Ухвала суду № 51637601, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/9991/653/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011

у справі № 2а-1670/5472/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства «Меркурій -С»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0001322305, яким ПП «Меркурій-С» збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 104433,00 грн. за основним платежем та 1.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.046.2011 № 2997/23-6/32174578. Згідно з цим актом підприємство порушило норми ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 108737,00 грн. у податковому обліку за січень 2011 року за господарськими операціями з поставки газового конденсату від ТОВ «Оберон-Вугілля», сплата сум податку на додану вартість до бюджету яким не підтверджена, податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року не визнана як податкова звітність.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ стосовно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 № 0001322305 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 104433,00 грн. за основним платежем та 1.00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними ТОВ «Оберон-Вугілля» за наслідками поставки позивачу газового конденсату за договором купівлі-продажу від 20.01.2011 № 13-К-Л/11-ОБ, позивач сформував податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Оберон-Вугілля», ДПІ посилається на відсутність доказів сплати вказаним постачальником податкових зобов'язань із податку на додану вартість.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, а саме: накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, доказів подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності (щодо передачі газового конденсату як давальницької сировини на переробку ТОВ «Посіпол» та ЗАТ «МТН-Полтава»), - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Оберон-Вугілля» газового конденсату і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цим постачальником податкового кредиту.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками газового конденсату по ланцюгу поставок ДПІ не наводить. Разом з тим, відповідно до норми частини другої ст. 71 КАС України на ДПІ як на суб'єкта владних повноважень покладено процесуальний обов'язок довести правомірність прийнятого стосовно позивача податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун