Постанова № 51608724, 25.07.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №33/778/308/14 Головуючий у 1-й інстанції Булашев Р.Л.Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2014 рокум. Запоріжжя

Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області Гончар О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 02 липня 2014 року в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого в ПП «Наголов» продавцем, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Приморського районного суду Запорізької області від 02 липня 2014 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності, визнано винним в скоєнні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і призначено покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.

Також з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір, що складає 36 грн. 54 коп., на користь держави.

Згідно постанови правопорушення вчинене за таких обставин.

20.04.2014 року, о 00 год. 20 хв., по вул. Перегудова в с. Новоолексіївка Приморського району Запорізької області ОСОБА_3 керував автомобілем ВАЗ 21093, державний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння (різкий запах алкоголю, млява мова). Від проходження медичного огляду на стан спяніння та продуття алкотестера «Драгер» відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Приморського районного суду Запорізької області від 02 липня 2014 року відносно нього та закрити провадження по справі.

В апеляційну інстанцію правопорушник не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи і будь-які перешкоди для розгляду справи відсутні, вважаю можливим відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП слухати справу у відсутність останнього, вважаючи, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП не порушуються.

Переглянувши справу в межах поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, аргументи скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суддею виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КУпАП України і повно, всебічно розглянуті всі обставини справи, дотримані вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення, викладені мотиви, на яких ґрунтується висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 20.04.2014 року серія АА2 № 881806 щодо порушення ОСОБА_3 вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України через відмову у проходженні огляду на стан спяніння, в якому останнім власноручно зроблено запис про відмову від проходження такого огляду /а.с.1/, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 які підтвердили факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан спяніння /а.с.2,3/, яким суддя надав правильну оцінку та вірно встановив фактичні обставини справи щодо відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан спяніння за наявності у нього підозр знаходження в такому стані.

При цьому суддею були перевірені доводи ОСОБА_2 щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення і обґрунтовано визнані такими, що не знайшли свого фактичного підтвердження, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки проходження до встановленого порядку огляду на стан спяніння є імперативною нормою, так як передбачає обовязкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання.

Доводи ОСОБА_2, що суддя при застосуванні адміністративного стягнення не врахував, що транспортний засіб йому потрібен у робочих цілях, тобто фактично про суворість призначеного стягнення, є необґрунтованими.

Так, суддя вірно у відповідності до вимог закону, передбачених в ст.ст. 23, 33 КУпАП, урахував всі дані, які містяться в матеріалах справи, зокрема і стосовно особи порушника, і з огляду на них, дійшов висновку, що з метою виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, необхідно призначити стягнення, передбачене санкцією ч.1ст.130 КУпАП, у вигляді позбавлення керування транспортними засобами строком на 2 роки, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

За таких умов, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 по доводам зазначеним у його скарзі.

Керуючись ст.ст. 130, 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду Запорізької області від 02 липня 2014 року, якою ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО.С. Гончар