Ухвала суду № 51640919, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/15635/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Швець В.В. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" до Відділу державної виконавчої служби Кам"янського районного управління юстиції Черкаської області , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "ЕРДЕ БАНК" про визнання дій протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос 14" звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Кам"янського районного управління юстиції Черкаської області в якому просив суд cкасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції Солонька І.О. від 27.11.2014р. про скасування процесуального документа та визнати дії з її прийняття протиправними; визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції Крупського В.І. протиправними та скасувати постанови від 27.11.2014р. про стягнення з боржника виконавчого збору, про повернення виконавчого документа стягувачеві, про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" залишено без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані постанови державного виконавця прийняті у межах повноважень державного виконавця, передбачених законом, а тому відсутні підстави для їх скасування.

У касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №292, виданого 03.04.2013р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на заставне майно ТОВ "Колос 14".

16.04.2013р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№37591859 та надано строк для добровільного виконання виконавчого документи протягом семи днів з часу винесення постанови.

Листами від 17.04.2013р. №2595 та від 18.05.2013 року №3020 позивачу було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлено, про проведення опису та арешту предмету застави, встановлено, що предмет застави знаходиться в с. Плоске Смілянського району Черкаської області. Державним виконавцем винесена постанова від 17.05.2013р. про доручення проведення виконавчих дій по опису та арешту комбайна Смілянському відділу ДВС.

22.04.2014р. до відповідача надійшла заява від стягувача про закриття виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою від 27.06.2014р. ВП № 37591859 закінчено виконавче провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з поверненням виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

27.11.2014р. начальник відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції Солонько І.О. оскаржуваною постановою скасував постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що невірно застосовано норму законодавства для завершення виконавчого провадження та не винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

27.11.2014р. державний виконавець відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції Крупський В.І. прийняв оскаржувані постанови: про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону №606-ХІV; про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 27555,30грн., та виділив у окреме виконавче провадження №45638428 стягнення з позивача виконавчого збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Закону №606-XIV встановлено обов'язок начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, здійснювати контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем. Частиною 2 вказаної статті передбачено право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем та зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Такі ж норми закріплені п. 1.8. Інструкції №74/5.

Начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи згідно з абз. 1 п. 9.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5).

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилено доводи позивача про відсутність повноважень начальника відділу ДВС здійснювати контроль за виконавчим провадженням після його закінчення, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено часового обмеження для функцій контролю керівника державного органу за законністю прийнятих рішень підпорядкованими йому посадовими та службовими особами.

Відповідно до абз. 2 п. 9.2. Інструкції №512/5 передбачено, що у разі наявності порушень у діях державного виконавця виноситься постанова про перевірку виконавчого провадження.

Таким чином, начальник відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції на підставі ст. 83 Законом України "Про виконавче провадження" здійснив перевірку виконавчого провадження та виявив порушення вимог закону, а тому під час прийняття оскаржуваних рішень діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Кам'янського районного управління юстиції від 26.11.2014р. "Про наслідки перевірки виконавчого провадження" встановлено: що не стягнуто виконавчий збір; що постанову про закінчення цього виконавчого провадження прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Вказаною постановою скасовано постанову від 27.06.2014р. про закінчення виконавчого провадження, визнано такими, що не відповідають вимогам Закону, дії державних виконавців; зобов'язано державного виконавця Крупського В.І. закінчити виконавче провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV, прийняти рішення про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору та виділити її виконання в окреме провадження.

Судами обґрунтовано звернено увагу, що вказана постанова позивачем не оскаржена.

Оскаржувані постанови державного виконавця від 27.11.2014р. про повернення виконавчого документу стягувачеві; про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 27 555,30 грн. та відкриття виконавчого провадження №45638428, були прийняті на виконання вищевказаної неоскарженої постанови від 26.11.2014р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки виконавчий документ у строк, наданий для добровільного виконання, не виконаний боржником (позивачем у справі) і державний виконавець вчинив певні дії на примусове виконання, тому державний виконавець для закінчення виконавчого провадження повинен застосовувати п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV.

Щодо постанов від 27.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 27 555,30 грн. та виділення його у окреме виконавче провадження №45638428 суди дійшли обгрунтованих висновків з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 7 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувана. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до п. 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5, у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 14" відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді

Пасічник С.С.

Швець В.В.