Рішення № 51652320, 22.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22-ц/796/8254/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Шаховніна М.О.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Рубан С.М.,

Желепи О.В.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Київпассервіс» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Київпассервіс» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом дана невірна оцінка доказам, що надавались сторонами. Так, не було не взято до уваги службові записки на ім'я в.о. генерального директора ДП «Київпассервіс» від диспетчера АС «Дарниця» ОСОБА_4, чергової по наданню довідок АС Дарниця» ОСОБА_5, старшого касира АС «Дарниця» ОСОБА_6, якими підтверджується, що позивач не причетна до відключення електроенергії. Також не взято до уваги судом, що порушення - здійснення непередбачених розкладом руху зупинок за територією автостанції, які проводили водії автобусів для посадки безквиткових пасажирів не могли бути попереджені позивачем, оскільки контроль за роботою водіїв не входить до посадових обов'язків начальника автостанції. Вважає, що позивач не могла бути звільнена за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, оскільки вона не була керівником чи заступником керівника підприємства або відокремленого підрозділу підприємства. Посилається на порушення відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення, встановленої КЗпП України. Не погоджується також з висновком суду про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивача, а також про те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження витрат на правову допомогу та розрахунку цих витрат, оскільки зазначені документи долучені позивачем до позовної заяви.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Наказом №472-ОС від 08 серпня 2012 року позивач була прийнята на роботу до відповідача на посаду начальника станції АС «Дарниця» ДП «Київпассервіс» (а.с. 52 т.1).

На підставі наказу відповідача за №29 а/г від 19 червня 2014 року «Про комплексну перевірку роботи АС «Дарниця» була проведена зазначена перевірка, про що був складений акт від 20 червня 2014 року (а.с. 68-75 т. 1).

Наказом № 321-ОС від 01 серпня 2014 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків (а.с. 7-9 т.1).

В акту від 01 серпня 2014 року зазначено, що позивач відмовилася від ознайомлення з наказом про звільнення №321-ОС від 01 серпня 2014 року (а.с. 80 т.1).

З наказом про звільнення позивач була ознайомлена 27 серпня 2014 року, про що свідчить її підпис на наказі.

Наказом №510-ОС від 08 жовтня 2014 року було внесено зміни в п.1 наказу від 01 серпня 2014 року №321-ос «Про звільнення ОСОБА_2.», зазначено дату її звільнення з 27 серпня 2014 року (в день виходу на роботу відповідно до листка непрацездатності серія АГІ №997868) (а.с. 58 т. 1).

Підставою для звільнення позивача в наказі №321-ОС від 01 серпня 2014 року вказано: грубе порушення пп. 4.12, 4.13, 4.15, абз. 1,9,10, 11 п.6.1 посадової інструкції начальника станції (м. Києва) ДП «Київпассервіс» та зазначено, що:

під час проведення 20 червня 2014 року перевірки відповідно до наказу від 19 червня 2014 року №29 а/г роботи АС «Дарниця» було здійснено відключення електроенергії в приміщенні автостанції та громадській вбиральні, яке було здійснене ОСОБА_2, про що повідомив доповідною запискою від 24 червня 2014 року заступник начальника автостанції АС «Дарниця» ОСОБА_8; зазначені протиправні дії ОСОБА_9 унеможливили отримання повних та об'єктивних даних щодо роботи АС «Дарниця» за один день, зокрема, спотворення в бік зменшення фінансового результату;

в порушення п. 4.13 посадової інструкції ОСОБА_2 не здійснювала заходів, спрямованих на попередження правопорушень на автостанції та своїми протиправними діями сприяла настанню негативних наслідків;

в результаті не ознайомлення начальником автостанції АС «Дарниця» ОСОБА_2 підлеглих працівників належним чином (під підпис) з наказом №113 від 02 грудня 2011 року, що є грубим порушенням п. 4.12, 4.15 посадової інструкції начальника станції (м. Києва) ДП «Київпассервіс», касиром квитковим ОСОБА_10 було порушено фінансову дисципліну щодо належного оформлення коштів, отриманих від водія транспортного засобу за відстій, а старшим касиром ОСОБА_6 не здійснювався належний контроль роботи касирів квиткових;

крім того, наслідком незабезпечення ОСОБА_2 виконання підлеглими працівниками вищезазначеного наказу на належному рівні в майбутньому може бути застосування до підприємства (або посадових осіб підприємства) штрафних санкцій за порушення фінансової дисципліни при здійсненні перевірки підприємства контролюючими органами.

Як встановлено судом, відповідно до п. 4.12 посадової інструкції начальника станції (м. Києва) ДП «Київпассервіс» начальник автостанції забезпечує безумовне виконання працівниками своїх посадових обов'язків, вимог виробничої, трудової та фінансової дисципліни, правил техніки безпеки, охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, експлуатації комп'ютерних систем та безпеки транспортного процесу на території автостанції. Вживає у межах своєї компетенції заходи впливу до працівників, які порушують зазначені вимоги, правила і умови технологічного процесу, та своєчасно інформує керівництво підприємства для вжиття заходів дисциплінарного чи матеріального впливу.

За п. 4.13 начальник автостанції здійснює у межах своєї компетенції заходи, спрямовані на попередження правопорушень, терористичної діяльності та злочинності на автостанції. Підтримує у взаємодії з правоохоронними органами належний громадський порядок на автостанції та прилеглій до неї території.

За п. 4.15 начальник автостанції забезпечує своєчасне і на належному рівні виконання наказів, розпоряджень і доручень керівника підприємства.

У п. 6.1. посадової інструкції визначено підстави, за яких начальник автостанції несе відповідальність. Зокрема, у абз. 1, 9, 10, 11 визначено, що начальник автостанції несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені посадовою інструкцією; недостатній контроль за станом виконання працівниками автостанції своїх посадових обов'язків, правил техніки безпеки та інш. правил, вимог трудової та фінансової дисципліни; невжиття у межах своєї компетенції упереджувальних заходів щодо унеможливлення фактів порушень, тероризму та злочинності на території автостанції. (а.с. 59-64 т. 1)

22 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДП «Київпассервіс» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що працювала на посаді начальника станції АС «Дарниця» ДП «Київпассервіс» з 08 серпня 2012 року, а наказом №321-ОС від 01 серпня 2014 року її було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з грубим порушенням трудових обов'язків. У наказі зазначено, що грубими порушеннями з її боку були - відключення електроенергії в приміщенні автостанції та громадській вбиральні, що призвело до неможливості отримати повні та об'єктивні дані щодо роботи АС «Дарниця» за один день, зокрема, спотворення в бік зменшення фінансового результату; сприяння настанню негативних наслідків шляхом вчинення протиправних дій; не ознайомлення належним чином (під підпис) підлеглих працівників з наказом № 113 від 02 грудня 2011 року. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідачем не доведено факту її причетності до відключення електроенергії, не зазначено в наказі, які саме протиправні дії вона вчинила та які негативні наслідки від них настали, не зазначено, яким чином та в якому порядку вона повинна була ознайомлювати працівників з локальними нормативними документами. Звільнення відбулося в перший день її виходу на роботу після хвороби та відпустки, а тому вона не мала змоги ознайомитися з матеріалами перевірок, щоб надати письмові пояснення щодо вищезазначених фактів. Внаслідок незаконних дій відповідача, вона захворіла та проходила лікування у Київській міській клінічній лікарні, де понесла витрати на лікування. Незаконне звільнення і сам факт безпідставних звинувачень з боку відповідача мав негативний вплив на її психологічний стан та звичайний спосіб життя, що призводило до дискомфорту та моральних переживань.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просила ухвалити рішення, яким скасувати наказ ДП «Київпассервіс» про її звільнення, поновити її на роботі на посаді начальника станції АС «Дарниця» ДП «Київпассервіс», стягнути з відповідача на її користь за час вимушеного прогулу: середній заробіток, не отримані премії, відпускні, матеріальну допомогу, а також витрати на лікування у розмірі 4 601,06 грн., витрати на правову допомогу у сумі 5 846,40 грн., моральну шкоду, яку вона оцінює у 20 000 грн.

Відповідач позов не визнав, його представник надав пояснення про те, що в ході перевірки роботи АС «Дарниця» 20 червня 2014 року було виявлено невиконання ОСОБА_2 своїх посадових обов'язків та віднесення їх наявності до грубого порушення трудових обов'язків. Лише за один день перевірки було виявлено неналежну якість обслуговування по 211 рейсам і недоотриманий дохід на суму 17 031 грн. Враховуючи, що позивача було звільнено на законних підставах, її позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди є безпідставні, а вимоги про стягнення коштів на лікування є немотивованими (а.с. 50-54).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено з посади правомірно, з підстав, передбачених чинним трудовим законодавством, а докази, на які позивач посилалася в обґрунтування своїх доводів, не відображають дійсних обставин справи.

Відповідно до рішення суду, наявність порушень ОСОБА_2 трудових обов'язків була встановлена актом «Про результати проведення комплексної перевірки роботи АС «Дарниця»» від 20 червня 2014 року, у якому вказано, що лише за один день перевірки було виявлено неналежну якість обслуговування по 211 рейсам, що повинно контролюватися начальником станції, і свідчить про порушення позивачем п. 4.12 посадової інструкції. Докази, які надані позивачем, а саме: службові записки, акти, про те, що ОСОБА_2 не могла вимкнути світло у приміщенні автостанції 20 червня 2014 року, суд вважав припущеннями, оскільки працівники даного факту не бачили, а дане порушення було виявлено комплексною перевіркою та зазначено у доповідній записці (а.с. 12-15, а.с. 78). Доводи позивача про те, що пояснень з приводу даних фактів у неї відібрано не було, наказ про звільнення був виданий у період її тимчасової непрацездатності, був порушений порядок її ознайомлення із наказом про звільнення, трудова книжка не видавалась, за висновком суду не мають правового значення, оскільки закон не пов'язує наявність підстав для поновлення працівника на роботі із затримкою видачі йому трудової книжки та/або копії наказу про звільнення, що виникла з вини працівника. Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_2 не є суб'єктом, який може бути звільнений за п.1 ч.І ст. 41 КЗпП України, суд визнав безпідставними, зазначивши, що АС «Дарниця» є відокремленим підрозділом ДП «Київпассервіс».

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Так, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Зазначивши у рішенні те, що АС «Дарниця» є відокремленимпідрозділом ДП «Київпассервіс», суд першої інстанції в порушення вимог ст. 215 ЦПК України не вказав мотиви, з яких виходив, встановлюючи даний факт.

Судом не враховано, що відповідно до ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, яка їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

З матеріалів справи та пояснень представників відповідача вбачається, що положення про відокремлений підрозділ (філію, представництво) АС «Дарниця» відповідачем не затверджувалось, а керівнику АС «Дарниця» довіреностей відповідачем не видавалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГК України, ст. 4, 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відокремлені підрозділи суб'єкта господарювання не підлягають державній реєстрації, проте відомості про них долучаються до реєстраційної справи юридичної особи та включаються до Єдиного державного реєстру.

За даними Єдиного держаного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців відповідач - Державне підприємство «Київпассервіс» має два відокремлених підрозділа: 1) «Київська міська філія» Державного підприємства «Київпассервіс», код ЄДРПОУ ВП: 38233848, місцезнаходження ВП: 03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки, будинок 1/2; 2) «Київська обласна філія» Державного підприємства «Київпассервіс», код ЄДРПОУ ВП: 38233853, місцезнаходження ВП: 03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Науки,, будинок 1/2. (а.с. 29-33 т. 1)

Відповідно до п 1.2. посадової інструкції начальника станції (м. Києва) ДП «Київпассервіс» начальник автостанції підпорядковується генеральному директору підприємства та безпосередньо начальнику Київської міської філії ДП «Київпассервіс»» а за відсутністю зазначених осіб до начальника станції не переходять права і обов'язки генерального директора підприємства та начальника Київської міської філії ДП «Київпассервіс».

Наведене свідчить про те, що АС «Дарниця» не є філіалом, представництвом, відділенням або іншим відокремленим підрозділом відповідача, а начальник станції АС «Дарниця» ДП «Київпассервіс не є керівником або заступником керівника філіалу, представництва, відділення або іншого відокремленого підрозділу відповідача, отже у відповідача не було підстав для звільнення позивача за п. 1, ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, та обставина, що автостанція не є відокремленим підрозділом відповідача встановлена рішенням Сквирського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року, яке набрало законної сили 08 вересня 2015 року, в справі, в якій брав участь той самий відповідач (справа за позовом ОСОБА_11.).

Не можна також погодитись з висновком суду про те, що є доведеним факт грубого порушення позивачем своїх трудових обов'язків.

Так, відповідно до наказу про звільнення, таке порушення полягало у діях позивача по відключенню електроенергії в приміщенні автостанції 20 червня 2014 року, оскільки вказані дії позивача призвели до неможливості отримати повні та об'єктивні дані щодо роботи автостанції за один день тому, що уповільнився процес надання послуг пасажирам.

Проте, факт відключення електроенергії саме позивачем встановлений лише на підставі доповідної записки заступника начальника автостанції ОСОБА_8, яка була ним подана 24 червня 2014 року, без врахування інших доповідних працівників автостанції та тієї обставини, що будь-якої перевірки відомостей, викладених ОСОБА_8 у доповідній, відповідачем не проводилось, не встановлювалась причина відключення електроенергії, тривалість її відсутності, відсутні також докази на підтвердження впливу відсутності електроенергії на виникнення негативних наслідків у вигляді спотворення в бік зменшення фінансового результату, спричинення шкоди чи можливість її спричинення.

Крім того, у наказі про звільнення позивача зазначено, що остання своїми протиправними діями сприяла настанню негативних наслідків, проте відсутні посилання на те, які саме протиправні дії вчинила позивач, чим вони підтверджуються та які негативні наслідки від них настали.

Висновок суду про те, що факт наявності порушень ОСОБА_2 трудових обов'язків був описаний в акті «Про результати проведення комплексної перевірки роботи АС «Дарниця» від 20 червня 2014 року, де вказано, що лише за один день перевірки було виявлено неналежну якість обслуговування по 211 рейсам, що повинно контролюватися начальником станції, чітко зазначено про порушення позивачкою п. 4.12 посадової інструкції, не відповідає матеріалам справи, оскільки у вказаному акті від 20 червня 2014 року відсутній висновок про те, що перевіркою виявлено неналежну якість обслуговування по 211 рейсам, а зазначено що 211 - це кількість відправлених автобусів з АС «Дарниця» 20 червня 2014 року (а.с. 73, т. 1).

Також Актом про результати проведення комплексної перевірки роботи АС «Дарниця» від 20 червня 2014 року встановлено, що деякі водії автобусів після відправлення автобусів від посадової платформи здійснювали непередбачені розкладом руху зупинки за територією автостанції та проводили посадку безквиткових пасажирів, проте відповідно до посадової інструкції начальника автостанції контроль за діями водіїв, які не є працівниками автостанції, і попередження порушень ними їх трудових обов'язків за територією автостанції, не входить до посадових обов'язків начальника станції.

Доказів про те, що позивачем було порушено п. 4.13. посадової інструкції начальника станції, який зазначений у наказі про звільнення як підстава звільнення, відповідачем надано не було.

У наказі про звільнення, як порушення трудових обов'язків, зазначається про не ознайомлення позивачем належним чином (під підпис) підлеглих працівників з наказом №113 від 02 грудня 2011 року.

При цьому, відповідно до встановлених обставин справи позивач була прийнята на роботу 08 серпня 2012 року, відомості про те, що відповідач ознайомив позивача з наказом №113 від 02 грудня 2011 року в справі відсутні, а також відсутні інструкції, положення чи інші внутрішні нормативно-правові акти відповідача щодо порядку ознайомлення працівників з наказами керівництва.

Зважаючи на наведене, судова колегія приходить до висновку, що факт грубого порушення позивачем трудової дисципліни, за яке вона була звільнена, не доведений.

Крім того, колегія суддів вважає, що відповідачем належним чином не було дотримано порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 149 КЗпП України

Відповідно до матеріалів справи, з 23 червня по 15 липня 2014 року позивач перебувала на лікарняному, з 12 липня по 31 липня 2014 - у щорічній відпустці, після чого 01 серпня 2014 року вийшла на роботу, і в цей же день їй було оголошено об 11 год. 13 хв. наказ від 25 липня 2014 року №06-ДОС «Про результати перевірки роботи АС «Дарниця» та притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_12, ОСОБА_13.» (а.с. 83), об 11 год. 15 хв. - наказ від 18 липня 2014 року №46од «Про результати перевірки роботи АС «Дарниця», а відповідно до акту від 01 серпня 2014 року об 11 год. 45 хв. ОСОБА_2 відмовилась від письмового ознайомлення з наказом від 01 серпня 2014 року №321-ОС «Про звільнення ОСОБА_2.».

Враховуючи обсяг матеріалів перевірки та наданих для ознайомлення наказів, а також стан здоров'я позивача, якій під час ознайомлення з наказами 01 серпня 2014 року двічі викликалась невідкладна медична допомога і о 12 годині 01 серпня 2014 року позивач була госпіталізована, перебувала на стаціонарному лікуванні по 26 серпня 2014 року, колегія суддів вважає, що відповідач фактично позбавив позивача можливості ознайомитись з матеріалами перевірки, наказами про результати перевірок, надати пояснення щодо виявлених порушень, як це передбачено ст. 149 КЗпП України.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що звільнення позивача було проведене відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства та прав позивача.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду, і суд першої інстанції, дослідивши причини пропуску такого строку, поновив його. Проте, судова колегія вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, оскільки з урахуванням встановлених судом обставин справи, а саме, що з наказом про звільнення позивач була ознайомлена 27 серпня 2014 року, про що свідчить її підпис на наказі, а наказом 510-ОС від 08 жовтня 2014 року було внесено зміни в п.1 наказу від 01 серпня 2014 року №321-ос «Про звільнення ОСОБА_2.» і зазначено дату її звільнення з 27 серпня 2014 року (в день виходу на роботу відповідно до листка непрацездатності серія АГІ №997868), позивач, звернувшись до суду 22 вересня 2014 року шляхом направлення заяви поштою, не пропустила встановлений законом строк звернення до суду.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення її на роботі на посаді начальника станції АС «Дарниця» ДП «Київпассервіс» з 27 серпня 2014 року та визнання неправомірним наказу про її звільнення №321-ос від 01 серпня 2014 року, оскільки спосіб захисту порушеного права шляхом скасування судом наказу, виданого юридичною особою, законом непередбачений.

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 62 787,99 грн. підлягають задоволенню частково, оскільки судова колегія не погоджується з розрахунком, наданим позивачем.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року з подальшими змінами, для обчислення середньоденного заробітку позивача, колегія виходить з її заробітку за лютий і березень 2014 року, оскільки в наступні місяці позивач перебувала у відпустці та на лікарняних. Середньоденна зарплата позивача становила 157,69 грн. (3 153,70 х 2 : 40 роб. днів), вимушений прогул з 27 серпня 2014 року по 22 вересня 2015 року становить 271 робочий день, отже підлягає стягненню середній заробіток за вказаний період у розмірі 42 734 грн. (157,69 грн. х 271).

Також частковому задоволенню підлягають позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлені в порядку ст. 237-1 КЗпП України.

При визначенні розміру моральної шкоди, судова колегія враховує наявність порушення прав позивача у сфері трудових відносин, яке призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та, виходячи з вимог розумності і справедливості, вважає, що у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 000 грн.

Разом з тим, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з ДП «Київпассервіс» на користь ОСОБА_2 не отриманих премій за час вимушеного прогулу у розмірі 5 300,50 грн.не підлягають задоволенню, оскільки з досліджених судом Колективного договору та Положень про преміювання працівників ДП «Київпассервіс» вбачається, що премія працівникам відповідача нараховується і виплачується при наявності чистого прибутку по підприємству, відсутності заборгованості з виплати заробітної плати та виходячи з фінансових можливостей підприємства, доказів про те, що у зазначений період працівникам відповідача нараховувалась і виплачувалась премія позивачем не надавалось, клопотань про їх витребування заявлено не було.

Також є безпідставними позовні вимоги про стягнення відпускних за час вимушеного прогулу у розмірі 5 560,11 грн. та матеріальної допомоги у розмірі 2 867 грн., зважаючи на те, що позивач у період вимушеного прогулу не могла скористатись правом на відпустку та, відповідно, їй не могли бути нараховані та виплачені вказані грошові кошти.

Позовні вимоги про стягнення витрат на лікування в сумі 4 601,06 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та захворюванням позивача, на лікування від якого були позивачем понесені витрати у зазначеній сумі, а також доказів необхідності проведення лікування за власний рахунок позивача під час перебування на стаціонарному лікуванні.

З огляду на те, що позовні вимоги судом задовольняються частково та відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч. З ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (чинною на час звернення) витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються іншою стороною у сумі, що не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору №7-140814 про надання адвокатом правової допомоги від 14 серпня 2014 року позивачем було сплачено 17 вересня 2014 року 5 846,40 грн.

До позовної заяви позивачем долучено копію Додаткової угоди №1 від 19 серпня 2014 року до Договору №7-140814, у якій міститься розрахунок винагороди (гонорару) із зазначенням суми, що сплачується за надання однієї години правової допомоги - 487,20 грн., кількість часу, витраченого адвокатом, а також позивачем долучено було копію чеку №16092014162404 від 16 вересня 2014 року на 5 850,00 грн. що підтверджує факт сплати нею винагороди (гонорару) адвокату ОСОБА_14 (а.с. 39-43 т.1).

Враховуючи розмір заявлених та розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 000 грн. судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу.

Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 974,40 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити в справі нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірним наказ №321-ос від 01 серпня 2014 року Державного підприємства «Київпассервіс» про звільнення ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника станції АС «Дарниця» Державного підприємства «Київпассервіс» з 27 серпня 2014 року.

Стягнути з Державного підприємства «Київпассервіс» (ЄДРПОУ 33348385) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 42 734 грн., у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., судові витрати на правову допомогу 3 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Київпассервіс» (ЄДРПОУ 33348385) в доход держави судовий збір у розмірі 974,40 грн.

В порядку ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3 153,70 грн.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: