Постанова № 51624125, 22.11.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року < год:хв > Справа № 2а/0370/2904/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор»до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор» (далі ПрАТ «Луцькавтодор», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 229046 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ «Луцькавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року. На підставі вказаного акту перевірки Луцькою ОДПІ 13.07.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПрАТ «Луцькавтодор» визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 304130 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 258320 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45810 грн. 00 коп. Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 229046 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп., з огляду на таке.

В акті перевірки № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року податковим органом відображені висновки про нікчемність господарських операцій між ЗАТ «Луцькавтодор» (в подальшому перейменоване у ПрАТ «Луцькавтодор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньсільбуд» (далі ТзОВ «Волиньсільбуд») на підставі даних, отриманих з акту № 7890/23-1/33837498 від 09.11.2010 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Волиньсільбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства, про завищення позивачем податкового кредиту у липні 2010 року на суму 183237 грн. 00 коп., в звязку з чим донараховані оспорювані суми податкового зобовязання з ПДВ. Такі висновки податкового органу позивач вважає незаконними.

Позивач вказує, що між ЗАТ «Луцькавтодор» та ТзОВ «Волиньсільбуд» було досягнуто усну домовленість про поставку товару. На підставі даної домовленості позивач придбав у постачальника бітум дорожній на загальну суму 1345990 грн. 80 коп., що стверджується видатковими накладними, та з яких випливає повне і фактичне виконання домовленості про поставку товару. При цьому, товар був отриманий працівником ЗАТ «Луцькавтодор» через оформлені доручення, претензій до оформлення первинних документів у відповідача немає. Отриманий товар повністю використаний в межах господарської діяльності, формування податкового кредиту стверджується належно оформленими податковими накладними.

Крім того, на противагу висновкам податкового органу позивач вважає, що укладений договір не має ознак нікчемності, а є правомірним, відповідає всім вимогам закону і спрямований на реальне настання наслідків. Податковий орган не наводить жодних доказів, які б свідчили про вину обох сторін договору чи однієї з них на порушення публічного порядку, а, навпаки, аналізує норми законодавства, виходячи із власних досліджень та власної аналітичної роботи, які не можуть бути доказами нікчемності правочину в даному випадку. Перевіряючими під час перевірки не доведено, що господарські зобовязання між сторонами вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач неправомірно використав висновки акту перевірки ТзОВ «Волиньсільбуд» від 09.11.2010 року № 7890/23-1/33837498 та здійснив коригування в системі автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту по даним декларації контрагентів. Податковий орган, у разі виникнення сумніву щодо реальності поставки, зобовязаний був вжити заходів для збирання доказів безтоварності операції, зокрема, направити зустрічні запити, надати завдання органам податкової міліції опитати свідків тощо, проте в ході перевірки цього зроблено не було.

Позивач вказує також на те, що перевіркою встановлено порушення контрагентом по договору своїх податкових зобовязань, проте будь-яких доказів обізнаності позивача зі станом податкового обліку ТзОВ «Волиньсільбуд» та виконання ним обовязку щодо сплати ПДВ до бюджету податковим органом не наведено. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.07.2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 229046 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 03.11.2011 року (т. 1, а. с. 125-127) представник відповідача адміністративний позов не визнала та надала пояснення такого змісту.

Актом перевірки № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року встановлено, що в порушення пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПрАТ «Луцькавтодор» включено до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року 182237 грн. ПДВ з вартості придбаного товару (бітуму дорожнього) у ТзОВ «Волиньсільбуд». Як свідчать матеріали перевірки, ПрАТ «Луцькавтодор» згідно з усною домовленістю придбано у ТзОВ «Волиньсільбуд» протягом травня червня 2010 року бітум дорожній на загальну суму 1345990 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 224331 грн. 80 коп. ПДВ в сумі 183237 грн. 00 коп. з вартості придбаного бітуму згідно з податковими накладними, виписаними ТзОВ «Волиньсільбуд» у травні червні 2010 року, позивач включив до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за липень 2010 року.

Перевіркою ТзОВ «Волиньсільбуд» - постачальника бітуму дорожнього (акт від 09.11.2010 року № 7890/23-1/33837498) встановлено, що товариство здійснює діяльність у сфері торгівлі будівельними матеріалами. Перевіркою не встановлено факту передачі бітуму дорожнього від підприємств постачальників та подальшу реалізацію підприємствам покупцям у звязку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів прийому передачі товару, доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних або договорів перевезення, що свідчать про його транспортування або відповідальне зберігання. У ТзОВ «Волиньсільбуд» відсутні основні фонди та виробничі потужності, транспортні засоби, трудові ресурси, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності (приймання продукції від постачальника та відвантаження її покупцю) та підтверджує факт безтоварності операції. ТзОВ «Волиньсільбуд» не подано до податкового органу декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року, стан платника 3 «прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)». Перевіркою з посиланням на статті 203, 215, 228, 628, 638, 655, 664 Цивільного кодексу України зроблено висновок, що ТзОВ «Волиньсільбуд» вчинено правочини без наміру створення реальних правових наслідків, що обумовлені ним та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

В свою чергу, перевіркою ПрАТ «Луцькавтодор» зроблено висновок, що усна домовленість між ТзОВ «Волиньсільбуд» та ЗАТ «Луцькавтодор» суперечить статтям 628, 638, 655, 662, 655, 664 Цивільного кодексу України та операції по реалізації продукції між ТзОВ «Волиньсільбуд» та позивачем є нікчемними. Відповідно виписані постачальником ТзОВ «Волиньсільбуд» податкові накладні на поставку бітуму дорожнього на суму 1345990 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 224331 грн. 80 коп., не підтверджують факту поставки товару покупцю ЗАТ «Луцькавтодор» та є недійсними.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № НОМЕР_1 Луцькою ОДПІ прийнято правомірно, тому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснив, що усний договір поставки товару (бітуму дорожнього), укладений з ТзОВ «Волиньсільбуд», сторонами реально виконаний, позивачем проведений повний розрахунок за поставлений товар. Обовязок з транспортування товару було покладено на контрагента, витрати на постачання товару були закладені у його ціні. Отриманий товар повністю використаний позивачем в межах своєї господарської діяльності, якою згідно із статутом є будівельна діяльність в сфері дорожнього господарства, а доказами цього є акти приймання виконаних робіт, в яких передбачено такий вид робіт, як розлив бітуму дорожнього, вкладання приготовленого з бітуму асфальтобетону та асфальтобетонних сумішей, бітумних емульсій. Представник позивача просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.07.2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 229046 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що згідно із пунктом 1.1 Статуту ПрАТ «Луцькавтодор», затвердженого загальними зборами акціонерів 15.03.2011 року (протокол № 15), ПрАТ «Луцькавтодор» створене шляхом перейменування ЗАТ «Луцькавтодор» та є його правонаступником його прав та обовязків (т. 1, а. с. 89-115), зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 655109 (т. 1, а. с. 116), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 28.09.2011 року (т. 1, а. с. 119), з 26.06.1995 року взяте на облік як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується довідкою від 24.03.2011 року № 372 (т. 1, а. с. 174), зареєстроване платником ПДВ з 01.10.1997 року, про що Луцькою ОДПІ видано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.04.2011 року № 100331659 (т. 1, а. с. 175).

Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ «Луцькавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, про що складено акт № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року (т. 1, а. с. 15-51).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що позивачем отримано згідно з усною домовленістю від ТзОВ «Волиньсільбуд» бітуму дорожнього протягом травня червня 2010 року на загальну суму 1345990 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ 224331 грн. 80 коп. По таких операціях позивачем включено до податкового кредиту за липень 2010 року ПДВ у загальній сумі 183236 грн. 90 коп. згідно з податковими накладними, виписаними ТзОВ «Волиньсільбуд». Разом з тим, перевіркою, з посиланням на акт перевірки ТзОВ «Волиньсільбуд» від 09.11.2010 року № 7890/23-1/33837498, зроблено висновок про те, що правочини між ТзОВ «Волиньсільбуд» та ЗАТ «Луцькавтодор» є нікчемними. При цьому, податковий орган виходив з того, що відсутні перевізні документи, акти прийому-передачі, якими підтверджувалися б факти відправлення та надання товарів від ТзОВ «Волиньсільбуд» до ЗАТ «Луцькавтодор». У ТзОВ «Волиньсільбуд» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між цими субєктами. Факт відсутності транспортування, відсутність основних засобів та достатньої кількості працюючих на ТзОВ «Волиньсільбуд» підтверджує факт безтоварності господарських операцій між такими контрагентами. В акті перевірки № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року зазначено про порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за липень 2010 року на суму 183237 грн. 00 коп., а також пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), внаслідок чого занижено суму ПДВ за березень 2011 року на 75083 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року Луцькою ОДПІ 13.07.2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ПрАТ «Луцькавтодор» визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 304130 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 258320 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45810 грн. 00 коп. (т. 1, а. с. 14). Як слідує із розрахунку до акту перевірки, податковим органом у звязку із виявленим порушенням Закону України «Про податок на додану вартість» (заниження ПДВ за липень 2010 року на суму 183237 грн. 00 коп.) по операціях з ТзОВ «Волиньсільбуд» згідно із вказаним податковим повідомленням-рішенням було донараховано податкове зобовязання з ПДВ в сумі 183237 грн. 00 коп. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 45809 грн. 00 коп. (т. 2, а. с. 51).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № НОМЕР_1 від 13.07.2011 року в адміністративному порядку, рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області від 03.08.2011 року № 3340/10/25-006 (т. 1, а. с. 52-54) та Державної податкової служби України від 13.10.2011 року № 3624/6/10-2115 (т. 1, а. с. 65-66) первинна та повторна скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі ПК України), чинного з 01.01.2011 року, передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 13.07.2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 229046 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп., з огляду на таке.

Судом встановлено, що протягом травня червня 2010 року згідно із усною домовленістю позивач отримав від ТзОВ «Волиньсільбуд» бітум дорожній на загальну суму 1345990 грн. 80 коп. Вказаний товар було відпущено та поставлено позивачу згідно з видатковими накладними (т. 1, а. с. 67-77) та податковими накладними, виписаними постачальником протягом травня червня 2010 року (т. 1, а. с. 79-87). Товар було отримано позивачем через ОСОБА_3 завідувача складу, прийняту на роботу згідно з наказом від 19.01.2005 року № 7 (а. с. 190), за довіреностями від 05.05.2010 року № 211, від 01.06.2010 року № 278, про що зроблені відповідні записи в журналі реєстрації довіреностей за 2007 2010 роки (т. 1, а. с. 186-189). Крім того, отримання бітуму дорожнього відображено у звіті руху матеріалів по складу за травень червень 2010 року (т. 2, а. с. 46-50). Позивачем проведено повний розрахунок по договірних зобовязаннях перед ТзОВ «Волиньсільбуд», що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 01.05.2010 року по 01.11.2011 року (т. 1, а. с. 180-181), повідомленнями про відступлення права вимоги та платіжними дорученнями (т. 1, а. с. 182-185). На підставі отриманих від ТзОВ «Волиньсільбуд» податкових накладних позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року включено 183236 грн. 90 коп. та відображено в податковій декларації з ПДВ за липень 2010 року.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Волиньсільбуд», судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими визначено суму податкового кредиту, використання в господарській діяльності придбаного товару, належного оформлення первинних документів та дотримання умов формування податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом, предметом діяльності ПрАТ «Луцькавтодор» відповідно до статуту є, зокрема, будівництво, ремонт та експлуатація автомобільних доріг, благоустрій територій, експлуатаційне утримання автомобільних доріг і територій (т. 1, а. с. 93). В межах господарської діяльності позивач уклав з ТзОВ «Волиньсільбуд» правочин в усній формі про поставку бітуму дорожнього. Товар було отримано протягом травня червня 2010 року від ТзОВ «Волиньсільбуд» - юридичної особи, державна реєстрація якої на той час не була припинена, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т. 1, а. с. 176-179), контрагент був зареєстрований платником ПДВ з 25.11.2005 року по 21.07.2010 року, що підтверджується пунктом 2.4.2 акту Луцької ОДПІ від 09.11.2010 року № 7890/23-1/33837498 «Про результати документальної позапланової виїзної ТзОВ «Волиньсільбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 02.11.2010 року (т. 1, а. с. 130).

Для отримання товару (бітуму дорожнього) ОСОБА_3, завідувачу складу було видано довіреності від 05.05.2010 року № 211, від 01.06.2010 року № 278, про що свідчать відповідні записи в журналі реєстрації довіреностей за 2007 2010 роки (т. 1, а. с. 186-189).

З показань допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 слідує, що до її посадових обовязків входить приймання та зберігання, ведення обліку матеріалів та їх подальша видача. ПрАТ «Луцькавтодор» знаходиться по вулиці Дубнівській, 66 в місті Луцьку, тоді як асфальтобетонний завод підприємства, виробнича база по виготовленню асфальтобетону та бітумної емульсії, зберігання бітуму дорожнього знаходиться по провулку Дорожньому, 4 в місті Луцьку, і саме за цією адресою здійснювалася контрагентом поставка товару.

З акту перевірки № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року слідує, що операція з поставки бітуму дорожнього відображена в бухгалтерському обліку ПрАТ «Луцькавтодор», суму придбання включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року (т. 1, а. с. 21).

Придбаний у ТзОВ «Волиньсільбуд» товар (бітум дорожній) був використаний позивачем у власній господарській діяльності, доказами чого є довідки про вартість виконаних будівельних, підрядних робіт (відновлення дорожнього покриття з частковою заміною покриття, реконструкція доріг, поточний ремонт доріг) та акти приймання виконаних будівельних робіт, у яких передбачено такий вид робіт, як розлив бітуму дорожнього, вкладання приготовленого з бітуму асфальтобетону та асфальтобетонних сумішей, бітумних емульсій (т. 1, а. с. 191-224).

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставка товару від ТзОВ «Волиньсільбуд» відбулася і товар використано в господарській діяльності позивача. Судом досліджені наведені вище первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань, останні підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з ПДВ.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, нормам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 1605.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХIV (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Відповідно до пунктів 2-4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України

12.06.1996 року за № 293/1318 (з наступними змінами та доповненнями) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Вказані положення нормативно-правових актів дотримані позивачем.

Судом також враховано, що відповідно до даних акту Луцької ОДПІ від 09.11.2010 року № 7890/23-1/33837498 «Про результати документальної позапланової виїзної ТзОВ «Волиньсільбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 02.11.2010 року» відвантаження товару на ЗАТ «Луцькавтодор» відповідно до податкових накладних в травні 2010 року на суму 499098 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 83183 грн., в червні 2010 року на суму 846892 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ 141148,70 грн., ТзОВ «Волиньсільбуд» відображено в податкових зобовязаннях травня, червня 2010 року декларацій з ПДВ (т. 1, а. с. 137).

При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що у ТзОВ «Волиньсільбуд» відсутні матеріальні та трудові ресурси, оскільки відповідачем не представлено доказів на підтвердження таких обставин та нікчемності укладених правочинів, а висновки Луцької ОДПІ ґрунтуються на аналізі баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного зясування контролюючим органом реального майнового стану субєкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Не можуть також вважатися підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ дані податкової звітності його контрагента, оскільки Луцькою ОДПІ не враховано, що такі обставини не можуть бути достатнім доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, підприємство контрагент не було позбавлене можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, транспортні засоби, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послугу з перевезення вантажів.

На думку суду, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (ТТН) на поставку товару (бітуму дорожнього), отриманого від ТзОВ «Волиньсільбуд», не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту. З пояснень представника позивача слідує, що ЗАТ «Луцькавтодор» не був замовником і отримувачем транспортних послуг, а вартість товару включала його доставку на склад покупця. Протилежне податковим органом не доведено. Крім того, відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, зокрема, у водія перевізника повинна бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. З цього слідує, що ТТН повинен мати перевізник для предявлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху, та допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім ТТН.

Частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі статтею 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. До нікчемних правочинів згідно зі статтею 228 ЦК України віднесено правочини, що порушують публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, до яких застосовуються і норми статей 207, 208 Господарського кодексу України (ГК України). З врахуванням наведених статей ЦК України та ГК України характерними ознаки вчинення дій, що обєктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства, можуть бути: порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність субєктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, тобто вини сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди. Факт наявності субєктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому субєктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

По операціях придбання позивачем у ТзОВ «Волиньсільбуд» товару не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків. Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Волиньсільбуд», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ТзОВ «Волиньсільбуд» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач, не здобуто доказів наявності протиправного умислу у ЗАТ «Луцькавтодор».

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Волиньсільбуд» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків позивача права на податковий кредит з ПДВ.

Отже, на думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та правомірно у липні 2010 року включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 183237 грн. 00 коп., сплачений при придбанні товару у ТзОВ «Волиньсільбуд».

Крім того, системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» дає суду підстави прийти до висновку, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість добросовісного платника податку, який виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження.

Як встановлено судом, позивачем були дотримані вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображенні показників податкової звітності липня 2010 року по господарській операції з придбання товару у ТзОВ «Волиньсільбуд», а тому, на думку суду, Луцька ОДПІ прийшла до безпідставного висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Волиньсільбуд» на 183237 грн. 00 коп. та безпідставно визначила позивачу податкове зобовязання з ПДВ в сумі 229046 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп.

Крім того, суд при вирішенні справи також враховує те, що витрати з придбання бітуму дорожнього у ТзОВ «Волиньсільбуд» були включені позивачем до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року (т. 1, а. с. 21), проте податковий орган, вказуючи на неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, ні в акті перевірки № 5164/23-2/13349767 від 30.06.2011 року (т. 1, а. с. 15-51), ні в акті перевірки № 7007/23-2/13349767 від 12.10.2010 року (т. 2, а. с. 3-38) не зафіксував будь-яких порушень при формуванні позивачем валових витрат по операціях з придбання товару у ТзОВ «Волиньсільбуд».

Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.07.2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення суми податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 229046 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 183237 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 грн. 00 коп.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 13 липня 2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 229046 гривень 00 копійок, у тому числі за основним платежем 183237 гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 45809 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 28 листопада 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх