Ухвала суду № 51616624, 29.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4232/13-ц 04.03.2014 04.03.2014 29.09.2015

Провадження №22-ц/784/803/14

Справа № 473/4232/13-ц

Провадження № 22-ц/784/803/14 Головуючий першої інстанції: Вострікова Л.В.

Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: Коломієць В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.,

суддів Шолох З.Л., Довжук Т.С.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2129 грн. відшкодування майнової шкоди, 1300 грн. відшкодування моральної шкоди та 1500 грн. відшкодування витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 487грн. 20коп. судового збору.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 04 березня 2014 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вказане рішення суду задоволені частково. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2014 року в частині розміру відшкодування майнової та моральної шкоди і витрат на правову допомогу - змінено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування майнової шкоди в сумі 2009грн.00коп. та моральної шкоди в сумі 300грн.00коп., а також відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 413грн. 25коп. Рішення суду в частині відшкодування витрат на сплату судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на сплату судового збору в розмірі 487грн.20коп.

17 вересня 2015р. ОСОБА_3 звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просила зазначити про покладення на ОСОБА_4 обов'язку повернути пошкоджені речі відповідачу: двері, два замка та ключи до цих дверей.

Колегія судів, вислухавши думку осіб, що приймають участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;

3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;

4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 04 березня 2014 року зокрема змінено рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2014 року в частині розміру відшкодування майнової шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 Стягнуто відшкодування майнової шкоди в сумі 2009грн.00коп., що відповідає вартості пошкоджених з вини відповідачки дверей та замка до неї (1850грн. + 159грн.). При визначенні розміру відшкодування цієї шкоди було враховано, що зібраними у справі доказами підтверджується, що металеві вхідні двері позивачки підлягають заміні на нові двері, оскільки не підлягають користуванню і ремонту, середня вартість дверей металевих утеплених складає 1850грн., а за врізний замок на двері позивачкою було сплачено 159грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді ОСОБА_3 не заявляла про необхідність вирішення питання щодо передачі їй вищезазначеного майна після відшкодування шкоди позивачці, а тому, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, встановлений ст. 11 ЦПК України, таке питання не було предметом судового розгляду.

Таким чином, ОСОБА_3 фактично просить ухвалити додаткове рішення стосовно вимог, що не були досліджені судом.

За таких обставин відсутні передбачені ч.1 ст.220 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст. 220 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: