Постанова № 51651179, 17.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 липня 2015 року 11 год. 10 хв. № 826/3724/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахування усунення виявлених недоліків, надійшов позов відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22 травня 2013 року №00007162290 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що дії по проведенню перевірки є незаконними, тому незаконними є і висновки, до яких прийшов відповідач в акті перевірки, а також рішення, яке прийнято за результатами такої перевірки.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його, а представник відповідача заперечував проти позов та просив відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є юридичною особою, зареєстрований 26 жовтня 1994 року державним реєстратором Шевченківського районної державної адміністрації у місті Києві. Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі міста Києва із 01 липня 1997 року та відповідно до свідоцтва №100250719 про реєстрацію є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (основний); надання інших послуг із бронювання та пов’язана з цим діяльність; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Відповідачем 22 січня 2013 року складено наказ №135/22-90 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки» (далі - наказ про проведення перевірки).

Із 22 по 28 січня 2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача у частині дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за лютий та квітень 2012 року, за результатами чого 04 лютого 2013 року складено акт №298/22-90/02573533 (далі - акт перевірки).

За наслідками перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), а саме: ним завищено суму ПДВ на загальну суму 146537,00 грн., у т.ч. по періодах: за лютий 2012 року - 68434,00 грн. та за квітень 2012 року - 78103,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на зальну суму 183171,00 грн., з них: за основним платежем - 146537,00 грн. та за штрафними санкціями -36634,00 грн.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 78.1.1. ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка може проводитися за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що у наказі про проведення перевірки відповідачем не зазначено жодну із передбачених п. 78.1 ст. 78 ПК України підстав, згідно якої контролюючи орган має право провести позапланову перевірку платника податків. Посилання у наказі про проведення перевірки на п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, який містить поняття документальних перевірок, та на п. 79.2 ст. 79 ПК України, який містить умови проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, є недостатнім, оскільки не визначає передбачену п. 78.1 ст. 78 ПК України підставу проведення позапланової перевірки.

Однак, суд звертає увагу, що до наказу про проведення перевірки, як рішення суб’єкта владних повноважень, норми ПК України не містять вимог щодо його складання. Пункт 79.1 ст. 79 ПК України визначає необхідність наявності обставин для проведення документальної перевірки та не вимагає їх зазначення у наказі про проведення перевірки.

У зв’язку з тим, що позивачем не заявлено позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, суд вважає, що позивач погоджується із правомірністю складання відповідачем наказу про проведення перевірки та самого факту проведення перевірки.

Крім того, суд звертає увагу, що оскаржуване рішення уже досліджувалося Окружним адміністративним судом міста Києва при вирішенні спору між тими ж сторонами та з того ж самого предмету.

Так, у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 року у справі №826/10384/13-а, яка набрала законної сили після перегляду Київським апеляційним адміністративним судом, судом відмовлено у задоволенні позову та зазначено про відсутність підтвердження доказів про рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача. Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» неправомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Центргаз» та ТОВ «Вл-Тео», а отже висновки акту перевірки про заниження позивачем ПДВ є вірними, тому збільшення суми грошового зобов’язання з ПДВ, з урахуванням штрафних санкцій, спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним. З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій про надання послуг згідно договорів №49 від 01 лютого 2012 року, №4/11 та №31/11 від 01 квітня 2012 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин справи суд прийшов до висновку, що позов відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь».

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин