Постанова № 51645632, 02.09.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року справа № 823/1908/15

м. Черкаси

16 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі Дудці Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім. Софії Бобринської ОСОБА_2 за довіреністю,

представника позивача ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім. Софії Бобринської ОСОБА_3 за довіреністю,

представника відповідача виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_4 за довіреністю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім. Софії Бобринської до виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 центральна районна лікарня ім. Софії Бобринської, в якому просить:

- визнати протиправними дії виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині вимагання від ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім. Софії Бобринської страхових коштів, які використані з порушенням;

- визнати нечинним та скасувати рішення №61 про повернення коштів Фонду соціального страхування від 21 липня 2015 року, яким вимагають від ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім.Софії Бобринської страхові кошти, які використані з порушенням у розмірі 16243 грн. 92 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідач безпідставно зобовязав позивача повернути кошти, виплачені ОСОБА_5 як допомога по вагітності та пологам, оскільки остання працювала у позивача, є застрахованою особою та має право на отримання такої допомоги.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте у звязку з виявленими порушеннями позивачем вимог чинного законодавства в частині виплати допомоги незастрахованій особі. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 26.06.2015 №75 службовими особами відповідача у період з 30.06.2015 до 03.07.2015 проведено планову перевірку ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім. Софії Бобринської по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Фонд), зокрема, правомірності використання коштів на виплату встановлених видів допомог по соціальному страхуванню.

За наслідками перевірки складено акт від 03.07.2015 №75 (далі акт перевірки), в якому встановлено порушення вимоги ч.4 ст.38 Закону України "Про загальнобовязкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 (що діяв станом на час виникнення спірних відносин) (далі Закон №2240-ІІІ), внаслідок чого неправомірно використані кошти Фонду на загальну суму 16243,92 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 21.07.2015 №61 про повернення коштів Фонду у розмірі 16243,92 грн.

Надаючи оцінку викладеним обставинам, суд врахував таке.

Ч.1 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі Закон №1105-XIV) встановлено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

П.2 ч.2 ст.10 Закон №1105-XIV передбачений обовязок Фонду здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Суд встановив, що згідно з наказом позивача від 22.07.2014 №61-к ос прийнято ОСОБА_5 на посаду бухгалтера з 22.07.2014 на період перебування основного працівника ОСОБА_6 у відпустці по вагітності і пологах. Водночас, згідно з даними табелю обліку робочого часу бухгалтерії планово-економічного відділу за липень 2014 року ОСОБА_5 не значиться.

Суд також встановив, що заробітна плата ОСОБА_5 у липні 2014 року не нараховувалась та не виплачувалась, що підтверджується даними таблиці «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам».

З аналізу викладених обставин, суд дійшов висновку, що фактично ОСОБА_5 у липні 2014 року у позивача не працювала, заробітна їй плата не виплачувалась.

Разом з тим, суд встановив, що у табелі обліку робочого часу за серпень 2014 року окремим рядком міститься запис, що ОСОБА_5 у липні 2014 року пропрацювала 4 дні з 22.07.2014 до 25.07.2014.

Наказом Держкомстату України від 5 грудня 2008 р. №489 затверджено типову форму табелю обліку робочого часу, згідно з якою облік робочого часу найманих працівників здійснюється помісячно. При цьому, облік робочого часу інших періодів у табелі не передбачено.

Отже, додаткові записи щодо робочого часу ОСОБА_5 за липень 2014 року внесені до табелю обліку робочого часу за серпень 2014 року всупереч вимогам вищевказаного наказу та не можуть бути підставою для нарахування та виплати заробітної плати за попередній місяць.

Згідно з ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Ч.1 ст.94 цього Кодексу визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст.30 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Такий облік ведеться у табелі обліку робочого часу відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд встановив, що 28.07.2014 ОСОБА_5 виданий листок непрацездатності, а 19.09.2014 комісією із соціального страхування позивача прийняте рішення про призначення їй допомоги по вагітності та пологах (протокол від 19.09.2014 №63).

П.2 ч.1 ст. 2 Закону №2240-ІІІ встановлено, що застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Ч.1 ст.38 Закону №2240-ІІІ передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

З аналізу викладених норм, суд дійшов висновку, що допомога по вагітності та пологах надається лише застрахованій особі.

Водночас, станом на час настання страхового випадку (28.07.2014) ОСОБА_5 фактично не була застрахованою особою у розумінні викладених норм, оскільки згідно з даними облікових документів позивача у цей час вона не працювала, а тому допомога по вагітності та пологах вказаній особі в сумі 16243,92 грн. виплачена за рахунок Фонду неправомірно.

Посилання позивача на довідку ОСОБА_1 міжрайонної виконавчої дирекції Черкаського обласного відділення Фонду (далі ОСОБА_1 МРВД), якою визначено ОСОБА_5 розмір середньоденної заробітної плати для обчислення допомоги по вагітності та пологах, суд не взяв до уваги, з огляду на таке.

Абз.3 п.6 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (у редакції, що діяла станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що за вибором особи для розрахунку допомоги по вагітності та пологах середня заробітна плата (дохід) може обчислюватися за декількома місцями роботи сумарно за шість календарних місяців у 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку. У такому випадку обчислення середньої заробітної плати (доходу) здійснюється робочими органами відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до пункту 17 цього Порядку на підставі довідок про середню заробітну плату (дохід), що подаються (надсилаються) застрахованою особою.

Суд зясував, що ОСОБА_5 надавала ОСОБА_1 МРВД інформацію про заробітну плату на попередньому місці роботи, на підставі яких останній видав довідку від 10.09.2014 №610/01-1-23 про середню заробітну плату за період серпень 2013 року квітень 2014 року.

Ч.1 ст.50 Закону №2240-ІІІ встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи.

Оскільки рішення про призначення допомоги по вагітності та пологах прийняте позивачем за відсутності законодавчо встановлених підстав, тому вищевказана довідка не підтверджує правомірності дій позивача щодо призначення відповідної допомоги.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону України № 2240-ІІІ загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснюється у т.ч. за принципом цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Пунктом 4 ст. 13 Закону України №2240-ІІІ встановлено повноваження виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності забезпечувати цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно до п. 9 ч. 2 Закону №2240-ІІІ страховик зобов'язаний стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято відповідно до закону, суд, дослідивши та оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.94 КАС України та ст.4 Закону України Про судовий збір, суд вирішив стягнути решту судового збору за подання цього позову в розмірі 1644,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 159-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 центральної районної лікарні ім. Софії Бобринської ідентифікаційний код 02005409, до Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 07.09.2015.