Рішення № 51618329, 29.09.2015, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 511/1466/15-ц

Номер провадження: 2/511/561/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А. В.,

секретаря Войнікової Л.Ф.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачівОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користуванні власністю, шляхом виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2015 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду в порядку ст.ст. 317, 319, 383, 386, 405 ЦК України, ст.ст. 116, 150, 156, 162 ЖК України та ст.ст. 55, 19, 26, 41 Конституції України, згідно якого просила усунути їй перешкоди у користуванні її власністю шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з будинку за адресою вул. Київська, 15 м. Роздільна, який належить позивачу на праві приватної власності.

В обґрунтування позову зазначала, що вона являється власником будинку, розташованого за адресою: вул. Київська, №15, м.Роздільна Одеської області. На даний час в будинку проживає її онук ОСОБА_3 та його співмешканка ОСОБА_4, без реєстрації. Відповідачі ведуть аморальний спосіб життя, в добровільному порядку залишити житло не бажають, ОСОБА_3 рішенням суду з реєстрації знятий примусово. Вона неодноразово зверталася до органів влади та місцевого самоврядування із заявами про протиправну поведінку відповідачів, до них приймалися міри реагування, які бажаних результатів не дали. Тому вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, мотивувавши тим, що у відповідності до правоустановчих документів позивач є власником будинку за адресою вул. Київська, 15 м. Роздільна. Відповідач ОСОБА_3 є її онуком, який на підставі рішення суду від 08.09.2006 року знятий з реєстрації за зазначеною адресою. Після вказаного рішення суду ОСОБА_3 домоволодіння покинув, але через деякий час повернувся та попросив тимчасового проживання на короткий строк разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_4, на що вона погодилася та дозволила проживати їм разом. Але потім відповідачі стали зловживати спиртними напоями, дебоширити, потім її побив онук, на що вона звернулася до міліції. 27.10.2014р. її побила ОСОБА_4, по вказаному факту вона також звернулася до міліції. 11.04.2015 року ОСОБА_3 знову вчинив сварку у домоволодінні, обзивав позивача нецензурною лайкою, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП.

Крім того позивач надала пояснення, що заходи примусу, які до відповідачів приймалися, ніяких результатів не дали; будь-якого договору з ними по будинку вона не укладала.Наполягала на виселенні відповідачів, оскільки вони пиячать та вона не може знаходитися дома.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали у повному обсязі, надали аналогічні пояснення та зазначали, що вселилися до вказаного будинку з дозволу бабусі 4 роки тому, оскільки не мали будь-якого іншого житла. Спочатку все було добре, але потім бабуся стала не давати їм жити, робити ремонт та обробляти город. Заперечували факт зловживання алкоголем та неправомірної поведінки Також ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні, що він є онуком позивачу, а ОСОБА_4 є його цивільною дружиною, будь якого договору з бабусею вони не укладали, до них приймалися заходи примусу та вони обіцяли вести себе пристойно.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши численних свідків, дослідивши матеріали ЖЕО №1768 від 11.04.2015 року за заявою ОСОБА_1, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі заповіту, посвідченого Роздільнянською державною нотаріальною конторою Одеської області 25.09.2001 року і зареєстрованого в реєстрі за № 4147, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, померлого 05.10.2001 року, є ОСОБА_6, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з житлового будинку з господарчими спорудами, що знаходиться в м.Роздільна вул. Київська № 15, Одеської області, розташованого на земельній ділянці 2408 кв.м. На вказаній земельній ділянці знаходиться один глинобитний житловий будинок, зазначений в плані літерою «А», житловою площею 10,70 кв.м. та господарчі споруди: сарай «Б», сарай «В», сарай - «Г». З свідоцтва про одруження виданого на підставі актового запису № 61, серії І-ЕД № 134939 від 26.07.2003року, вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружилась 26.07.2003 року з ОСОБА_7, та після одруження обрала прізвище «Унтіла». Право власності на житловий будинок за адресою: Одеської області, м.Роздільна, вул. Київська № 15, за ОСОБА_1, зареєстровано КП «Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості», що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав за № 31328740 від 16.09.2011 року. Згідно технічного паспорта на житловий будинок за реєстраційним номером 11-56 від 05.09.2011 року власником будинку за адресою: Одеська область, м.Роздільна, вул. Київська, №15, являється ОСОБА_1. Згідно домової книзі підтверджується наявність запису в довідці, в будинку дійсно прописані власник будинку ОСОБА_1, її онука з правнучкою. Відповідач ОСОБА_3 знятий з реєстрації з відміткою «за рішенням суду».

Факт проживання відповідача ОСОБА_3 та його співмешканки ОСОБА_4 без реєстрації за вищевказаною адресою підтверджується актом який склала комісія у складі заступника міського голови ОСОБА_8, депутата міської ради м.Роздільна ОСОБА_9 та начальника загального відділу ОСОБА_10 від 08.04.2015 року. З вказаного акту вбачається, що відповідачі ніде не працюють, ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, подвіря та будинок знаходяться у занедбаному стані.

Згідно талона повідомлення №378 від 11.04.2015 року від ОСОБА_1, прийнято до Роздільнянського РВ заяву про сварку із онуком ОСОБА_3. Як вбачається з матеріалів ЖЕО №1768 від 11.04.2015 року за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_3 притягнути до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП.

Свідки, допитані судом з боку позивача, а саме:Гуцу ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дільничий інспектор Дьяків Михайло Володимирович підтвердили суду, що позивач неодноразово зверталася по допомогу з приводу зловживання відповідачами спиртними напоями та неможливістю для неї знаходитися у себе вдома. Свідки неодноразово бачили позивача на залізничному вокзалі у місті ОСОБА_9, де вона ночувала, через те, що відповідачі її виганяли з дому. Дільничий інспектор неодноразово проводив бесіди з відповідачами і поведінка їй дещо покращилася, але вони продовжують вживати спиртне та приймати у бабусиному домі численних гостей. Суд критично оцінює покази свідків з боку відповідачів ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які суду пояснили, що відповідачі ведуть себе добре, оскільки судом достовірно встановлено, що вказані свідки разом з відповідачами вживають спиртні напої та вчиняють сварки у домоволодінні позивача на протязі декількох років.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про виселення. Вирішення питання про наявність правових підстав для виселення особи з житлового будинку залежить від вирішення питання про правомірність набуття права користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, від ставлення до своїх обов'язків по утриманню житла, а також відношення до прав та свобод інших співмешканців. Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. За змістом ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, зокрема, його дружина, діти і батьки. Членами сім'ї власника будинку може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.Частинами 1 та 2 вказаної норми передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 157 ЖК України та ч. 1 ст. 116 ЖК України. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно п. 17 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України" при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення)

З матеріалів справи вбачається, що позивач надала докази, які б підтверджували систематичне порушення відповідачами правил співжиття, факти їх антигромадської поведінки та вжиття до них заходів попередження та громадського впливу, які виявились безрезультатними.

З врахуванням того, що позбавлення житла можливе лише на підставі закону, який регулює житлові правовідносини, суд вважає, що наявні всі правові підстави для виселення відповідачів на підставі ст. 116 ЖК України.

Позов оснований на законі, доведений доказами, дослідженими судом, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 26, 41, 55 Конституції України, ст.ст.116, 150, 156, 162 Житлового кодексу України, ст.ст.317, 319, ч.2 ст.386, ст.405 Цивільного кодексу України,, ст. 10, 11,209, 212, 214-215, 217,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності, користуванні власністю ОСОБА_1, шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з будинку №15 по вулиці Київська у місті Роздільна, Одеської області, що належить на праві власності ОСОБА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину /ВАМ №205085 від 02.09.2003 року, реєстровий №3056.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в апеляційний суд Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а у випадку відсутності особи в судовому засіданні при оголошенні рішення протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. В. Ільяшук