Постанова № 51625850, 06.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року № 810/2787/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Салд» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про оскарження дій та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Салд» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправними дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 №0000242201 та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправними.

До судового засідання сторони, належно повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у серпні 2014 року за наслідком господарських взаємовідносин з ТОВ «КДТ». Також просить розглядати справу за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Виробничо-комерційна фірма Салд» (далі ТОВ «ВКФ Салд») з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Кепітал Девелопмент Трейдінг» (далі ТОВ «КДТ») за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено ОСОБА_1 від 30.12.2014 № 82/10-13-22-05/37360757, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 12 353 грн.

На підставі висновків ОСОБА_1 перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2015 № НОМЕР_1, яким ТОВ «ВКФ Салд» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 15 441,00 грн., з яких 12 353 грн. за основним платежем, та 3 088 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідком адміністративного скарження висновки ОСОБА_1 перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а його дії щодо прийняття вказаного повідомлення-рішення та саме рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ОСОБА_1 перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на висновках про неспроможність контрагента позивача «КДТ» здійснити поставку товару, вказаного у видаткових накладних: №2279 від 12.08.2014, №2421 від 13.08.2014 та № 2383 від 20.08.2014, оскільки в них не вказано номенклатури товару за УКТЗЕД, крім того, на думку податкового органу, підприємством умисно здійснено подріблення партій поставок з метою уникнення обовязку реєстрації накладних в ЄДР.

Дані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими у звязку з наступним.

Як встановлено судом, між ТОВ «ВКФ Салд» (Покупець) і ТОВ «КДТ» (Постачальник) укладено Договір поставки від 11.07.2014 №842-01/14, згідно якого Постачальник зобовязується передавати товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець прийняти товар та оплатити його за ціною і на умовах Договору.

Також сторонами договору укладено Додаткові угоди №1 від 06.08.2014, № 2 від 13.08.2014 та № 2/1 від 19.08.2014.

Як встановлено судом, за наслідком виконання умов вказаних договорів їх сторонами оформлено видаткові накладні, а саме: від 01.08.2014 № 2194 на суму 46 692,00 грн., у т.ч. ПДВ 7 782,00 грн., від 12.08.2014 № 2279 на суму 39 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 500,00 грн., від 13.08.2014 №2421 на суму 32 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 380,00 грн., від 20.08.2014 №2383 на суму 2 837,28 грн., у т.ч. ПДВ 472,00 грн., та податкові накладні, а саме: від 12.08.2014 № 84 на суму 39 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 500,00 грн., від 13.08.2014 № 213 на суму 32 280,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 380,00 грн., від 19.08.2014 № 181 на суму 2 837,00 грн., у т.ч. ПДВ 472,00 грн.

Також до перевірки позивачем було надано документи, що підтверджують оплату придбаного товару.

Вказані обставини не заперечувались податковим органом та підтверджується, зокрема, відомостями ОСОБА_1 перевірки (а.с. 20).

Суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним іншої податкової звітності.

ОСОБА_1 п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, у т.ч. визначених у ОСОБА_1 перевірки, на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій, які покладено у основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також при прийнятті рішення в даній адміністративній справі судом враховується, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, на що вказує аналіз операцій з придбання товарів і його подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Як пояснив позивач, придбаний ним товар (кабель) був переміщений зі складу ТОВ «ВКФ САЛД» на обєкт Замовника, та в подальшому використаний для виконання робіт.

Так, товар, зазначений у видатковій накладній від 12.08.2014 №2279 на суму 39 000,00 грн., відбув зі складу на обєкт Замовника відповідно до накладної на переміщення № 2286 від 18.09.2014, та був використаний при виконанні підрядних робіт відповідно до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2014, ОСОБА_1 №6 приймання виконаних робіт та відомості ресурсів до нього.

Товар, зазначений у видатковій накладній №2421 на суму 32280,00 грн., відбув зі складу на обєкт Замовника відповідно до накладної на переміщення №2013 від 14.08.2014, та був використаний при виконанні підрядних робіт відповідно до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2014, ОСОБА_1 № 11 приймання виконаних робіт та відомостей ресурсів до нього.

Товар, зазначений у видатковій накладній №2383 на суму 2837,28 грн., відбув зі складу на обєкт Замовника частково відповідно до відповідно накладної на переміщення №2555 від 05.11.2014 і частково відповідно до накладної на переміщення №2069 від 20.08.2014, та був використаний при виконанні підрядних робіт відповідно до Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2014, ОСОБА_1 №7 приймання виконаних робіт та відомості ресурсів до нього; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2014, ОСОБА_1 № 11 приймання виконаних робіт та відомостей ресурсів до нього.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, як пояснив позивач товар (кабель) купувався ним у ТОВ «КДТ» виключно по мірі надходження заявок від замовників, у звязку з чим у підприємства була відсутня потреба у придбанні більших партій товару.

Отже, господарська операція, що відбулась на виконання Договору поставки №842-01/14 від 11.07.2014, є реальною, дії ТОВ «ВКФ Салд» відповідають розумним економічній меті та досягненню економічних цілей із замовниками, а вказані документи підтверджують зміну складу активів ТОВ «ВКФ Салд».

Також в ОСОБА_1 перевірки податковим органом підтверджено належне документальне оформлення вказаних господарських операцій та їх відображення позивачем у податковій звітності.

Податкові накладні містять належну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою, що відповідає вимогам закону стосовно порядку їх оформлення та підстав видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту.

Так, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження неможливості здійснення контрагентом позивача господарських операцій податковим органом суду не надано.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України).

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Вищий адміністративний суд України у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 наголошує на тому, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Також зазначено, що якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

ОСОБА_1 мотивувальної частини постанови Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12 головною підставою для висновку про нікчемність правочину являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Отже, отримання податковим органом відомостей про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що в ОСОБА_1 перевірок відповідачем як суб'єктом владних повноважень не викладено належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій вказаними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагентів, про відсутність використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог КАС України не виявлено.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

ОСОБА_1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, зокрема, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документу встановлені у ст. 9 Закону, де визначено, що: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинними документами є договори, платіжні документи, відповідні акти виконаних робіт та прибуткові накладні, податкові накладні, складені за результатами проведених операцій за вказаними договорами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку створюють тільки реально здійснені господарські операції, тобто ті, які пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника податку. Не може не визнаватися право на витрати в тому випадку, якщо відповідні товари реально були придбані платником податків або витрати на таке придбання реально були понесені.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що всі господарські операції позивача підтверджені первинними документами згідно вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Також суд враховує вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно якої відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та не заперечувалось податковим органом в ході перевірки, на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа, мав право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач здійснив визначення сум податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки ОСОБА_1 перевірки є необґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень будь-яких заперечень проти позову не надав та не довів правомірності оскаржуваних рішень.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з його контрагентом, які покладено в основу оскаржуваних дій та податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 827,70 грн. (квитанції від 25.06.2015 № 997 та від 16.07.2015 № 1116), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст. ст. 69-72, 86, 94, 98, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.01.2015 № НОМЕР_1.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 26.01.2015 № НОМЕР_1

Стягнути з Державного бюджету України на користь «Виробничо-комерційна фірма Салд» понесені згідно квитанцій від 25.06.2015 № 997 та від 16.07.2015 №1116 судові витрати у загальній сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.