Рішення № 51600447, 22.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3579/15-ц Провадження № 22-ц/772/2389/2015Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 27 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Стеблюк Л.П., Сала Т.Б., при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки (далі - КС) «Істок» до ОСОБА_6, Закритого акціонерного товариства науково - виробничої фірми (далі - ЗАТ НВФ) «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

2 березня 2015 року КС «Істок» звернулася в суд із зазначеним позовом до ОСОБА_6 та ЗАТ НВК «Елекомс» посилаючись на те, що між кредитною спілкою та ОСОБА_6 укладено кредитний договір за яким останній отримав у кредит 20000 грн. на строк до 26 січня 2009 року. З метою виконання вказаного зобов'язання між ЗАТ НВФ "Елекомс" та КС "Істок" укладено договір поруки №38 від 27 березня 2007 року. Взяті на себе зобов'язання за укладеним договором ОСОБА_6 повністю не виконував, а тому кредитна спілка у 2009 році звернулася в суд з вимогою до ОСОБА_6 та ЗАТ НВФ «Елекомс» про стягнення боргу.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2009 року визнано мирову угоду у цій справі укладену між КС "Істок" та ОСОБА_6, за якою відповідачі зобов'язувались сплатити на користь позивача 17957 грн. 51 коп. боргу за кредитним договором.

Зазначала, що у період з 2009 року по 2015 рік на виконання мирової угоди за виконавчим листом в рахунок погашення боргу відповідачами сплачено лише 5181 грн. 94 коп. Тому за період з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2015 року утворилась заборгованість по процентам у розмірі 29158 грн. 36 коп.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_6 та поручителя ЗАТ НВФ "Елекомс" солідарно вказану заборгованість у розмірі 29158 грн. 36 коп.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2015 року позов КС "Істок" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та поручителя ЗАТ НВФ "Елекомс" на користь КС "Істок" заборгованість за кредитним договором у розмірі 29158 грн. 36 коп., а також 291 грн. 58 коп. судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник КС "Істок" заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось сторонами, що 27 липня 2007 року між КС «Істок» і ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №ДКВ-1114, за яким позивач видав ОСОБА_6 кредит в розмірі 20000 грн. на строк до 26 січня 2009 року, зі сплатою відсотків в розмірі 24,5% на рік.

27 липня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №ДКВ-1114 між КС «Істок» та ЗАТ НВФ «Елекомс» укладено договір поруки №38, відповідно до якого поручитель відповідає солідарно з позичальником перед кредитором за невиконання зобов'язань позичальником за кредитним договором №ДКВ-1114 від 27 липня 2007 року.

Ухвалою Замостянського райсуду м. Вінниці від 30 березня 2009 року визнано мирову угоду, укладену між сторонами у цивільній справі №2-1881-09, за якою відповідачі зобов'язались сплатити на користь позивача 17957 грн. 51 коп. боргу за кредитним договором №ДКВ-1114 від 27 липня 2007 року станом на 20 березня 2009 року.

Умови мирової угоди боржниками не виконувались, ухвала суду про визнання мирової угоди направлялась до ДВС для примусового виконання.

Станом на 28 лютого 2015 року відповідачами за судовим рішенням погашено лише 5181 грн. 94 коп. боргу, а тому за розрахунком позивача утворилась заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами за період з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 29158 грн. 36 коп.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов КС "Істок" до ОСОБА_6 та ЗАТ НВФ "Елекомс" про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 29158 грн. 36 коп. - відсотки за період з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведені ті обставини на які він посилався у обгрунтування своїх вимог, а саме наявність договірних зобов'язань по кредитному договору та наявність порушення цього зобов'язання ОСОБА_6 та ЗАТ НВФ "Елекомс" несплатою вчасно відсотків. Виходив із того, що позивачем правильно обрахована сума боргу за вказаний період з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 29158 грн. 36 коп.

З висновком суду щодо правильності нарахування як самого розміру боргу в сумі 29158 грн. 36 коп. так і правових підстав для стягнення відсотків за кредитним договором за період з 20 березня 2009 року по 28 лютого 2015 року погодитись не можна, оскільки до таких висновків суд дійшов через порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, із змісту позовної заяви, пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що залишок боргу кредитних коштів, який на час постановлення ухвали Замостянського районного суду м.Вінниці від 30 березня 2009 року про затвердження мирової угоди між сторонами, становив 3504 грн. 52 коп. (а.с.42). На день звернення позивача в суд з цим позовом цей борг вже сплачений, а отже у відповідачів залишилась заборгованість лише по сплаті відсотків. Цей факт не заперечується сторонами у справі і наданий позивачем розрахунок це підтверджує (а.с.19).

Нарахування боргу за зобов'язаннями по кредитному договору позивач здійснив, як це вбачається із розрахунку і не заперечується позивачем, на залишок боргу по відсоткам по останній місяць перед зверненням до суду (по 28 лютого 2015 року) шляхом нарахування відсотків у розмірі встановленому Кредитним договором на цей залишок.

Разом із тим, згідно з пунктами 7.1 - 2.7.4, 3.1, 3.2 Кредитного договору №ДКВ-1114 від 27 липня 2007 року погашення Кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно графіку повернення кредиту і сплати відсотків щомісячними платежами.

Кредитний договір, за яким КС «Істок» видав ОСОБА_6 кредит в розмірі 20000 грн., укладений на строк до 26 січня 2009 року (пункт 1.1 Кредитного договору).

Отже, строк укладеного між КС «Істок» і ОСОБА_6 кредитного договору №ДКВ-1114 від 27 липня 2007 року закінчився 26 січня 2009 року і умови цього договору щодо нарахування відсотків з наступного дня після закінчення строку договору застосованими бути не можуть.

Положення частини 1 статті 631 ЦК України передбачають, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

До встановлених правовідносин слід застосовувати також норми матеріального права що регулюють відносини з отримання процентів за надані у кредит кошти (ч.1 ст. 1054, ст.1056-1 ЦК України). За змістом вказаних норм відсотки (проценти) за користування кредитом можуть бути нараховані виключно у межах визначеного договором строку на який надано позичальнику кредит - до 26 січня 2009 року, з відповідною умовою їх сплати щомісячними платежами згідно з графіком.

Виходячи із цього нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору є безпідставним і суперечить вимогам закону. Таке нарахування суперечить положенню статті 631 ЦК України.

Цей висновок узгоджується з роз'ясненням даним у абзацах 1 та 2 пункту 17 та у абзаці 1 пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Разом із тим, закінчення строку договору, тобто часу, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору і не виконання при цьому належним чином зобов'язання у цей строк не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Щодо застосування позовної давності до заявлених вимог, згідно з поданою у суді апеляційної інстанції заявою відповідача, то підстав для застосовування позовної давності немає, оскільки у позові слід відмовити по суті заявлених матеріально - правових вимог, а відповідно до змісту положень статті 256 ЦК України та частини 4 статті 267 цього Кодексу позовна давність може бути застосованою лише до вимог, які підлягають задоволенню.

Крім того, апеляційний суд не має повноважень вирішувати це питання, якщо у суді першої інстанції про застосування позовної давності відповідачами не заявлялось.

Отже, рішення суду ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В силу правил частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України слід перерозподілити судові витрати у справі та стягнути з КС «Істок» на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 145 грн. 80 коп. за подачу апеляційної скарги (а.с.103).

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 липня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_6, Закритого акціонерного товариства науково - виробничої фірми «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки «Істок» на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 145 грн. 80 коп. за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук /підпис/ Л.П. Стеблюк

/підпис/ Т.Б. Сало

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук