Рішення № 51608816, 23.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.у.№ 331/7987/13

Провадження № 22-ц/778/4640/15

Головуючий у 1-й інстанції: Скользнєва Н.Г.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів: Краснокутської О.М.,

Сапун О.А.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Граніт-Запоріжжя» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Граніт-Запоріжжя» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ПП «Гранїг-Запоріжжя» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 03.10.2001 року він був прийнятий на роботу в ПФ ЗП «Агропромсервіс» на посаду сторожа адміністративного приміщення.

У вересні 2004 року ПФ ЗП «Агропромсервіс» було перейменоване у ПП «Граніт-Запоріжжя», де він продовжував працювати на посаді сторожа адміністративного приміщення.

30.04.2013 року його було звільнено з підприємства за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що підприємством було видано відповідний наказ.

На день його звільнення ПП «Граніт-Запоріжжя» повинно було виплатити йому заборгованість по заробітній платі за період з липня 2012 року по квітень 2013 року, але виплата цих сум внаслідок невідомих причин станом на день звернення з позовом до суду не відбулася.

Згідно листа Територіальної державної інспекції з питань праці у Запорізькій області за вих. № Ol-Ho-0452-l від 14.06.2013р., ПП «Граніт-Запоріжжя» за період з липня 2012 по квітень 2013 року за наданим розрахунком заборгувало йому 7 631,81 грн., з врахуванням невикористаної щорічної відпустки, йому була нарахована заробітна плата, але не виплачена при звільненні.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з ПП «Граніт-Запоріжжя» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 7 631, 81 грн., компенсацію за час затримки виплати.

04 листопада 2013 року ОСОБА_2 уточнив позов і просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 782 грн. 74 коп., середній заробітку за час затримки розрахунку пр. звільненні у сумі 5 608 грн. 19 коп. ( а. с. 14 ).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПП «Граніт-Запоріжжя» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі з розмірі 4 782 грн. 74 коп., середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні на листопад 2013 року у сумі 5 608 грн. 93 коп. ( а. с. 29-32 ).

27 жовтня 2014 року ПП «Граніт-Запоріжжя» подало заяву про перегляд заочного рішення, яка задоволена ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2015 року. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2013 року скасовано справа призначена до розгляду у загальному порядку ( а. с. 41-43,88-90,108-109,121-122 ).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПП «Граніт-Запоріжжя» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі з розмірі 4 78 грн. 74 коп., компенсацію за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з травня 2013 року по 31 травня 2015 року (включно) в розмірі 20 029 грн. 25 коп., а всього 24 811 грн. 99 коп.

Стягнуто з ПП «Граніт-Запоріжжя» в дохід держави судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 248,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП «Граніт-Запоріжжя» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПП «Граніт-Запоріжжя» на користь ОСОБА_2 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з травня 2013 року по 31 травня 2015 року (включно) у розмірі 20 029 грн. 25 коп. і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідь судді, вислухавши пояснення представника апелянта, заперечення ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає цим вимогам.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що з 03.10.2001 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ПФ ЗП «Агропромсервіс» на посаду сторожа адміністративного приміщення.

У вересні 2004 року ПФ ЗП «Агропромсервіс» було перейменоване у ПП «Граніт-Запоріжжя», де він продовжував працювати на посаді сторожа адміністративного приміщення.

30.04.2013 року ОСОБА_2 було звільнено з підприємства за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що підприємством було видано відповідний наказ (а. с. 6-6,154 ).

На день його звільнення ПП «Граніт-Запоріжжя» не провело розрахунок, заборгованість по заробітній платі дорівнює 4 782 грн. 74 коп., яку суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача.

В цій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25 листопада 2013 року було порушено провадження у справі про банкрутство ПП «Граніт-Запоріжжя» із застосуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі забороною нарахування неустойки та інших фінансових санкцій за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, не заперечується і підтверджується наявними у справі письмовими доказами. Даних про скасування мораторію матеріали справи не містять.

Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію забороняється стягнення та нарахування неустойки (штрафу, пені), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, в тому числі і до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачена відповідальність в разі невиплати в вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України. Виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є для підприємства фінансовою санкцією за порушення строків виплати належних сум заробітної плати працівнику.

За таких обставин суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у період з 30 квітня 2013 року по 24 листопада 2013 року у розмірі 5 608 грн. 19 коп. ( з розрахунку 801 грн. 17 коп. на місяць ), однак не було достатньо правових підстав для застосування до відповідача на підставі статті 117 КЗпП України фінансової санкції в період дії мораторію - з 25 листопада 2013 року.

Враховуючи викладене, на підставі статті 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по даній справі в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Граніт-Запоріжжя» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 червня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки рахунку змінити.

Позов в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ПП «Граніт-Запоріжжя» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 5 608 грн. 19 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: