Ухвала суду № 51618806, 17.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5476/15

Головуючий у першій інстанції Роїк Д.Я.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Сватаненка В.А., Артеменка І.А.,

з участю секретаря Абалдової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку із виплатою компенсації її вартості, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року,-

встановила:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 на праві власності належить їй і 1/4 частка цієї квартири належить ОСОБА_3 на праві власності відповідно до договору дарування від 30.09.2014 року.

Належна частка квартири ОСОБА_3 не може бути виділена в натурі.

Крім цього, позивач ОСОБА_2 в позові посилається на неможливість спільного мешкання із відповідачем завдяки його кримінального минулого і так як у квартирі мешкають чотири особи, серед яких є неповнолітня дитина, яка знаходиться на обліку у невролога.

Спільне мешкання із відповідачем, що є сторонньою особою, завдасть їй значної моральної шкоди.

Посилаючись на ст. 365 ЦК України, позивач вважає, що належна відповідачу частка квартири є незначною та не може бути виділена в натурі, крім цього. у власності ОСОБА_3, на час її звернення до суду, у власності знаходилися 530/4000 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 126,6 кв.м., які він подарував своїй матері ОСОБА_5 25.11.2014 року, вже під час розгляду справи у суді.

Вважає, що припинення права власності на частку квартири не завдасть йому істотної шкоди, так як відповідач забезпечений житлом.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, в якому просив відмовити у задоволенні первісного позову та виділити йому в користування одну житлову кімнату, площею 10,7 кв.м., ОСОБА_2 житлові кімнати площею 17,3 кв.м. та 17,4 кв.м., два балкони по 0,8 кв.м. Залишити в спільному користуванні співвласників коридор площею 7,1 кв.м., туалет площею 1,1. кв.м., ванну площею 2,1 кв.м., кухню площею 5, 8 кв.м.

Посилається на те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.12.2014 року задоволено його позовні вимоги та постановлено рішення про його вселення до спірної квартири, проте не визначено порядок користування спірною квартирою. ОСОБА_2, створюючи перешкоди у користуванні цією квартирою, сама мешкає за іншою адресою, а для нього спірна квартира є єдиним житлом.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 зустрічний позов не визнали.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, вважаючи рішення незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, надав до суду апеляційну скаргу про скасування рішення та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задоволення вимог за зустрічним позовом.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, спірна квартира АДРЕСА_1 перебуває в спільній частковій власності в наступних частках - 1/3 та 5/12 частин квартири належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про придбання майна від 12.11.2009 року та свідоцтва від 14.08.2014 року, 1/4 частка квартири належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 30.09.2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_7 /т.1 а.с.10, 11, 14, 15, 16/.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 847/974/24 від 18.03.2015р. встановлено, що виділ у натурі 1/4 частки спірної квартири з окремим входом у складі житлових та підсобних приміщень, регламентованих нормативно-технічними вимогами, технічно не представляється можливим. Визначено дійсну ринкову вартість 1/4 частини спірної квартири без ремонту (у незадовільному стані), розмір якої склав 183 370 гривень.

Ринкова вартість квартири станом на цей час дорівнює 1 366 550 гривень /т.1 а.с.201-205/.

Одночасно зазначеним висновком визначено порядок користування квартирою- кімната площею 10,7 кв.м. у користування ОСОБА_3, кімнати площею 17, 2 кв.м. та 17, 3 кв.м., 2 балкони площею 0,8 кв.м. та 0,8 кв.м. у користування ОСОБА_2, інші приміщення: коридор площею 7,1 кв.м., санвузол площею 1.1 кв.м., ванна площею 2,1 кв.м., кухня площею 5,8 кв.м. - у спільне користування співвласників.

Встановлено, що був виконаний демонтаж перегородок між санвузлом та ванною, улаштований дверний отвір у житловій кімнаті площею 17,2 кв.м., а також закладений дверний отвір у санвузлі. (т. 1, а.с. 201-212)

Згідно з актом про проживання від 16.10.2014 року КП "ЖКС Черьомушки", в квартирі АДРЕСА_1, з жовтня 2014 року мешкають та проводять ремонті роботи ОСОБА_2, її донька ОСОБА_6 зі своїм співмешканцем ОСОБА_8, онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.2 а.с. 52/.

Згідно з випискою з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію від 27.04.2015 року, в зазначеній квартирі відкрито особовий рахунок на ім'я ОСОБА_2, яка зареєстрована за вказаною адресою з 08.04.2015 року, крім неї зареєстрований її онук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 21.04.2015 року, її донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.04.2015 року, син колишнього власника квартири ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 18.10.1989 року, піднаймач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 з 13.12.2014 року /т.2 а.с. 93/.

Відповідно до договору про надання послуг № 15 від 26.11.2014 року, акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000008 від 02.04.2015 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 38 від 02.04.2015 року, ОСОБА_2 здійснено ремонтні роботи у спірній квартирі /т.2 а.с.85-89/.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно звернуто увагу на той факт, що

у квартирі виконано перебудову, між кухнею та кімнатою виконаний прохід, ванна кімната із санвузлом з'єднані у спільне приміщення, що підтверджує факт того, що квартира зазнала значних реконструкцій з того часу, як 1/4 частка була отримана у дар ОСОБА_3

Зазначене підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 847/974/24 від 18.03.2015 року /т.1 а.с.201-205/.

Суд першої інстанції дав належну оцінку твердженням ОСОБА_3 щодо відсутності у нього іншого житла, крім 1/4 частки в спірній квартирі, та вірно звернув увагу на те, що, на час звернення позивача ОСОБА_3 із позовом до суду, він був зареєстрований та мешкав в квартирі АДРЕСА_2 та йому належали 530/4000 частин зазначеної трикімнатної квартири (т.1, а.с. 41, 150-155). І саме після того, як він 17.11.2014 року дізнався, що існує зазначений спір в суді, ним 25.11.2014 року укладено договір дарування 530/4000 частин трикімнатної квартири № 9 за зазначеною адресою на користь своєї матері ОСОБА_5.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що 530/4000 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 126.6 кв.м. передано ОСОБА_3 у власність його матері саме після того, як він дізнався про наявність спору про припинення права власності на належну йому 1/4 частку спірної квартири.

Також суд першої інстанції вірну надав оцінку діям ОСОБА_3 про умисне погіршення ним своїх житлових умов, оскільки, фактично він не втратив місце мешкання у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, а тому припинення права власності на належну йому частку спірної квартири із виплатою компенсації її дійсної ринкової вартості не завдасть його інтересам істотної шкоди.

Відповідно до статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс14).

Таким чином, на думку колегії суддів, вирішуючи питання про припинення права власності ОСОБА_3 на ? частку в спільному майні, суд першої інстанції врахував вимоги вище вказаної правової норми та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність істотної шкоди або настання якихось тяжких наслідків для ОСОБА_3 в разі припинення його права власності в спільному майні. Суд першої інстанції при цьому також врахував, що останній мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 /т.2 а.с.84. т.1 а.с. 198а - 198г/.

ОСОБА_2 на виконання вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, 26.04.2015 р. внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА в Одеській області грошову суму, визначену експертним висновком в розмірі 183 370,00 гривень /т.2 а.с.92а/.

Суд першої інстанції вірно погодився з доводами ОСОБА_2, в яких вона посилається, що належна 1/4 частка ОСОБА_3 в спірній квартирі є такою, що не може бути виділена в натурі, так як цей факт встановлено висновком судової будівельно-технічної експертизи № 847/974/24 від 18.03.2015 року.

Враховуючи той факт, що у спірній квартирі мешкають чотири особи, серед яких неповнолітня дитина, що страждає на захворювання нервової системи, що підтверджується медичною карткою ОСОБА_9 та епікризом медичного центру реабілітації дітей з соматичними захворюваннями МОЗ України від 15.04.2011 року, з яких вбачається, що дитина перебуває під наглядом невролога з 2007 року по 2014 рік /т.2 а.с.75-83/, суд приходить до висновку, що спільне користування квартирою з відповідачем ОСОБА_3, є неможливим, так як завдасть істотної шкоди здоров'ю дитини, оскільки існують конфліктні /неприязні/ відносини між сторонами, що підтверджується кримінальним провадженням Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 08.10.2014 року за матеріалами перевірки ЖЕУ №26889 від 02.10.2014 року / т.1 а.с. 93,94/.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2012 року по кримінальній справі № 1522/6002/12 відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України /т.1, а.с.142-145/.

Таким чином, приймаючи до уваги, що належна частка квартири ОСОБА_3, яку він отримав у дар в спірній квартирі не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, частка відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі є незначною в порівнянні з часткою позивача, відповідач у спірній квартирі суду не проживав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що припинення права власності на частку не завдасть йому істотної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.69 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Виходячи з викладеного, висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Скаржник не надав жодних доказів, які б обґрунтовували та підтверджували ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді В.І.Сватаненко

І.А.Артеменко