, передбачених пунктом 1.2 договору.

Пунктом 4.8 договору визначено, що постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунку повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Пунктом 4.9 договору визначено, що обов'язок по отриманню рахунків покладається на споживача.

Пунктом 4.10 договору визначено, що у разі не отримання споживачем рахунку на 100% передплату, він самостійно розраховує та здійснює оплату планових платежів, передбачених пунктом 1.2.

Пунктом 4.11 договору визначено, що сторони домовилися, що при зарахуванні на рахунок постачальника коштів споживача в першу чергу йде погашення за послуги з постачання теплової енергії, в другу чергу - транспортування теплової енергії, третю чергу - виробництво теплової енергії.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк поставки теплової енергії: поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені пунктом 1.2 договору, з 18 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно.

Пунктом 5.2 договору визначено, що місце поставки теплової енергії: м.Новомосковськ, вул.Радянська, 238.

Пунктом 5.3 договору визначено, що облік спожитої теплової енергії, проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до пункту 10.1 договору визначено, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України цей договір набирає чинності 18 жовтня 2013 року і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення.

31.10.2013р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 в якій змінено назву позивача.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач в листопаді та грудні 2013 року поставив, а споживач прийняв теплову енергію на загальну суму 122173,68грн.

Станом на 01.08.2015р. відповідачем вартість спожитої теплової енергії за період з листопада по грудень 2013 року сплачена у повному обсязі, однак у зв'язку з тим, що останній порушив строки сплати поставленої позивачем теплової енергії останній нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.7 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату теплової енергії, передбачену пунктом 4.7 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 16.12.2013р. по 19.06.2014р. на загальну суму 82893,85грн. (за листопад 2013 року та за грудень 2013 року окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 16419,62грн. за загальний період прострочення з 16.12.2013р. по 27.07.2014р. (за листопад 2013 року та за грудень 2013 року окремо) та інфляційні втрати у розмірі 115870,83грн. за загальний період прострочення з січня 2014р. по липень 2014р. (за листопад 2013 року та за грудень 2013 року окремо).

Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат і визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4303,69грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 199, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального закладу "Новомосковська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (51208, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Радянська, 238; ідентифікаційний код 26137707) на користь дочірнього підприємства "Східтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (49005, м.Дніпропетровськ, вул.Феодосіївська, 7; ідентифікаційний код 38835139) 82893,85грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто три грн. 85 коп.) пені; 115870,83грн. (сто п'ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят грн. 83 коп.) інфляційних втрат; 16419,62грн. (шістнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 62 коп.) трьох відсотків річних; 4303,69грн. (чотири тисячі триста три грн. 69 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.09.2015 року

Суддя ОСОБА_2