Рішення № 51606040, 25.09.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/18585/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Джуги С.Д.,

суддів - Боднар О.В., Панька В.Ф.

при секретарі: Маринець Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 листопада 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» (далі по тексту ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначено, що 20 березня 2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №28/8-08 з подальшим внесенням змін та доповнень, за яким банк надав позичальнику у строкове платне користування кредит в розмірі 95 000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за його користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Виконання умов указаного договору забезпечено іпотечним договором від 27 березня 2008 року, предметом якого є належна ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1

У результаті порушення умов кредитного договору утворилася заборгованість, яку вона, незважаючи на вимоги, не погасила.

Враховуючи викладене та те, що право вимоги за наведеними договорами перейшло до нього відповідно до договорів про відступлення прав вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, укладеними між ним та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», позивач просив в рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 898 882 грн. 15 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати іпотечний договір №68/23-2008 від 27 березня 2008 року недійсним та припиненим, припинити правовідносини за іпотечним договором, зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. зняти заборону відчуження предмету іпотеки, виключити з державного реєстру іпотек запис №6887963, внесений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. про обтяження на підставі іпотечного договору квартири АДРЕСА_1, виключити з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №6887936, внесений 27 березня 2008 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. про обтяження вказаної квартири.

В обґрунтування зустрічного позову посилається на неукладеність кредитного договору, що встановлено судовими рішеннями. Вказане є наслідком недійсності договору іпотеки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2014 року первісний позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру №6 загальною площею 55,10 кв.м., яка знаходиться у будинку №37 по вул. Грушевського у м. Ужгороді Закарпатської області, що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 липня 1996 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Смірновою С.М. за реєстровим №7-7518 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №28/8-08 від 20 березня 2008 року, яка станом на 26 вересня 2013 року складає 898 882 грн. 15 коп. шляхом проведення прилюдних торгів згідно з Законом України «Про виконавче провадження» та встановлено початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням представник відповідачки ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою ВССУ від 20 травня 2015 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року в частині вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 24 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову - залишено без змін.

Таким чином, предметом даного апеляційного провадження є рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2014 року в частині вирішення позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині та відповідно дає оцінку доводам апеляційної краги ОСОБА_3 лише стосовно задоволення судом позову ТзОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки є наступними: позивач не надав належних доказів переходу вимоги від первісного кредитора до нього; позивач не повідомляв відповідача про перехід права вимоги до нього, а тому такий може не виконувати своє зобов'язання; набув чинності ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі по тексту ¬- Закон №1304-VII), а тому відсутні підстави для звернення стягнення на майно.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 20 березня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №28/8-08, за яким банк надав позичальнику у строкове платне користування кредит в розмірі 95 тис. доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12, 5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 19 березня 2013 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, 27 березня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, за яким остання передала банку в іпотеку кватиру АДРЕСА_1

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги.

На підставі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження переходу прав за кредитним договором зі змінами й доповненнями та іпотечними договорами від ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТзОВ "Кредитні ініціативи", останнім надано засвідчену копію Договору відступлення прав вимоги й Договір про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, (а.с.25-45, 47-53). Надано також витяг із Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року та витяг із Додатку № 1 до Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, (а.с.46, 54).

Таким чином, ТзОВ "Кредитні ініціативи" надало відповідні докази, які стосуються безпосередньо ОСОБА_2, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 64 ЦПК України та є свідченням того, що до ТзОВ "Кредитні ініціативи" перейшли всі права первісного кредитора стосовно обов'язків ОСОБА_2, а тому відповідні доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.

Не заслуговує на увагу й посилання апелянта на неповідомлення ОСОБА_2 про перехід права вимоги до позивача, оскільки у випадку неповідомлення письмово боржника про зміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор у відповідності до припису ч. 2 ст. 516 ЦК України несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а саме в такому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 після укладення позивачем і Банком Договору відступлення прав вимоги й Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, сплачувала кредитні кошти в користь попереднього кредитора.

Разом з тим, посилання апелянта на Закон №1304-VII заслуговують на увагу.

Так, згідно ч.1 Закону №1304-VII, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що на дані правовідносини поширюється дія вказаного Закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції по даній справі кредит отриманий ОСОБА_2 є споживчим та укладений в іноземній валюті; площа квартири, яка є предметом іпотеки менше 140 кв.м. (55,10 кв.м.).

Після відкриття провадження по справі, судом в порядку ч.3 ст. 122 ЦПК України зроблено запити щодо місця реєстрації відповідачів.

Зареєстрованим місцем проживання відповідачки є вказана квартира, що позивачем не оспорюється.

Враховуючи висновки викладені в ухвалі ВССУ від 20 травня 2015 року, судом апеляційної інстанції отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що вищевказана квартира є єдиним нерухомим майном, яке знаходиться у власності боржника.

Таким чином на дані правовідносини поширюються приписи Закону №1304-VII.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наявність Закону №1304-VII не є підставою для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України №6-57цс15 від 27.05.2015 року, що є обов'язковою для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до п.п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03 листопада 2014 року, доповнивши резолютивну частину рішення п'ятим абзацом наступного змісту:

«Дане рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".»

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді