Ухвала суду № 51652284, 09.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5141/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кабанченко О.А., Поліщук Н.В.

при секретарі: Прохоровій В.С., Богацькій М.М.

за участю: представника позивача ОСОБА_8

представника відповідача Коніжай Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року

по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг») до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, свої вимоги обгрунтовуючи тим, що 28.03.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» і процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір. За умовами договору банк надав ОСОБА_7 . кредит у розмірі 52 678,50 доларів США, терміном погашення кредитних ресурсів до 28.03.2032 року зі сплатою відсотків за плаваючою процентною ставкою та пені у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день просрочки, а ОСОБА_6 зобов'язувався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Крім того, між сторонами були укладені додаткові договори до кредитного договору та підписано графік платежів. ОСОБА_5 договірні зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами не виконав. Тому позивач ставив питання про стягнення із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 48 659,07 доларів США, що еквівалентно 569 368,24 гривень, а також пеню за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань у розмірі 127586,21 гривень.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року позовні вимоги було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL-003/056/2007 від 28.03.2007 року у розмірі 696 954,45 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 48 659, 07 доларів США, що еквівалентно 569 368,24 гривень, пеня за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань - 127 586,21 гривень.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказуючи при цьому на порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що 28.03.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» і процесуальним правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір. За умовами договору банк надав ОСОБА_7 кредит у розмірі 52678,50 доларів США, терміном погашення кредитних ресурсів до 28.03.2032 року зі сплатою відсотків за плаваючою процентною ставкою та пені у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, а ОСОБА_6 зобов'язувався погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Також між сторонами укладалися додаткові договори до кредитного договору та було підписано графік платежів. ОСОБА_5 договірні зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 525 ЦК України, та зазначав, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. А тому, з урахуванням вимог ст. 1054 ЦК України, позичальник повинен повернути кредит та сплатити визначені умовами договору додаткові витрати.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказував, що судом було позбавлено відповідача можливості реалізувати процесуальні права передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК України, внаслідок неналежного повідомлення про розгляд справи.

Зазначаючи також при цьому, що положення п. 3 частини № 1 та п.1.4. частини № 2 кредитного договору є несправедливими та такими, що не узгоджуються із положенням ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», за якими, якщо умови кредитного договору викладені в п. 3 частини № 1 та п.1.4. частини № 2 кредитного договору є несправедливими, то ці пункти підлягають визнанню недійсними.

Однак, вказані вище доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як відповідач не будучи присутнім при розгляді справи у суді першої інстанції скористався своїм процесуальним правом щодо його оскарження. А відтак його апеляційна скарга повинна містити доводи та мати відповідні докази щодо підтвердження спростування вимог позивача.

У той же час вказуючи в апеляційній скарзі на несправедливі умови кредитного договору у розумінні положень Закону України „Про захист прав споживачів", апелянт (відповідач) не надав до суду доказів того, що ці пункти договору визнані недійсними.

У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За відсутності заявлених вимог відповідача про визнання недійсними пунктів договору, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надання правової оцінки пунктам договору кредиту, які відповідач вважав несправедливими.

При цьому, слід зазначити, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням вищевикладених підстав не знайшли свого підтвердження і доводи апеляційної скарги, що розрахунок розміру пені та штрафів позивачем здійснювалось неправомірно, оскільки через невірне врахування банком сплачених відповідачем платежів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та тіла кредиту, залишок заборгованості - тіла кредиту значно менший за той, що вказує позивач.

Крім того, апелянтом не було надано розрахунків які б підтверджували зазначені вище доводи щодо невідповідності розрахунків позивача.

Також не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду і доводи апеляційної скарги в частині неправомірності переходу права вимоги від ПАТ „ОТП Банк" до ТОВ „ОТП Факторинг України". Так як між зазначеними сторонами 22 лютого 2013 року було підписано договір факторингу та додаток № 1 до даного договору на підтвердження правомірності переходу права вимоги до позивача.

При цьому слід зазначити, що відповідач ( апелянт) частково погашав заборгованість вже на рахунок нового кредитора, що свідчить про його обізнаність в заміні кредитора та відсутність з його сторони заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при постановленні рішення суду були допущені порушення норм матеріального права які б призвели до його скасування.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: