Ухвала суду № 515820, 12.03.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

12.03.07 Справа № 5/3117-28/355А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Процик Т.С.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів

на постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2006р.

у справі № 5/3117-28/355А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтергал”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 30.10.2006р. № 24840/10/23-0, № 24841/10/23-0, № 24842/10/17-1

За участю представників сторін:

від позивача: Хомин І. –представник.

від відповідача: Кармелюк Т.Б. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу, Комарницький Б.М. –заступник начальника інспекції.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 20.12.2006р. у справі № 5/3117-28/355А, суддя Морозюк А.Я., задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Інтергал”, м.Львів та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова, м.Львів № 24840/10/23-0 від 30.10.2006р., № 24841/10/23-0 від 30.10.2006р., № 24842/10/17-1 від 30.10.2006р.

Постанова місцевого господарського суду мотивована нормами Закону України „Про податок на додану вартість” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Не погоджуючись з постановою Господарського суду Львівської області від 20.12.2006р., Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати з підстав неправильного застосування норм права, а саме положень п.1.8. ст.1, пп.7.2.1 та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.1 ст.5, пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в позові відмовити.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, мотивуючи такі вимоги всебічним дослідженням господарським судом Львівської області усіх обставин справи та належним застосуванням норм матеріального права.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова за результатами акту перевірки № 1289/23-0/31215780 від 17.10.2006р. 30 жовтня 2006 року було прийнято податкові повідомлення-рішення № 24840/10/23-0, № 24841/10/23-0, № 24842/10/17-1 у відповідності до яких ТзОВ «Фірма «Інтергал»було визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1455414,00 грн. (основний платіж –970276,00 грн., штрафні санкції –485138,00 грн.); податку на прибуток у розмірі 17656,00 грн. (основний платіж –12754,00 грн., штрафні санкції –4902,00 грн.); податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7190,00 грн.

04.02.2004р. між ТзОВ «Фірма «Інтергал»(замовник) та ТзОВ «Леолюкс»(генпідрядник) було укладено договір генерального підряду № 2/04-БР, відповідно до якого генпідрядник в межах договірної ціни зобов’язувався виконати на свій ризик, залученими силами і засобами роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку (об’єкт) за адресою м.Львів, вул.Мишуги, 16А, а замовник зобов’язувався забезпечувати безперервне фінансування робіт на об’єкті та здійснювати щомісячно проміжні платежі за виконані роботи на підставі проміжних довідок про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Так, замовником і генпідрядником було підписано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2004р. на суму 219 230 грн. (в т.ч. ПДВ 36 538,33 грн.), довідку про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2004р. на суму 808 150 грн. (в т.ч. ПДВ 134 691,67 грн.), довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2004р. на суму 1 030 000 грн. (в т.ч. ПДВ 171 666,67 грн.). Оплату за виконані підрядні роботи позивач провів у повній мірі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1084 від 27.05.2004р. на суму 50 000 грн. (в т.ч. ПДВ 8 333,33грн.), № 1158 від 23.06.2004р. на суму 67 000 грн. (в т.ч. ПДВ 11 166,67 грн.), що додатково підтверджується банківськими виписками від 27.05.204р. та від 23.06.2004р., решта суми 1 940 380 грн. була сплачена позивачем емітованим 30.07.2004р. простим векселем №733853720332 на суму 3 286 180 грн. Простий вексель № 733853720332 було погашено позивачем в повній мірі шляхом сплати грошових коштів у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями № 1691 від 09.12.2004р. на суму 1 806 200 грн. (в т.ч. ПДВ 301 033,33 грн.), № 1713 від 13.12.2004р. на суму 413 000 грн. (в т.ч. ПДВ 68 833,33 грн.), № 1715 від 13.12.2004р. на суму 1 066 980 грн. (в т.ч. ПДВ 177 830 грн.)

Таким чином, позивачем по договору генерального підряду № 2/04-БР від 4.02.2004р. була оплачена вартість підрядних робіт у розмірі 2 057 380 грн. (в т.ч. ПДВ 342 897 грн.). Генпідрядником (ТзОВ «Леолюкс») було виписано податкові накладні на загальну суму 2 057 380 грн. (в т.ч. ПДВ 342 897 грн.), а саме: № 247 від 31.03.2004р. на суму 219 230 грн. (в т.ч. ПДВ 36 538, 33 грн.), № 432 від 30.06.2004р. на суму 808 150 грн. (в т.ч. 134 691,67 грн.), № 469 від 30.07.2004р. на суму 1 030 000 грн. (в т.ч. ПДВ 171 666, 67 грн.). Суму ПДВ у розмірі 342 897 грн., яка зазначена у вищезгаданих податкових накладних, позивач включив до складу податкового кредиту у січні 2006р. Отже, позивач на виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в повній мірі сплатив грошовими коштами податок на додану вартість у розмірі 342 897 грн., який був включений у вартість підрядних робіт.

29.03.2005р. між ТзОВ «Еліт»(продавець) та ТзОВ «Фірма «Інтергал»(покупець) було укладено договір № 29/03-001, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує партію метил-третбутилового ефіру у кількості 988,098 метричних тон за ціною 2 921,67 грн. (без ПДВ) за 1 метричну тону. Загальна вартість товару за договором складала 3 464 275,54 грн. (в т.ч. ПДВ 577 379,26 грн.). Відповідно до акту № 1 приймання-передачі присадок до договору № 29/03-001 від 29.03.2005р. та видаткової накладної № РН-0000024 від 29.03.2005р. ТзОВ «Еліт» передало, а ТзОВ «Фірма «Інтергал»отримало партію метил-третбутилового ефіру у кількості 988,098 (дев’ятсот вісімдесят вісім тон 98 кілограм) метричних тон. 29.03.2005р. ТзОВ «Еліт»виписало податкову накладну № 24 на суму 3 464 275,54 грн. (в т.ч. ПДВ 577 379,26 грн.). Позивач здійснив оплату за отриманий товар шляхом емісії простого векселя № 7332536513597 від 30.03.2005р. з терміном погашення –за пред’явленням на суму 3 020 000 грн., платіжними дорученнями № 172 від 31.03.2005р. на суму 1 132, 71 грн. (в т.ч. ПДВ 188,79 грн.), № 186 від 05.04.2005р. на суму 15 000 грн. (в т.ч. ПДВ 2 500 грн.), № 184 від 05.04.2005р. на суму 440 000 грн. (в т.ч. ПДВ 73 333,33 грн.), що підтверджується банківськими виписками від 31.03.2005р. та від 05.04.2005р. Відповідно до акту прийому-передачі векселя від 30.03.2005р. простий вексель №7332536513597 передано в розрахунок за присадки згідно договору № 29/03-001 від 29.03.2005р. Відповідно до акту № 63К/1-06 пред’явлення векселів до оплати від 31.08.2006р. простий вексель №7332536513597 на суму 3 020 000 грн. було пред’явлено позивачу до оплати, яку потрібно було здійснити в строк до 30.09.2006р. Відповідно до платіжного доручення № 488 від 31.08.2006р. та банківської виписки за 31.08.2006р. позивач оплатив грошовими коштами у безготівковому порядку 3 020 000 грн. (в т.ч. ПДВ 503 333, 33 грн.) для погашення пред’явленого йому векселя №7332536513597. Відповідно до акту передачі погашених векселів від 20.09.2006р. позивач отримав погашений бланк простого векселя №7332536513597. Суму ПДВ у розмірі 577 379,26 грн., яка зазначена у вищезгаданій податковій накладній № 24 від 29.03.2005р., позивач включив до складу податкового кредиту у липні 2005р.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено перелік підстав, які виключають право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, до таких підстав зокрема відносяться випадки : якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, а також не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно із законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.10.2 ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість”, платники податку, визначені у п.п.«а»,«в»,«г»,«д»п.10.1. цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, з чого вбачається відсутність відповідальності у покупця (отримувача послуг) за несплату податків продавцями (надавачами послуг).

З аналізу вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість»та господарських операцій, проведених ТзОВ «Фірма «Інтергал»вбачається, що сама по собі несплата податку на додану вартість ТОВ «Леолюкс»та ТзОВ «Еліт»на чому наголошує відповідач, при фактичному здійсненні господарських операцій ТзОВ «Фірма «Інтергал»з її контрагентами, не впливає на податковий кредит ТзОВ «Фірма «Інтергал», а застосування до ТзОВ „Фірма „Інтергал” санкцій за порушення законодавства про податки ТзОВ „Леолюкс” та ТзОВ „Еліт” є таким, що не передбачено чинним законодавством, а отже є неправомірним.

01.06.2005р. між ЗАТ «УкрРосТранснафтопродукт»(комісіонер) та ТзОВ «Фірма «Інтергал»(комітент) було укладено договір комісії № 03/ДК, відповідно до якого комісіонер від свого імені, за дорученням і за кошти комітента, за винагороду, організовує транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх українських, експортно-імпортних і транзитних вантажів комітента при їх перевезенні по Україні, країнам СНД. У відповідності до п.2.1.1.12 договору комісії № 03/ДК від 01.06.2005р. комісіонер за дорученням комітента і за його рахунок зобов’язується виступати платником з обов’язковою компенсацією комітентом залізничного тарифу. 31.08.2005р. ЗАТ «УкрРосТранснафтопродукт»за результатами господарської операції було виписано податкову накладну № 53. Податкова накладна № 53 від 31.08.2005р. містить наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної - № 53; дату виписування податкової накладної –31.08.2005р.; повну або скорочену назву, юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ –ЗАТ «УкрРосТранснафтопродукт»; податковий номер платника податку (продавця та покупця) –відповідно №322500826557 та №312157813054; місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ –03124, м.Київ, вул. П.Лумумби, 13; опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм) –відшкодування залізничного тарифу у кількості один раз (одне відшкодування); повна або скорочена назва отримувача –ТзОВ «Фірма «Інтергал»; ціна поставки без врахування податку –250 000 грн.; ставка податку та відповідна сума податку у цифровому значенні –20% та 50 000 грн.; загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку –300 000 грн.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Апеляційним господарським судом оглянуто вищевказану податкову накладну № 53 від 31.08.2005р., виписану ЗАТ «УкрРосТранснафтопродукт»та встановлено у ній наявність усіх передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» обов’язкових реквізитів.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на акт перевірки, як документ, що є носієм належної доказової інформації щодо встановлення факту порушення податкового законодавства, не може бути взято до уваги, оскільки у відповідності до ч.3 пп.7.2.3 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним документом та єдиним документом, на підставі якого здійснюється нарахування податкового кредиту, а отже невідповідність податкової накладної вимогам Закону може спростувати або підтвердити виключно податкова накладна. Окрім того, скаржником не надано доказів того, що під час здійснення перевірки ТзОВ «Фірма «Інтергал»позивачем надано для перевірки податкову накладну, яка різниться з представленою в судове засідання.

03.12.2005р. між ТзОВ «Фірма «Інтергал»(замовник) та ПП «Науково-технічний центр «Псіхея»(виконавець) було укладено договір № 1007, відповідно до якого виконавець зобов’язувався надати замовнику інформаційно-аналітичні послуги по ринку нафтопродуктів, а замовник зобов’язувався їх прийняти і оплатити. Згідно з даним договором інформаційно-аналітичні послуги включають в себе надання інформації по цінам на світовому ринку нафтопродуктів у форматі excel-таблички на електронну адресу замовника. В підтвердження наданих ПП «Науково-технічний центр «Психея»інформаційно-аналітичних послуг, сторонами було складено відповідні акти здачі-прийняття робіт № Пси-451 від 30.06.2005р., № Пси-571 від 30.09.2005р., № Пси-895 від 30.12.2005р., № Пси-16 від 31.03.2006р., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Факт надання таких послуг підтверджується роздруківками електронних повідомлень excel-табличок, які містять інформацію світового інформаційного агенства в галузі енергетики Platts з оцінкою та умовами продажу еталонних сортів нафти і нафтопродуктів (в т.ч. російські і європейські сорти нафти, бензину, газойлу, мазуту, бітуму і ін.), які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить перелік сум, які включаються до складу валових витрат, а п.5.3 ст.5 цього ж Закону містить перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Дані переліки є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до ст.901 Цивільного кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. З чого вбачається, наявність взаємозв’язку між отриманою послугою та споживання результатів такої послуги в процесі певної діяльності. Як вбачається із установчих документів та підтверджується довідкою головного управління статистики у Львівській області №53 від 05.10.2005р., одним із основних видів господарської діяльності ТзОВ «Фірма «Інтергал»є оптова торгівля паливом, закупівля, переробка, реалізація, оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами, нафтою, газом. Таким чином, прослідковується взаємозв’язок між отриманою інформаційно-аналітичною послугою по ринку нафтопродуктів та діяльністю ТзОВ «Фірма «Інтергал»з торгівлі нафтопродуктами. З чого вбачається, що вищевказані обставини та матеріали справи (акти виконаних робіт, роздруківки електронних повідомлень) повністю спростовують твердження апелянта про відсутність документів, які б засвідчували використання ТзОВ «Фірма «Інтергал»отриманих від ПП «Науково-технічний центр «Психея»послуг у власній господарській діяльності.

01.09.2005р. між ТзОВ «Компанія Інтергал м.Кременчук»(продавець) та ТзОВ «Фірма «Інтергал»(покупець) було укладено генеральний договір № 161/1-и, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити нафтопродукти відповідно до умов договору та додаткових угод до нього. У відповідності до п.5.1 генерального договору покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою. 29 вересня 2005 року продавець та покупець уклали додаткову угоду № 1 до генерального договору № 161/1-и, згідно з якою продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує партію бензину А-95 у кількості 8 000(±5%)л за ціною 3,08 грн.(без ПДВ). Покупець зобов’язувався оплатити вартість товару протягом 30-ти календарних днів з моменту передачі товару. Бензин А-95 у кількості 8 035 л по ціні 3,08 грн. (без ПДВ)/л на загальну суму 29 697,36 (в т.ч. ПДВ) було передано покупцю (позивачу), що підтверджується накладною №ІН-0110/07 від 01.10.2005р. Виконання позивачем зобов’язань з оплати отриманого товару в повному обсязі підтверджується актом взаємозаліку від 29.09.2006р. та угодою-протоколом від 29.09.2006р., в яких зазначено про те, що ТзОВ «Фірма «Інтергал»та ТзОВ «Компанія Інтергал м.Кременчук»досягнули домовленності про залік взаємних вимог у сумі 29 697, 36 грн.(в т.ч. ПДВ) у відповідності до ст.203 ГК України.

У відповідності до пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості(її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як вбачається із змісту вищевказаного положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»законодавцем передбачено перелік обставин, за наявності яких покупець зобов’язується збільшити валові доходи, в даному випадку мова йде не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану у порядку досудового врегулювання спору або судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність у позивача підстав для збільшення валових доходів у податковому періоді, на який припадає перша з подій, визначена у підпунктах «а», «б»пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки заборгованість за генеральним договором № 161/1-и від 01.09.2005р. не була визнана ні у порядку досудового врегулювання спорів, ні за рішенням суду, ні за виконавчим написом нотаріуса.

Щодо порушення Господарським судом Львівської області норм процесуального права в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 24842/10/17-1 від 30.10.2006р., то такі твердження скаржника підлягають спростуванню, оскільки ст.157 КАС України (закриття провадження у справі) не передбачено серед підстав закриття справи така підстава як - відсутність предмету спору. Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази добровільного скасування відповідачем повідомлення-рішення № 24842/10/17-1 від 30.10.2006р., яке являлося предметом оскарження, а отже за таких обставин, судом першої інстанції правомірно було постановлено рішення про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 24842/10/17-1 від 30.10.2006р.

Зважаючи на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржуване судове рішення відповідає обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства податкових повідомлень-рішень № 24840/10/23-0 від 30.10.2006р., № 24841/10/23-0 від 30.10.2006р., № 24842/10/17-1 від 30.10.2006р.

За наведених вище обставин, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене та керуючись 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Львівської області від 20.12.2006р. у справі № 5/3117-28/355А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Процик Т.С.

Суддя Галушко Н.А.