Рішення № 51621706, 25.09.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 667/10784/14-ц Головуючий в І інстанції Скрипнік Л.А.

Провадження №22-ц/791/2368/15 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

Категорія 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня місяця 25 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3При секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючої в інтересах ОСОБА_6 на рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 26 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ОСОБА_7 про стягнення суми страхового відшкодування, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 28 березня 2014 року по вул.Леніна, буд.72-А в м. Гола Пристань Херсонської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля Деу, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7. Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль отримав механічні пошкодження. Вина відповідача встановлена постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 28 квітня 2014 року про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі ПАТ «УСК «Гарант-Авто»), куди ОСОБА_6 подав заяву про страхову виплату. Страхова компанія прийняла рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 8209,24 грн., однак зазначена сума виплачена не була.

Окрім того, в результаті ДТП позивачу завдано моральних страждань, що полягали у позбавленні можливості певний час користуватися своїм транспортним засобом, хвилюванні з приводу забезпечення виконання перевезень, в яких був задіяний пошкоджений автомобіль, а також докладанні додаткових зусиль для забезпечення нормального укладу свого життя.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та ОСОБА_7 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 8209,24 грн., а також стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду у сумі 6100,00 грн..

Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 26 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_6 суму невиплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 28.03.2014 року, в розмірі 8209,24 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині солідарного стягнення страхового відшкодування та стягнення моральної шкоди відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діюча в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 6100,00 грн., рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди змінити, стягнувши солідарно з відповідачів матеріальні збитки у сумі 8209,24 грн. Апелянт вважає, що оскільки страхове відшкодування не виплачене страховою компанією, відповідач ОСОБА_7 повинен нести солідарну відповідальність разом із страховою компанією.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, особа, яка винна у заподіянні шкоди і застрахувала свою відповідальність, відшкодовує тільки різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 28 березня 2014 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля Деу, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні вказаного вище адміністративного правопорушення за ст.124 КпАП України та притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.6).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована в ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за полісом АС/5361139, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає пятдесят тисяч гривень, розмір франшизи нуль грн.(а.с.67).

Страхова компанія визнала випадок страховим та нарахувала страхове відшкодування у розмірі 8209,54 грн., що підтверджується листом №1002/в від 27.05.2015 року (а.с.66).

Оскільки позивачем не було надано доказів того, що розмір страхового відшкодування перевищує ліміт страхової суми, який був визначений у договорі страхування, укладеному між відповідачами, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_7

Посилання апелянта на те, що норми статті 1194 ЦК України є підставою для солідарного стягнення з відповідачів завданої позивачу шкоди, так як страхова компанія у добровільному порядку не сплатила страхове відшкодування, позбавленні правового обґрунтування.

У п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для солідарної відповідальності відповідачів перед позивачем.

Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи стосовно правовідносин позивача та відповідача ОСОБА_7, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду, ухваленого в частині заявлених вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_7 виплати страхового відшкодування, колегія суддів не вбачає. В зазначеній вище частині апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Рішення суду в частині стягнення страхового відшкодування із ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не оскаржується, а тому колегіє суддів не перевіряється.

Разом з тим, колегія суддів, не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди, заподіяної у звязку з ушкодженням майна.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода полягає, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що винними діями ОСОБА_7 заподіяно позивачу матеріальну шкоду і сам факт ДТП з пошкодженням його майна, безумовно, викликав стрес, переживання та призвів до втрати нормальних життєвих зв'язків, ускладнив використання автомобіля для надання транспортних послуг, відповідно до дозвільних документів (а.с.18,115).

Виходячи з наведеного, враховуючи вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди з винної в ДТП особи ОСОБА_7 у відповідності до вимог ст.ст.23,1167 ЦК України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь позивача відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.

В решті це ж рішення в частині, що переглядається залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючої в інтересах ОСОБА_6,- задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 26 червня 2015 року, - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

В решті це ж рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: