Рішення № 51619746, 29.09.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/2713/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1553/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Дубровної В. В. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання -

ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну в відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк « Надра » до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство « Комерційний банк « Надра » ( далі ПАТ ) звернулося до Сумського районного суду Сумської області з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 22 травня 2008 року між ПАТ та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №10/2008/402473077 й додаткову угоду до нього від 26 липня 2012 року, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті - доларах США - в сумі 31726,33 доларів США строком повернення до 21 травня 2019 року зі сплатою 14,49% річних за його користування та в національній валюті України - гривні на суму 41439 грн. 14 коп. терміном повернення 25 липня 2014 року зі сплатою 15% річних за його користування.

У забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника між ПАТ та ОСОБА_4, ОСОБА_7 22 травня 2008 року, з кожним окремо укладено договори поруки, а 26 липня 2012 року додаткові угоди до них, за якими поручителі зобов'язувались відповідати перед банком в тому ж об'ємі, що і позичальник.

Оскільки позичальник взяті на себе зобов'язання не виконує, ПАТ просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 34449 доларів 62 центи США та 22769 грн. 15 коп., з яких 29478 доларів 32 центи США кредиту (411389,77 грн.), 15929 грн. 02 коп. кредиту, 3741 доларів 09 центів США (52209,42 грн.) процентів за користування кредитом, 3088 грн. 13 коп. процентів за користування кредитом, 625 доларів 87 центів США пені за прострочення сплати кредиту в іноземній валюті, 1885 грн. 57 коп. пені за прострочення сплати кредиту у національній валюті, 654 долари 34 центи США - штрафу за порушення умов договору щодо іноземної валюти кредиту та 1866 грн. 43 коп. штрафу - національної валюти, а також понесені судові витрати.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року позовні вимоги ПАТ задоволено, стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь ПАТ 34499 долари 62 центи США та 22 769 грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справа апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задоволено частково, рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року в даній справі в частині визначення порядку солідарної відповідальності змінено.

Стягнуто на користь ПАТ солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 34499 доларів США 62 цента та 22 769 грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року, касаційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року в частині позовних вимог ПАТ до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення боргу з обох поручителів скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до вказаних осіб. Вказує, що ПАТ вимогу про дострокове повернення кредиту направив ОСОБА_6 27 березня 2014 року, а тому на момент звернення ПАТ до суду з даним позовом порука, у відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України, була припинена.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 34 499 долари 62 центи США та 22 769 грн. 15 коп. сторонами не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти її задоволення представника ПАТ, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є : порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції та як вбачається із матеріалів справи, 22 травня 2008 року між ОСОБА_6 та ВАТ комерційний банк « Надра » ( правонаступником якого є ПАТ ) укладено кредитний договір №10/2008/402473077, згідно умов якого ОСОБА_6 видано кредит в сумі 33818,74 доларів США, зі сплатою 14,49% відсотків річних за користування кредитом строком до 21 травня 2019 року ( а.с. 11-15 ). Цільовим використанням кредиту є проведення розрахунку за договором купівлі-продажу №3351 від 22 травня 2008 року.

В забезпечення виконання зобовязання, за кредитним договором, з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 22 травня 2008 року були укладені договори поруки, відповідно до умов якого кожний з них окремо поручались перед банком за повне та своєчасне повернення кредиту ( а.с. 16-19 ).

Додатковою угодою №1 від 27 квітня 2010 року до вказаного кредитного договору позичальнику ОСОБА_6, за умов виконання ним даного договору, надано поетапна відстрочка частини необхідного платежу ( а.с. 20-36 ).

Згідно договору про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору №10/2008/402473077від 22 травня 2008 року, укладеного між сторонами 26 липня 2012 року, позичальнику встановлено індивідуальний графік погашення кредиту та надано кредит в сумі 41 439 грн. 14 коп. строком до 25 липня 2014 року, цільовим призначенням кредиту є погашення відсотків та комісій за кредитним договором ( а.с. 37-50 ). Аналогічні зміни були внесені також до договорів поруки ( а.с. 52-53 ).

Окрім того, 26 липня 2012 року між ОСОБА_6 М,П. та ПАТ укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору від 22 травня 2008 року, відповідно до якого позичальнику банком були прощені нараховані штрафи та пеня в розмірі 1 135,86 доларів США ( а.с. 51 ).

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, тому позичальник зобовязаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Станом на 06 листопада 2014 року заборгованість за кредитним договором від 22 травня 2008 року становить 34 499,62 доларів США, та 22 769 грн. 15 коп., з них : 29 478,32 доларів США та 15 929 грн. 02 коп. заборгованості по кредиту; 3 741, 09 доларів США та 3 088 грн. 13 коп. заборгованість по відсоткам; 625,87 доларів США та 1885 грн. 57 коп. пеня за прострочення сплати процентів; 654,34 доларів США та 1866 грн. 43 коп. штраф за порушення умов кредитного договору ( а.с. 6-9 ). Доказів повернення боргу суду надано не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1-2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 5.3 договорів поруки ( а.с. 16-19 ), їх дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договорів поруки, кредитор набуває право вимоги від поручителя виконання зобов'язання при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Як роз»яснено у п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин », сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі №6-155цс13, від 10 вересня 2014 року у справі №6-28цс14, від 17 вересня 2014 року у справах №6-125цс14 та №6-170цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Судом установлено, що на адресу боржника ОСОБА_6 14 лютого 2013 року та 27 березня 2014 року були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором від 22 травня 2008 року ( а.с. 54-56, 88-89, 229-230 ). Дані вимоги не були виконані в установлений банком строк, а отже в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України позикодавець набув право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Перебіг шестимісячного терміну згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України розпочався після сплину 7-ми денного строку після вимоги, встановленого п. 3.3.5 ст. 3 кредитного договору в новій редакції на підставі п. 2.1 договору поруки.

Даний позов до суду банком поданий 21 листопада 2014 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України. Таким чином, доводи представника ОСОБА_4 про наявність підстав для припинення поруки є такими, що заслуговують на увагу. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

З урахуванням викладеного, у відповідності до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не підлягає задоволенню апеляційна скарга представника ОСОБА_4 в частині вирішення позовних вимог ПАТ до іншого поручителя ОСОБА_7, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_7, хоча і приєднувалася до касаційної скарги на рішення суду, проте апеляційної скарги самостійно не подавала та представнику ОСОБА_4 ОСОБА_5 таких повноважень не делегувала. За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості робити висновки щодо законності рішення суду відносно даного відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Відповідно до задоволеної частини позовних вимог, належить стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дольовому порядку на користь ПАТ по 1137 гривень 80 копійок з кожного судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Окрім того, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, з ПАТ на користь держави підлягає стягненню 568 гривень 50 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк « Надра » до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 22 грудня 2014 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в дольовому порядку на користь Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк « Надра » по 1137 гривень 80 копійок з кожного судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк « Надра » на користь держави 568 гривень 50 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді