Рішення № 51608983, 25.09.2015, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/823/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015р. м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі:

головуючого-судді Петейчук Б.М.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про спростування недостовірної інформації, захист честі і гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять суд негативну інформацію про ОСОБА_2, начальника відділення особового складу та стройового штабу військової частини польова пошта В 3765, викладену відповідачкою ОСОБА_5 в листі адресованому Президенту України від 10.04.2015 року визнати недостовірною; негативну інформацію про ОСОБА_3, начальника лабораторії служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини польова пошта В 3765, викладену відповідачкою ОСОБА_5 в листі адресованому Президенту України від 10.04.2015 року визнати недостовірною; зобовязати відповідачку ОСОБА_4, у відповідності до ч.7 ст.277 ЦК України, спростувати цю недостовірну інформацію в той самий спосіб, в який її було поширено, або найбільш наближений до способу поширення, а також принести публічні вибачення за безпідставні звинувачення шляхом публікації в газеті ЗС України «Народна Армія» з метою реабілітації доброго імені, честі, гідності та ділової репутації; стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 1200 грн в рахунок оплати витрат повязаних з отриманням правової допомоги у вигляді консультацій, збирання необхідної інформації, підготовкою цивільного позову та представництва інтересів у судовому засіданні; стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 15000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму в розмірі 15000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві, як на підставу задоволення позовних вимог, позивачі покликаються на те, що ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 проходять військову службу у військовій частині А2595. У квітні 2015 року позивачам від командира частини стало відомо, що гр. ОСОБА_4 написала листа Президенту України, у якому зазначала: "...підполковник ОСОБА_2. його дружина та інші в незаконний спосіб отримали грошові кошти за відрядження в зону АТО, з приводу цього зараз проводить перевірку військова прокуратура і ті кошти, фактично вкрадені у держави, вони уже повернули."

Таку інформацію позивачі вважають негативною, і такою, що принижує честь та людську гідність, ділову репутацію.

Позивачі вважають, що поширена негативна інформація не є оціночними судженнями відповідачки, а є фактичним твердженням. Також, таку негативну інформацію позивачі вважають недостовірною, оскільки висловлювання відповідача у листі Президенту України нічим не обгрунтовані, не грунтуються на жодних доказах.

Поширенням такої негативної, недостовірної інформації відповідачка заподіяла позивачам моральну шкоду, яка полягала в тому, що у ОСОБА_3 почалося сильне хвилювання, стан здоров'я погіршився: піднявся тиск, як наслідок почався головний біль. За медичною допомогою вона не зверталася. ОСОБА_2 не міг зосередитися на виконанні своїх службових обовязків, втратив спокійний сон, що в свою чергу також відображалося на виконанні посадових обовязків. Така поведінка відповідачки змусила позивачів змінити звичний для себе спосіб життя: вільний від служби час ми вимушені витрачати не на проведення в колі сімї, знайомих чи друзів, а на пошук способів відновлення справедливості, отримання консультацій, яким чином можливо захистити честь, гідність та ділову репутацію.

Позивачі вважають, що ОСОБА_4 поширила таку недостовірну інформацію умисно.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що дійсно такий лист вона написала, однак її висловлювання у листі, адресованого Президенту України, є її оціночними судженнями, а саме критикою дій командування частини та позивачів. Інформацію, яку вона виклала у листі, вона отримала із неофіційних джерел. Окрім того, відповідачка вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, а сума витрат на отримання правової допомоги є завищеною.

Дослідивши пояснення сторін, всебічно дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦК України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як встановлено судом ОСОБА_4 10.04.2015р. скерувала Президенту України лист, копія якого міститься у матеріалах цивільної справи (а.с. 11-14).

У зазначеному листі ОСОБА_4 зазначає таке: " В одній частині проходять службу дружина і син ОСОБА_2, начальника кадрової служби. Їм вже точно чоловік і татусь вчасно підготує документи на підвищення, ні чого не переплутає, буде сприяти просуванню по службі. До речі, підполковник ОСОБА_2, його дружина та інші в незаконний спосіб отримали грошові кошти за відрядження в зону АТО, з приводу цього зараз проводить перевірку військова прокуратура і ті кошти, фактично вкрадені у держави, вони уже повернули."

Як встановлено судом, вказаний лист отримано Адміністрацією Президента України 17.04.2015р. Даний лист був розглянутий як звернення громадянина, відповідно до вимог Закону України" Про звернення громадян", і скерований Міністерству оборони України на розгляд за належністю (а.с. 54).

20.04.2015р. такий лист ОСОБА_4 надійшов за належністю у відділ по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України і 22.04.2015р. скерований за належністю начальнику адміністративного управління Генерального штабу ЗС України (а.с. 55).

22.04.2015р. лист ОСОБА_4 отримано Адміністратвиним управлінням Генарального Штабу ЗС України і цього ж дня скерований за належністю у командування СВ ЗС України (а.с.56).

27.04.2015р. звернення ОСОБА_4 доручено опрацювати полковнику О.В., полковнику І.Ю. та командиру в/ч В3765 (а.с. 57).

Таким чином, зміст даного листа було доведено до відома щонайменше семи осіб, а саме: в.о. заступника керівника Приймальні Президента України ОСОБА_6, ТВО начальника відділу по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Міністерства оборони України ОСОБА_7, начальника Адміністративного управління Генерального штабу ЗС України ОСОБА_8, начальника адміністративного управління командування СВ ЗС України ОСОБА_9, полковнику ОСОБА_10, полковнику ОСОБА_11, командиру в/ч В3765.

Таким чином, відбулось поширення інформації, яка викладена у листі-звернення ОСОБА_4 від 10.04.2015р., оскільки така інформація була доведена до відома більш ніж однієї особи шляхом надсилання листа через засоби поштового зв?язку органу державної влади.

Зі змісту вищезазначеного листа ОСОБА_4 вбачається, що у такому листі неодноразово згадується ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3

Суд, дослідивши вищезазначений уривок листа ОСОБА_4, приходить до переконання, що інформація, яка викладена у такому листі є негативною щодо ОСОБА_12 та його дружини ОСОБА_13, оскільки зазначено про отримання вказаними особами в незаконний спосіб грошових коштів за відрядження в зону АТО.

Таким чином, суд приходить до переконання, що мало місце поширення негативної інформації ОСОБА_4 про ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, судом необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Аналізуючи зміст листа ОСОБА_4, зокрема ту частину, де зазначено: "...підполковник ОСОБА_2 його дружина та інші в незаконний спосіб отримали грошові кошти за відрядження в зону АТО, з приводу цього зараз проводить перевірку військова прокуратура і ті кошти, фактично вкрадені у держави, вони уже повернули", зважаючи на мовні засоби викладення такого тексту, суд приходить до переконання, що така інформація не є оціночними судженнями відповідачки ОСОБА_4, а є фактичним її твердженням.

Як встановлено судом, поширена ОСОБА_4 інформація щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, оскільки зібраними у справі доказами не підтверджено факту отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконний спосіб грошових коштів за відрядження в зону АТО, а також, що з цього приводу проводилась перевірка прокуратурою і що викрадені кошти уже повернені.

Так, з листа військового прокурора Тернопільського гарнізону від21.05.2015р. вбачається, що у військовій прокуратурі Тернопільського гарнізону прокурорська перевірка за фактом, начебто, незаконно отриманих грошових коштів військовослужбовцем в/ч ПП В3765 підполковником ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 за час перебування у відрядженні у зоні проведення АТО на Сході України не проводилась.

Згідно з довідкою виданою в/ч ПП В3765 від 26.08.2015р. №1/41/829, прапорщиком ОСОБА_3 на протязі 2014-2015 років кошти в касу військової частини на вносились. Стягнення з грошового забезпечення не проводились.

Згідно з довідкою виданою в/ч ПП В3765 від 26.08.2015р. №1/41/829, підполковником ОСОБА_2 на протязі 2014-2015 років кошти в касу військової частини на вносились. Стягнення з грошового забезпечення не проводились.

Актом комісії Сухопутних військ ЗС України від 21.05.2015р., складеного за результатами перевірки питань викладених у заяві та листах ОСОБА_4 стосовно військової частини пп В3765, не підтверджено факту отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незаконний спосіб грошових коштів за відрядження в зону АТО.

Поширенням недостовірної інформації щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка за своїм змістом є негативною, порушено особисті немайнові права таких осіб, а саме: право на повагу до гідності та честі.

Суд приходить до такого висновку, виходячи із того, що у своєму листі ОСОБА_4 фактично ствердила про порушення такими особами закону та про вчинення ними розкрадання державних коштів, чим в очах оточуючих здійснила формування негативної соціальної оцінки, оцінки ділових і професійних якостей таких осіб при виконання ними службових обов?язків.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_2 (а.с. 9), така особа характеризується позитивно, користується повагою серед товаришів.

Відповідно до службової характеристики ОСОБА_3. (а.с. 10), така особа характеризується позитивно, до відповідальності за корупційні діяння та правопорушення не притягувалась.

Таким чином, позовні вимоги позивачів в частині визнання інформації, що викладена в листі ОСОБА_4 від 10.04.2015р. адресованого Президенту України, недостовірною та зобов?язання відповідачки спростувати цю інформацію в той самий спосіб, в який її було поширено, або найбільш наближений до способу поширення, підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивачів в частині зобов?язання ОСОБА_4 принести публічні вибачення за безпідставні звинувачення шляхом публікації в газеті ЗС України "Народна Армія" задоволенню не підлягають, у зв?язку з тим, що такий спосіб захисту порушеного права не передбачено нормами діючого ЦК України, а також нормами інших Законів України.

Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Позивачі у своїх позовних вимогах стверджували про заподіяння їм моральної шкоди в результаті поширення недостовірної інформації, що принижує їхню честь, гідність і ділову репутацію.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Як встановлено судом, інформація яка поширена про позивачів відповідачкою ОСОБА_4 є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію вказаних осіб, оскільки відповідачем стверджено, що позивачі вчинили дії, які засуджуються суспільною мораллю і мають ознаки кримінального правопорушення. Таке твердження ОСОБА_4 за допомогою листа довела до відома посадових осіб адміністрації Президента України Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗС України, чим принизила честь, гідність і ділову репутацію позивачів, які є військовослужбовцями. Своїми діями, що виразились у написанні та скеруванні листа Президенту України із зазначенням недостовірних та негативних відомостей, що принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачів, відповідачка заподіяла таким моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню грішми.

Визначаючи розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить із вимог розумності та справедливості, і визначає його у розмірі 300 грн. кожному із позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати у сумі 543 грн. 60 коп.

Також з відповідача в користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1200 гривень, які позивач ОСОБА_2 сплатив адвокату ОСОБА_14 (а.с. 38).

Керуючись ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84, 88, 209, 213, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 270, 277 ЦК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_4 у листі до Президента України від 10.04.2015р., а саме: "...підполковник ОСОБА_2 його дружина та інші в незаконний спосіб отримали грошові кошти за відрядження в зону АТО, з приводу цього зараз проводить перевірку військова прокуратура і ті кошти, фактично вкрадені у держави, вони уже повернули ".

Зобов?язати ОСОБА_4 направити спростування вказаної інформації до Президента України протягом одного місяця від дати набрання чинності даного судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 300 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 300 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 393 гривні 60 коп., що були останнім понесені у вигляді сплати судового збору при зверненні із позовом до суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 150 гривень, що були останньою понесені у вигляді сплати судового збору при зверненні із позовом до суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1200 гривень, що були останнім понесені у вигляді витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_15