Ухвала суду № 51637598, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2015 року м. Київ К/9991/74544/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Степашка О.І., Цвіркуна Ю.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-2096/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінківський комбінат хлібопродуктів»

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 № 0000012320.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.01.2012 № 23/2320/36167208. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пунктів 198.1, 198.2,198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на загальну суму 93667,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2011 року за нікчемним правочином з поставки борошна від ПП «Розвиток-2010» з огляду на відсутність у цього постачальника основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання), виробничих потужностей, необхідних для здійснення поставки та ненадання доказів транспортування товару, у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом на суму 93667,00 грн.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняла податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 № 0000012320 про зменшення у його податковому обліку за жовтень 2011 року розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 93667,00 грн. та про застосування за штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 46833,50 грн.

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними ПП «Розвиток-2010» за наслідками поставки товару (борошно пшеничне першого гатунку) за договором поставки від 22.08.2011 № 1-22/08) позивач сформував податковий кредит у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року та відповідно сплатив вартість поставленого товару.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ПП «Розвиток-2010», та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, ОДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цим постачальником і позивачем. Як на підставу такого висновку ОДПІ вказує на обставини відсутності у ПП «Розвиток-2010» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання), виробничих потужностей, необхідних для здійснення поставки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції на підставі оцінки доказів, а саме: накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, - оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, із врахуванням визначених договором від 22.08.2011 № 1-22/08 умов поставки борошна (зі складу виробника до кінцевого споживача), встановив факт поставки позивачу від ПП «Розвиток-2010» борошна і відповідно до встановлених обставин зробив юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цим постачальником податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки податкового повідомлення-рішення, яке є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.І. Степашко підписЮ.І. Цвіркун