Рішення № 51608846, 23.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 320/5340/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Міщенко Т.М.

Номер провадження 22-ц/778/5316/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі ПАТ «Таскомбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №КФ (03)82-08, на суму 200 000 грн. терміном до 13 квітня 2018 року.

16 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладений договір поруки №ПФ (03) 12-08.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачем ОСОБА_3 станом на 20 травня 2014 року заборгованість за кредитним договором склала 691 322,77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 193 322 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 144 415,61 грн., пені на суму заборгованості за період з 28 листопада 2011 року по 27 грудня 2012 року у розмірі 353 575,16 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 691 322,77 грн. та судові витрати.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Таскомбанк», третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_5 умов кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту та відсотків 16 березня 2009 року приватним нотаріусом Білоусовим О.І. вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на заставлене майно - квартиру, що належить ОСОБА_5 на праві власності. За рахунок заставленого майна пропонувалося задовольнити вимоги ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» у розмірі 223 242,38 грн., тобто дострокове повернення всієї суми кредиту та відсотків за користування ним.

Вважає, що банк мав право на пред'явлення вимоги до неї щодо повернення кредиту, починаючи з 16 березня 2009 року протягом наступних трьох років, а тому порука є такою, що припинилася з 17 березня 2012 року.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила визнати поруку за договором № ПФ(03) 12-08 від 16 квітня 2008 року припиненою.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року позов ПАТ «Таскомбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №КФ(03)82-08 від 16 квітня 2008 року у розмірі 691 322,77 грн. та судові витрати у сумі 3 654 грн.

В позові ПАТ «Таскомбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано поруку за договором №ПФ(03)12-08 від 16 квітня 2008 року, укладену між ПАТ «Таскомбанк» та ОСОБА_4 припиненою.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, ПАТ «Таскомбанк» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не враховано, що відповідно до рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07 листопада 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24 вересня 2014 року залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_4 частину заборгованості за кредитним договором. Отже, ПАТ «Таскомбанк» звернувся до поручителя в рамках строку позовної давності. Просить змінити рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_4 та задовольнити їх в повному обсязі, а в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2015 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 15 липня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Таскомбанк» задоволено. Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 25 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Таскомбанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, а оскільки рішення суду оскаржується апелянтом в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, у відповідності до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», рішення переглядається лише в цій частині позовних вимог ПАТ «Таскомбанк» та зустрічного позову ОСОБА_4

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно ч.1 ст. 554 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2008 року між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_3 укладений кредитний договір №КФ (03)82-08, відповідно якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 200 000 грн. для задоволення споживчих потреб, терміном до 13 квітня 2018 року. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язався повернути банку кредит не пізніше термінів, передбачених графіком до кредитного договору та п.1 договору, оплатити банку відсотки за користування кредитом у розмірі та в порядку, визначеному кредитним договором (а.с.7-11).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 квітня 2008 року між ВАТ «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_4 укладений договір поруки №ПФ (03) 12-08, за яким поручитель ОСОБА_4 зобов'язалася перед кредитором відповідати усім своїм майном за виконання усіх боргових зобов'язань позичальника, які виникають із кредитного договору №КФ (03) 82-08 від 16.04.2008 року (а.с. 5-6).

Зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконує у зв'язку з чим, станом на 20.05.2014 року виникла заборгованість у сумі 691 322,77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 193 322 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 144 415,61 грн., пені на суму заборгованості за період з 28 листопада 2011 року по 27 грудня 2012 року у розмірі 353 575,16 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 4).

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Таскомбанк» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 і визнаючи поруку припиненою, суд першої інстанції виходив з того, що 16.03.2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. вчинений нотаріальний напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що належить на праві власності ОСОБА_3, тому реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, а тому строк дії поруки необхідно обчислювати з дати здійснення виконавчого напису - 16.03.2009 року. Право на пред'явлення вимоги до поручителя у Банку виникло з 16.03.2009 року протягом трьох років до 17.03.2012 року. Крім того, в межах вказаного строку Банк вже звертався до поручителя з позовом про стягнення частини заборгованості за кредитним договором та 27.06.2012 року ухвалено рішення про часткове стягнення суми заборгованості. Суд вважав, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки, тому і право і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитом вчиняти не може.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч.1, 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Розглядаючи спір та визнаючи договір поруки, що укладений між позивачем та ОСОБА_4 припиненим з підстав закінчення строку для пред'явлення вимоги поручителю, суд першої інстанції помилково вважав, що право на пред'явлення вимоги до поручителя у Банку виникло з 16.03.2009 року, з моменту вчинення виконавчого напису, протягом трьох років до 17.03.2012 року та залишив поза увагою, що у вказаний строк позивач пред'явив позов до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 червня 2012 року позов ПАТ «Таскомбанк» до ОСОБА_4 задоволено частково та стягнуто 10000,00 грн. пені за порушення зобов'язання за кредитним договором №КФ (03) 12-08 від 16.04.2008 року. Рішення суду переглянуто апеляційним судом 07.11.2012 року та набрало законної сили (а.с. 65-67; 101-105).

Цим же рішенням у задоволенні позову ОСОБА_4 про розірвання договору поруки відмовлено та судами встановлена відсутність підстав для розірвання договору поруки та припинення поруки.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, попередніми рішеннями встановлені обставини щодо відсутності підстав для розірвання договору поруки та припинення поруки, а тому в силу в силу ч.2 ст. 223 ЦПК України, після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Крім того, суд не звернув увагу на те, що з пред'явленням Банком у лютому 2012 року позову про стягнення з поручителя ОСОБА_4 суми пені, в силу ч.2,3 ст.264 ЦК України, відбувся перебіг строку позовної давності.

Враховуючи наведені обставини справи та приймаючи до уваги висновки і мотиви, з яких скасована ухвала апеляційної інстанції, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, які в силу ст. 338 ЦПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ПАТ «Таскомбанк» про солідарне стягнення з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором № КФ (03) 82-08 від 16.04.2008 року та відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання договору поруки № ПФ (03) 12-08 від 16.04.2008 року припиненим.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати, що складають судовий збір при подачі позову у сумі 3654,00 грн. та за подачу апеляційної скарги у сумі 1827,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів порівно по 2740,50 грн.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» к/с 32007140501 в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 339500, ЕДРПОУ - 09806443 заборгованість за кредитним договором № КФ (03) 8208 від 16.04.2008 року у розмірі 691 322,77 грн. (шістсот дев'яносто одна тисяча триста двадцять дві грн. 77 коп.).

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» судовий збір з ОСОБА_3 у сумі 2740,50 грн. (дві тисячі сімсот сорок грн. 50 коп.) та з ОСОБА_4 у сумі 2740,50 грн. (дві тисячі сімсот сорок грн. 50 коп.).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: