Рішення № 51584616, 22.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року в задоволені позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу в якій доводить про його незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» вказує на помилковий висновок суду першої інстанції щодо не надання суду належних і допустимих законом доказів на підтвердження своїх прав вимоги до відповідача.

17 грудня 2012 року між позивачем та ПАТ «Акціонерний комерційний банк промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким він, позивач, отримав право вимоги за кредитним договором №317/07 від 05 липня 2007 року, який був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний банк промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1

Договір відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала у банку кредит у розмірі 200 000 грн. зі сплатою 19% річних строком до 03 липня 2009 року.

17 грудня 2012 ПАТ «Промінвестбанк» уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» договір відступлення прав вимог, за яким позивач отримав право вимоги за кредитним договором від 05 липня 2007 року, який був укладеній між ПАТ «Промінвестбанк» та відповідачем.

Пунктом 4.1. договору відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором прав вимоги та заміна кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами реєстру позичальників.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Згідно із ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом , якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Укладений із банком кредитний договір відповідачки ОСОБА_1 в судовому порядку не оспорила, у зв'язку з чим він відповідно до правил ст. 240 ЦК України є правомірним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 01 вересня 2013 року утворилась заборгованість перед банком на загальну суму 246 769,93 грн., з яких: 138 800 грн. - заборгованість за кредитом, 107 969,93 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 27).

Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З диспозиції вказаної статті слідує, що право боржника не пов'язане з можливістю невиконання боргових зобов'язань взагалі, в тому числі попередньому кредитору.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, докази належного виконання боргових зобов'язань відповідачкою за кредитним договором №317/07 від 05 липня 2007 року як первісному так і теперішньому кредитору відсутні.

Матеріали справи містять досудову вимогу ТОВ «Кредитні ініціативи» від 25 вересня 2013 року, якою позивач повідомив відповідачку про те, що на підставі договору відступлення прав вимоги всі права вимоги за кредитним договором №3317/07 від 05 липня 2007 року перейшли до нього (а.с. 28-30).

Крім того, матеріали справи містять копії кредитного договору №317/07 від 05 липня 2007 року та договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, які відповідно до ст. 204 ЦК України є дійсним, а також інші документи, які безспірно підтверджують перехід усіх прав вимоги за згаданим договором від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Проте з таким клопотанням відповідачка не зверталася та вимога суду про надання позивачем оригіналів письмових доказів щодо переходу до нього права вимоги як до нового кредитора відсутня.

Таким чином, доказів, які б спростовували чи ставили під сумнів право позивача на звернення в суд із даним позовом до відповідачки у справі відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вище наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 05 березня 2014 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 246 769 (двісті сорок шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 93 коп. кредитної заборгованості, з яких: 138 800 грн. - заборгованість за кредитом та 107 969,93 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 3 701 (три тисячі сімсот одну) грн. 54 коп. судових витрат у справі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий Шеремет А.М.

Судді : Демянчук С.В.,

Ковалевич С.П.