Ухвала суду № 51637542, 09.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2015 р. м. Київ К/800/4004/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа ОСОБА_4 про зобов'язання скласти висновок про виплату одноразової грошової компенсації,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернулась в суд з вказаним адміністративним позовом в якому зазначала, що 23 серпня 1981 року при виконанні службових обов'язків загинув її чоловік. У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 24 липня 1993 року по-станови №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» у неї виникло право на одноразову грошову компенсацію. 14 листопада 2012 року звернулась зі скаргою до Прем'єр-Міністра України про неможливість отримання зазначеної грошової компенсації через бездіяльність службових осіб Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, та просила сприяти у вирішенні питання. Даний лист відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» було надіслано до Міністерства внутрі-шніх справ України для розгляду і надання відповіді та у грудні 2012 року Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України повідомлено, зокрема, що на підставі висновку службового розслідування від 02 вересня 1981 року за фактом загибелі ОСОБА_7 встановлено, що він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а тому висновок про виплату одноразової компенсації відповідно до вказівки Міністерства внутрішніх справ України не складався та виплата не проводилася.

Посилаючись на те, що висновок щодо перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння та не складення з даних підстав висновку про виплату його родині одноразової грошової компенсації є безпідставним та на те, що на неодноразові звернення щодо причин невиплати грошової компенсації відповідач впродовж тривалого часу не надав повної обґрунтованої відповіді та з урахуванням уточнень позовних вимог просила суд: визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо надання неповної, необґрунтованої відповіді на неодноразові звернення; визнати неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не складення висновку про виплату родині ОСОБА_7 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» одноразової грошової компенсації та щодо безпідставного позбавлення права родини ОСОБА_7 на одноразову грошову компенсацію на підставі того, що загиблий при виконанні службових обов'язків колишній працівник міліції ОСОБА_7 знаходився у стані алкогольного сп'яніння; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України скласти висновок про виплату родині ОСОБА_7 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» одноразової грошової компенсації.

10 жовтня 2013 року донька ОСОБА_7 - ОСОБА_4 в межах даної адміністративної справи звернулася до суду з позовною заявою як третя особа, в якому висловила аналогічні вимоги до Міністерства внутрішніх справ України та з тих же підстав що і ОСОБА_6

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6, а адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо нескладення відповідного висновку про виплату сім'ї ОСОБА_7, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік»; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області скласти відповідний висновок про виплату сім'ї ОСОБА_4

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання неправомірною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо не складення відповідного висновку про виплату сім'ї ОСОБА_7, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік»; зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області скласти відповідний висновок про виплату сім'ї ОСОБА_4, скасовано та залишено без розгляду в цій частині. У решті постанову залишено без змін.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ОСОБА_4 просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на час звернення до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов в частині апеляційний суд виходив з того, що 17 липня 1997 року ОСОБА_4 досягла повноліття, тобто набула адміністративну процесуальну дієздатність, і з цього часу у неї виникла здатність особисто здійснювати свої адміністративні права та обов'язки, зокрема пред'явити позов. Проте з вимогами про визнання неправомірними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо не складення висновку про виплату сім'ї ОСОБА_7 одноразової грошової компенсації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» та зобов'язання скласти відповідний висновок, ОСОБА_4 звернулася до суду 10 жовтня 2013 року, тобто за межами встановленого процесуального строку.

Проте такий висновок щодо початку перебігу процесуального строку є помилковим, оскільки апеляційним судом не з'ясовано часу виникнення спірних правовідносин, чи зверталась ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України чи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області із заявою щодо складення висновку про виплату одноразової грошової компенсації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 1993 року №565 «Про виплату одноразової грошової компенсації сім'ям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули у період проходження служби з 1945 по 1990 рік» та прийняте за результатами розгляду такої заяви рішення.

Враховуючи викладене апеляційний суд прийшов до помилкового висновку про пропущення третьою особою строку звернення до суду та залишення в цій частині позовних вимог без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року в частині залишення позовних вимог без розгляду скасувати, а справу в цій частині направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

У решті судове рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/