Ухвала суду № 51637612, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/19298/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Корецькому І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Харківської об'єднаної державної податкової інспекції)

Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а-1546/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Компанія МЛК»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

за участю прокурора Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010 №0001742340/0 (від 20.09.2010 № 0001742340/1 та від 28.10.2010 № 0001742340/2; від 03.08.2010 № 0001732340/0 (від 20.09.2010 №0001732340/1 та від 28.10.2010 № 0002252340/2).

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки ОДПІ, викладені в акті перевірки від 14.07.2010 № 2781/234/34470900. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): занижено валовий доход на загальну суму 461322,00 грн., у тому числі: за 3-й квартал 2008 року - на 593583,00 грн., за 11 місяців 2008 року - на 1796734,00 грн., за 2008 рік - на 1923475,00 грн.; завищено валовий доход за 1-й квартал 2009 року на 660801,00 грн.; за 2 квартал 2009 року - на 401849,00 грн..; за 3-й квартал 2009 року - на 1923475,00 грн., за 1 квартал 2010 року - на 1462153,00 грн., у зв'язку з не відображенням у обліку приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів на кінець звітного періоду товару (масла вершкового), придбаного у ТОВ «Млєко» та ТОВ «Донтрансторг», але не реалізованого на кінець звітного податкового періоду, витрати у зв'язку з придбанням якого включені до суми валових витрат. У результаті цього позивач допустив заниження податку на прибуток на загальну суму 625002,00 грн., як підсумковий результат заниження податкових зобов'язань за 3-й квартал 2008 року на 51607,00 грн., 4-й квартал 2008 року на 429262,00 грн., за 2008 рік на 480869,00 грн., завищення податкових зобов'язань за 3-й квартал 2009 року на 25000,00 грн.; заниження за 4 квартал 2009 року на 169133,00 грн. та за 2009 рік на 144133,00 грн.; завищення за 1 квартал 2010 року на 12307,00 грн. Крім того, згідно з актом перевірки, позивач в порушення норм підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) завищив податковий кредит за вересень 2008 року на 160000,00 грн. та жовтень 2008 року на 561400,00 грн., занизив податковий кредит у податковому обліку за листопад, грудень 2008 року, січень 2009 року на 176300,00 грн., 110100,00 грн., 435000,00 грн. відповідно за податковими накладними, виписаними ТОВ «Млєко», в яких вказано місцезнаходження постачальника, що не відповідає дійсності, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 716270,00 грн., у тому числі, занижено за вересень 2008 року на 159946,00 грн., за жовтень 2008 року на 561439,00 грн.; завищено за грудень 2009 року на 5115,00 грн.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження ОДПІ стосовно ТОВ «Компанія МЛК» прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.08.2010 № 0001732340/0, від 20.09.2010 №0001732340/1 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 950003,00 грн., у т.ч.: 625002,00 грн. - основний платіж та 325001,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 28.10.2010 № 0002252340/2 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 937503,00 грн., у т.ч.: 625002,00 грн. - основний платіж та 312501,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 03.08.2010 №0 001742340/0, від 20.09.2010 № 0001742340/1 та від 28.10.2010 № 0001742340/2 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 1076962,50 грн., у т.ч.: 716270,00 грн. - основний платіж та 360692,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що позивач з посиланням на поставку йому від ТОВ «Млєко» та ТОВ «Донтрансторг» товару (масло вершкове) збільшив у податковому обліку за податкові звітні періоди, в яких товар був оприбуткованих по рахунках бухгалтерського обліку, суми валових витрат на вартість оприбуткованого товару. Оприбуткування товару здійснено в останньому місяці звітного кварталу (вересень та грудень 2008 року - товар від ТОВ «Млєко», грудень 2009 року - від ТОВ «Донтрансторг»). У наступному за податковим звітним періодом, в якому здійснено оприбуткування товару, звітному періоді позивач в бухгалтерському обліку відтворював повернення товару продавцям. При цьому, вартість товару, який значився не реалізованим на кінець звітного періоду (4-й квартал 2008 року та 4-й квартал 2009 року), позивач на відобразив у податковому обліку за вказані податкові звітні періоди: не збільшив балансову вартість товарних запасів на вартість цього товару (масло селянське), занизивши приріст балансової вартості запасів, так само як і не відображав убуток товарних запасів при поверненні цього товару.

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.1 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацами першим - п'ятим пункту 5.9 цієї статті платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

За змістом вказаних правових норм, у платника податку, який придбав товар для використання у господарській діяльності, наряду із правом збільшити валові витрати на вартість товару, у випадку, коли реалізація цього товару до кінця податкового звітного періоду не відбулася (чи то товар не списаний в реєстрах бухгалтерського обліку у виробництво, яке не завершилося на кінець податкового звітного періоду; не здійснено реалізацію готової продукції, на виробництво якої списаний товар) виникає обов'язок збільшити балансову вартість запасів на вартість цього товару.

Ці норми підлягали застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в частині, що стосується правомірності податкових повідомлень-рішень про визначення ТОВ «Компанія МЛК» податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Однак, суд першої інстанції фактично ці норми не застосував, а обмежився висновком про недоведеність з боку податкового органу правомірності донарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток. Апеляційний суд, залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, виходив з того, що ОДПІ неправомірно збільшила валовий доход у податковому обліку позивача на суму приросту балансової вартості товарних запасів, визначену з врахуванням масла вершкового, придбаного позивачем у ТОВ «Млєко» та ТОВ «Донтрансторг», з огляду на факт реалізації цього товару позивачем на адресу ТОВ «Український стандарт» у межах податкового періоду, в якому товар був оприбуткований (придбаний). Висновок щодо факту реалізації масла вершкового на адресу ТОВ «Український стандарт» апеляційний суд зробив на підставі оцінки наданих позивачем у судовому процесі доказів: договору від 18.06.2007 № 04/06-07/ПК, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі товару, дати виписування (підписання) яких припадають на жовтень, грудень 2008 року, грудень 2009 року); договорів зберігання від 30.09.2008 № 01/09-08/-ОХ, від 31.12.2008 № 02/12-08/-ОХ, від 31.12.2009 № 04/12-09/-ОХ, згідно з умовами яких товар (масло вершкове) залишалося у позивача на зберіганні. Апеляційний суд визнав достовірними пояснення позивача, що ТОВ «Український стандарт» повернуло цей же товар йому у жовтні 2008 року, січні 2009 року, січні 2010 року, на підтвердження яких позивач надав видаткові накладні (на повернення товару), розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, акти прийому-передачі-товару. Однак, факт продажу позивачем масла вершкового ТОВ «Український стандарт» судом апеляційної інстанції встановлений неправильно, оскільки при оцінці вище зазначених доказів суд не дотримався вимог ст. 86 КАС України щодо правил оцінки доказів у адміністративному судочинстві. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність донарахованих податкових зобов'язань із податку на прибуток, ОДПІ у судовому процесі вказує на обставини, які ставлять під сумнів реальний характер операцій з поставки між позивачем та ТОВ «Український стандарт». На підтвердження цього доводу ОДПІ посилається на такі обставини: під час перевірки позивач не надав документів щодо цих операцій, так само, як не давав пояснень з посиланням на ці операції; у бухгалтерському обліку позивача ці операції не проведені. Для підтвердження цих обставин ОДПІ надані суду копії акт звірки розрахунків між позивачем та ТОВ «Український стандарт» за період з 01.07.2008 по 31.03.2010 в розрізі кожної операції, в якому видаткові накладні та зворотні накладні не відображені (а.с.57-60, т.3); реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 61-124 т. 3), в яких, як стверджує ОДПІ, також відсутні податкові накладні, виписані на вказані операції з поставки; журнали-ордери і відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (125-173 т.3).

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на вказані доводи податкового органу, не дали належну оцінку переліченим доказам, у той час як обставини щодо реальності операцій з поставки між позивачем та ТОВ «Український стандарт» у відповідності до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування при розгляді спору. Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Відповідно частини 1 до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).

Частиною 3 встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення наведених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2010 № 0001732340/0, від 20.09.2010 № 0001732340/1, від 28.10.2010 № 0002252340/0 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини реального характеру поставки позивачем на адресу ТОВ «Український стандарт» товару, попередньо придбаного у ТОВ «Млєко» та ТОВ «Донтрансторг», та податкових періодів в яких такі операції здійснені, для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

У той же час, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про неправомірне зменшення податковим органом позивачу сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Млєко». Підставою для виключення сум ПДВ за цими податковими накладними став висновок податкового органу, що зазначене в них місцезнаходження ТОВ «Млєко» (Харківський район, смт. Васищеве, в'їзд Орешкова, 7-а) не відповідає дійсності, оскільки є іншою, ніж місцезнаходження цього товариства згідно зі статутними документами: Харківський район, смт. Васищеве, вул. Орешкова, 218.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На підставі доданої до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100015608 (а.с. 29, т.3), суди попередніх інстанцій встановили, що при реєстрації платником ПДВ ТОВ «Млєко» зареєстроване за адресою Харківський район, смт. Васищеве, в'їзд Орешкова, 7-а, що свідчить про достовірність інформації про місцезнаходження цього товариства у податкових накладних, виписаних позивачу. Враховуючи, що адреси ТОВ «Млєко» у свідоцтві про реєстрацію його платником ПДВ і у виписаних ним податкових накладних співпадають, підстави для виключення сум ПДВ за цими податковими накладними з податкового кредиту позивача відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2010 № 0001732340/0, від 20.09.2010 № 0001732340/1, від 28.10.2010 № 0002252340/0 та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун