Рішення № 51632123, 31.05.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/5120/13-ц

Пр. № 2/201/1706/2013

РІШЕННЯ

іменем України

31 травня 2013 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі судового засідання Нижник І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Кооперативу співвласників автогоражного комплексу Оріль, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на обєкт нерухомості гараж № 335, який складається з приміщення-1 гараж, площею 125,5 кв.м.; приміщення-2 площею 23,4 кв.м.; приміщення 3 площею 21,0 кв.м., а всього загальною площею 169,9 кв.м.; а також на гараж № 416, площею 97,8 кв.м. та № 417 площею 51,6 кв.м., які розташовані в кооперативі співвласників автогаражного комплексу Оріль за адресою м. Дніпропетровськ по вул. Гоголя, 20.

Позивачі у своєму позові та в ході судового засідання посилалися на те, що рішенням № 208 від 20.04.2001 року виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровську було дозволено будівництво індивідуальних гаражів в автогаражному комплексі Оріль, які були побудовані в 2006 році. Дані гаражі мають нумерацію № 335 та № 416. Згідно до технічної документації, виготовленої станом на 22.03.2013 року інженером з інвентаризації нерухомого майна, зазначені гаражі складаються з наступних приміщень та мають наступні площі: гараж № 335 з приміщення-1 гараж, площею 125,5 кв.м.; приміщення-2 площею 23,4 кв.м.; приміщення 3 площею 21,0 кв.м., а всього загальною площею 169,9 кв.м.; гараж № 416 площею 97,8 кв.м., гараж № 417 площею 51,6 кв.м. Позивачі є членами кооперативу, внесли повністю свої пайові внески, що підтверджується довідками №№ 3, 4 та 5 від 15.04.2013 р., але до сьогоднішнього часу в них відсутній правовстановлювальний документ, який би підтверджував їх право власності на вказане нерухоме майно.

Просили визнати право власності на обєкт нерухомості гараж № 335, який складається з приміщення-1 гараж, площею 125,5 кв.м.; приміщення-2 площею 23,4 кв.м.; приміщення 3 площею 21,0 кв.м., а всього загальною площею 169,9 кв.м.; а також на гаражі № 416, площею 97,8 кв.м. та гараж № 417 площею 51,6 кв.м., які розташовані в кооперативі співвласників автогаражного комплексу Оріль за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 20.

Представник відповідача - Кооперативу співвласників автогаражного комплексу Оріль до судового засідання не зявився, до суду надіслав листа, в якому зазначив, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, просив слухати справу за його відсутності, прийняти рішення у відповідності до законодавства.

Третя особа Дніпропетровська міська рада до судового засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи мається повідомлення про отримання почтового повідомлення.

Вислухавши пояснення позивача, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що 06.06.1991 р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було прийняте рішення № 413 про відведення виробничому торговому обувному підприємству земельної ділянки по вул. Гоголя для будівництва житлового будинку. П. 2.10. даного рішення було передбачено до початку будівництва житлового будинку провести комплекс противоползневих заходів, відповідно до розробленої проектної документації з будівництвом підземних гаражів.

20.04.2001 р. виконавчим комітетом Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська було прийнято рішення № 208 про створення та реєстрацію юридичної особи Кооперативу власників автогаражного комплексу Оріль за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 20. На підставі вказаного рішення був створений автогаражний кооператив Оріль, який був зареєстрований у встановленому законом порядку рішенням місцевої влади, згідно із Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Кооператив власників авто гаражного комплексу ОРІЛЬ № 058630 серії А01.

Згідно до рішення № 208 від 20.04.2001 р. виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Дніпропетровську було дозволено будівництво індивідуальних гаражів в автогаражному комплексі Оріль.

Позивачі є членами Кооперативу власників автогаражного комплексу ОРІЛЬ, згідно із довідками №№ 3-5 від 15 квітня 2013 р., повністю внесли пайовий внесок.

В 2006 році позивачами були збудовані гаражі №№ 335, 416, 417. Згідно до технічної документації, виготовленої станом на 22.03.2013 року інженером з інвентаризації нерухомого майна, зазначені гаражі складаються з наступних приміщень: гараж № 335 з приміщення-1 гараж, площею 125,5 кв.м.; приміщення-2 площею 23,4 кв.м.; приміщення 3 площею 21,0 кв.м., а всього загальною площею 169,9 кв.м.; гараж № 416 площею 97,8 кв.м.; гараж № 417 площею 51,6 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1688 від 19.08.1999 р. було затверджено акт державної технічної комісії від 22.07.1999 р. про прийняття в експлуатацію гаражного комплексу по вул. Гоголя, 20 у тому числі гаражі №№ 335, 416, 417, які належать позивачам. Гаражі було збудовано позивачами за власні кошти, цим гаражам надано № 335, № 416, № 417, вони ними користувалися, гаражі ними утримувалися та сплачувалися необхідні платежі до кооперативу.

Первинну інвентаризацію позивачі проводили 20.11.2012 року в КП ДМБТІ, яке виготовило технічний паспорт на гаражі, але право власності було рекомендовано встановити шляхом звернення до суду.

Таким чином, у зв'язку з тим, що своєчасно позивачі не оформили правовстановлюючі документів на гараж через органи МБТІ, які б свідчили про право власності на вказаний гараж, позивачі не мають можливості в повному обсязі використати своє право власності (в повному обсязі володіти, управляти, розпоряджатися власністю). Згідно закону член гаражного кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за гараж наданий йому в користування, набуває права власності на це майно.

Судом встановлено, що саме на підставі рішення виконкому було збудовано капітальні гаражі за власні кошти позивачами, які внесли в повному обсязі свої пайові внески за гаражі до кооперативу, позивачі також сплатили повністю свій пайовий внесок за гараж і володіють гаражем на підставі рішення виконкому про дозвіл на будівництво та являються членами даного кооперативу. Підтвердженням цього є довідка гаражного кооперативу - Кооператив власників автогаражного комплексу ОРІЛЬ. Крім того, позивачі в установленому порядку отримали технічні паспорти на вказані гаражі.

Остання технічна інвентаризація проводилася станом на 22.03.2013 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_4 (і.н. НОМЕР_1), згідно із якою зазначені гаражі складаються з наступних приміщень: гараж № 335 з приміщення-1 гараж, площею 125,5 кв.м.; приміщення-2 площею 23,4 кв.м.; приміщення 3 площею 21,0 кв.м., а всього загальною площею 169,9 кв.м.; гараж № 416 площею 97,8 кв.м. та гараж № 417 площею 51,6 кв.м.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що гаражний кооператив Оріль, в якому знаходиться спірні гаражі не заперечує і клопоче про визнання права власності на гараж № 335, № 416, № 417 за позивачами, про що є письмове підтвердження; виконані роботи по будівництву гаража не протирічать вимогам закону і проводились з відома гаражного кооперативу та органів місцевої влади з дотриманням будівельних та інших необхідних норм; зустрічні позовні вимоги не заявлені; інших осіб, які б претендували на спірне нерухоме майно не виявлено; кооператив на гараж не претендує; оформити документи на спірне майно позивачі в іншому передбаченому законом порядку не можуть; ніяким іншим чином вирішити питання немає можливості. Тому, у зв'язку з необхідністю визнання права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості позивачі вимушені звернутися з позовом до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання….

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю їх між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

При таких обставинах суд вважає можливим визнати за позивачами право приватної власності на гараж № 335 площею 125,5 кв.м., з двома приміщеннями приміщення 2, площею 23,4 кв.м., приміщення 3, площею 21,0 кв.м., загальною площею 169,9 кв.м.; гараж № 416 загальною площею 97,8 кв. м., гараж № 417, загальною площею 51,6 кв.м., у Кооперативі власників автогаражного комплексу Оріль, розташований за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 20.

Таким чином позовні вимоги знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, вони є обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 331, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, ст.ст. 1-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на гараж № 335, який складається з наступних приміщень: гараж приміщення 1, площею 125,5 кв.м., приміщення-2, площею 23,4 кв.м., приміщення-3, площею 21,0 кв.м., загальною площею 169,9 кв.м., розташований в Кооперативі власників автогаражного комплексу Оріль за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 20 (двадцять).

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на гараж № 416 загальною площею 97,8 кв.м., розташований в Кооперативі власників автогаражного комплексу Оріль за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 20 (двадцять).

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на гараж № 417, загальною площею 51,6 кв.м., який розташований в кооперативі власників автогаражного комплексу Оріль за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, буд. 20 (двадцять).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Федоірщев