Постанова № 51643241, 16.09.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2918/15

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Іваненка С.А.,

суддів Ясиновського І.Г. , Гіглави О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Панькіної А. С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полагропром" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області , Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області , Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2015 року Приватне підприємство "Полагропром" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області , Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області , Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1; визнання протиправним та скасування Рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 11 червня 2015 року № 2269/10/16-32-10-04-11 про результати розгляду первинної скарги; визнання протиправним та скасування Рішення Державної фіскальної служби України від 30 червня 2015 року № 13549/6/99-99-10-01-02-25 про результати розгляду первинної скарги; визнання протиправним та скасування Акт № 1713/16-01-15-03/23810475 від 17 квітня 2015 року камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток приватного підприємства "Полагропром" (код ЄДРПОУ 23810475) з питання своєчасності сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що податковий орган за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, яка оформлена актом від 17.04.2015 №1713/16-01-15-03/23810475, дійшов помилкового висновку про порушення ПП "Полагропром" п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року у розмірі 8 432 грн. Наголошував на тому, що ст.57 Податкового кодексу України не робить ніяких виключень щодо визначення строку сплати авансових внесків з податку на прибуток за лютий, у якому не може бути тридцяти календарних днів. Оскільки лютий має 28 календарних дні, то граничний термін подачі місячної податкової декларації у лютому 2015 року припадає на 20 лютого, а десятий календарний день, що настає за двадцятим числом лютого, тобто крайній день терміну сплати задекларованих сум авансових внесків з податку на прибуток, припадає саме на 02 березня 2015 року. ПП "Полагропром" фактично перерахувало задекларовану суму авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року у розмірі 8432 грн 02 березня 2015 року, тобто, як на думку позивача, у передбачені ст.57 Податкового кодексу України строки, відтак застосування оскаржуваним рішенням штрафу в сумі 843,20 грн є безпідставним, необґрунтованим та протиправним, і таке рішення підлягає скасуванню.

15 вересня 2015 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої ПП "Полагропром" просило суд лише визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1, яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання з авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8432 грн, до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % від невчасно сплаченої суми, тобто 843,20 грн.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав з урахуванням заяви від 15.09.2015 та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені у залучених до матеріалів справи письмових запереченнях. Наголошував на тому, що позивачем в порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України було сплачено задекларовану суму авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року з затримкою у два календарних дні, а саме 02 березня 2015 року, у той час як відповідна сума підлягала оплаті в останній календарний день звітного місця, тобто 28 лютого 2015 року.

Відповідач стверджував, що терміни сплати авансових внесків з податку на прибуток чітко визначені чинним законодавством та відповідною Узагальнюючою податковою консультацією від 21.12.2012 №1171, та не містять будь - яких виключень щодо терміну оплати таких внесків у лютому місяці. Крім того, представник відповідачів звертав увагу суду на те, що з картки особового рахунку платника податків чітко вбачається періодичність сплати позивачем авансових внесків у попередніх податкових періодах, в яких ПП "Полагропром" сплачувало кошти своєчасно, не пізніше останнього робочого дня поточного звітного місяця. Таким чином, на думку відповідачів, штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 8432 грн застосовано обґрунтовано, відтак, оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Полагропром" (код ЄДРПОУ 23810475) зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку 17.01.1996 /а.с.22/.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві з 30.01.1996 та є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, зокрема декларації за 2013 рік №9090653911 від 25.02.2014, за результатами якої складений акт (надалі Акт перевірки) №1713/16-01-15-03/23810475 від 17.04.2015, у висновках якого зафіксовано порушення ПП "Полагропром" п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року у розмірі 8432 грн /а.с.11-12/.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1, яким на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов'язання з авансових платежів з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8432 грн, до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % від невчасно сплаченої суми, тобто 843,20 грн /а.с.10/.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 11.06.2014 №2269/10/16-31-10-04-11 та рішенням Державної фіскальної служби України від 30.06.2015 №13549/6/99-99-10901-02-25 про результати розгляду скарги скарги ПП "Полагропром" були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1 - без змін /а.с.14-20/.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПІ у м. Полтаві, позивач звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню рішенню та перевіряючи його на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати авансового внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року у розмірі 8432 грн. Зокрема, як на думку податкового органу, позивачем в порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України було сплачено задекларовану суму авансових внесків з податку на прибуток за лютий 2015 року із затриманням на один календарний день, а саме 02 березня 2015 року, у той час як відповідна сума підлягала оплаті в останній календарний день звітного місця, тобто 28 лютого 2015 року. Відповідач стверджував, що терміни сплати авансових внесків з податку на прибуток чітко визначені чинним законодавством та відповідною Узагальнюючою податковою консультацією від 21.12.2012 №1171, та не містять будь - яких виключень щодо терміну оплати таких внесків у лютому місяці.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 9 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Статтею 57 Податкового кодексу України ( у редакції, чинній до 01.01.2015), встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Вказана стаття не містить будь - яких виключень щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток у лютому, що вказує на те, що сплата відповідного платежу повинна здійснитись протягом десяти календарних днів, що настають за граничним терміном подання декларації, тобто після 20 числа.

Статтею 3 Податкового кодексу України визначено, що до складу податкового законодавства України належать чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

В свою чергу, при обчисленні строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом, застосовуються положення Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року № ETS-076 (далі - Конвенція).

Відповідно до статті 3 Конвенції, строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі diesadquem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "diesadquem" означає день, у який цей строк спливає.

Крім того, за приписами статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Суд вважає, що правила обчислення строків, встановлені Конвенцією, підлягають застосуванню при обрахунку перебігу строків у податкових правовідносинах, оскільки останні належать до адміністративних.

Таким чином, враховуючи те, що лютий 2015 року містив 28 календарних днів, сплата позивачем авансових внесків з податку на прибуток у лютому 2015 року повинна була мати місце не пізніше десятого календарного дня, що настає після 20 числа поточного місяця, тобто не пізніше 02 березня 2015 року.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, підтверджується її матеріалами та не заперечується відповідачами, ПП "Полагропром" фактично перерахувало до бюджету авансові внески з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 8432 грн саме 02 березня 2015 року, тобто на десятий день, встановленого Податковим кодексом України десятиденного строку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №763 від 02.03.2015 /а.с.21/.

Таким чином, на переконання суду, податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем десятиденного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток, передбаченого статтею 57 Податкового кодексу України.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на викладене, оскільки ПП "Полагропром" у встановлений Податковим кодексом України строк сплачено авансові внески з податку на прибуток у розмірі 8432 грн за лютий 2015 року, відповідач необґрунтовано застосував до позивача штраф у розмірі 843,20 грн оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Окрім того, в силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом Рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становить втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції /пункт 49/.

У пункті 50 вказаного Рішення Суд зазначив, що: "Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).".

У Рішенні від 16 лютого 2000 року у справі "Аманн проти Швейцарії" Європейський Суд з прав людини привернув увагу до напрацьованої ним прецедентної практики, відповідно до якої: "словосполучення "згідно із законом" вимагає не лише наявності для оскаржуваного заходу певних підстав у національному законодавстві, а й має на увазі якість закону, що застосовується в даному випадку, вимагаючи, щоб він був доступним для заінтересованої особи і передбачуваним у своїх наслідках " /пункт 50/.

При цьому Суд зазначив, що: "під словосполученням "згідно із законом" маються на увазі умови, що склалися поза рамками існуючої правової підстави в національному законодавстві і вимагають "доступності" і "передбачуваності" правової підстави" /пункт 55/.

Так само, у пункті 168 Рішення Європейського Суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Суд вказав, що: "будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).".

За приписами частин першої, другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ПП "Полагропром" - задовольнити.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полагропром" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області від 06 травня 2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Полагропром" (код ЄДРПОУ 23810475) витрати зі сплати судового збору в розмірі 401 (чотириста одна) гривня 94 (дев'яносто чотири) копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2015 року .

Головуючий суддя ОСОБА_3 суддя суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5