Постанова № 51626223, 28.09.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року № 813/4583/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Гринчук А.М.;

від відповідача - Хмур Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Маркет Універсал ЛТД» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Маркет Універсал ЛТД» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.08.2015 року за №0000822202/10978.

Позивач в позовній заяві стверджує, що до перевірки представлено первинні бухгалтерські документи, які підтверджують понесення витрат на юридичні послуги. При цьому, продовжує позивач, контролюючий орган позбавлений повноважень перевіряти економічну доцільність рішень суб'єкта господарювання щодо укладення тих чи інших угод, зокрема, щодо надання юридичних послуг за обставин наявності на підприємстві працівника-юриста. Висновки контролюючого органу, також зазначає позивач, щодо завищення розміру оренди не є обґрунтованим та вказують на втручання контролюючого органу у господарську діяльність платника податку без достатніх на те правових підстав і без дослідження всіх обставин правовідносин пов'язаних з орендою нерухомого майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що товариством безпідставно віднесено до витрат витрати з юридичних послуг. Також, контролюючий орган вважає, що оскільки оренду плату було зменшено, то за попередні періоди така була завищена, як наслідок завищено витрати за ці періоди.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно та є законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2013 року по 31.12.2014 року, та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року відповідачем складено акт від 31.07.2015 року за №1230/22-10/13838294 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 року за №0000822202/10978, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 253157 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 202526 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 50631 грн. 00 коп.

У висновках акта перевірки встановлено порушення п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, підпунктів 138.10.3 та 138.10.4 п.138.10 ст.138, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого платником податків завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на суму 1080225 грн. 00 коп., у зв'язку з чим занижено податок на прибуток всього на суму 202526 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту акта перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про безпідставне віднесення до складу витрат на збут юридичні та інші консультаційні послуги надані юридичним фірмами - адвокатське об'єднання «Грнчук Мазур та партнери» та Юридичною компанією «Ейч ді партнери», оскільки згідно штатного розкладу позивача передбачено посаду юриста.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що платником податку завищено розмір орендної плати, оскільки в одному періоді така була вищою ніж у наступному.

Між позивачем та Юридичною фірмою «Гринчук мазур та партнери» укладено договори про надання правової допомоги від 01.07.2013 року та від 15.07.2013 року, клієнтом в яких є позивач.

Також, між позивачем та ТзОВ «Юридична компанія «Ейч. Ді. Партнерз» укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг за №10 від 04.02.2013 року та договори про надання послуг консультаційно-правового характеру №39 від 16.09.2013 року, за №45 від 01.01.2014 року, за №61 від 27.05.2014 року, де позивач виступав як замовник.

Виконання згаданих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), актами приймання-передачі послуг, платіжними дорученнями, картками рахунків, специфікаціями виконаних робіт та довідкою ТзОВ «Юридична компанія «Ейч. Ді. Партнерз» про суть наданих послуг та їх документальне оформлення.

Крім того, позивачем укладались договори суборенди з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 01.01.2012 року, 01.01.2014 року, який був достроково розірваний 01.04.2014 року, 01.04.2014 року; з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 01.01.2012 року, 01.01.2014 року, який був достроково розірваний 01.04.2014 року, 01.04.2014 року; з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 01.01.2012 року, 01.01.2014 року, який був достроково розірваний 01.04.2014 року, 01.04.2014 року.

Виконання даних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі наданих послуг, платіжними дорученнями та картками рахунків.

У відповідності до положень п.138.1 ст.138 ПК України, в редакції чинній на момент оподаткування наведених господарських операцій, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом першим п.138.2 згаданої статті, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, у згаданій редакції, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Як передбачено підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є підставою для включення до складу витрат витрат за згаданими господарськими операціями.

При цьому, досліджуючи питання відповідності спірного податкового повідомлення-рішення критеріям правомірності передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Не може вважатись правомірним висновок контролюючого органу про завищення витрат у наслідок віднесення до них витрат на юридичні послуги за наявності у штатному розкладі посади юриста з врахуванням наступного.

У відповідності до положень ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана норма, закладає основний принцип правового порядку у стосунках між суб'єктами публічного та приватного права, який ґрунтується на тому що права суб'єкта приватного права можуть бути обмежені лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений Конституційний принцип кореспондується зі загальними принципами господарювання, передбаченими ст.6 ГК України, згідно якої загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Аналізуючи зміст акта перевірки, судом не встановлено посилань контролюючого органу на норму чинного законодавства, яка б обмежувала суб'єкта господарювання в укладенні договорів з надання послуг зі спеціалістами вужчого профілю з тих чи інших питань, за наявності посади спеціаліста зі загальних питань цього ж профілю; зі спеціалістом такого ж профілю за умови збільшення навантаження по роботі; тощо.

Що стосується завищення витрат по договорах суборенди, то такі не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у відповідності до положень підп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

При цьому, слід зазначити, що невідповідність ціни згаданих договорів суборенди контролюючим органом не доказано у відповідності до положень ПК України, зокрема ст.39, п.153.2 ст.153, тощо.

Наведені обставини дозволяють суду прийти до висновку, що контролюючий орган не врахував господарської самостійності та широкої дискреції позивача при здійсненні своєї господарської діяльності, відсутності у законодавстві обмежень з приводу укладення ним зазначених вище договорів, зміни умов таких в частині їх ціни, а тому спірний акта індивідуальної дії не відповідає критеріям правомірності передбаченим п.1, п.3, п.8 ч.3 ст.2 КАС України (не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Як наслідок не можуть вважатись правомірно застосованими штрафи.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 року за №0000822202/10978.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Сяйво, 127, (код ЄДРПОУ 13838294) 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 вересня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк