Ухвала суду № 51581393, 12.02.2014, Млинівський районний суд Рівненської області

№566/1803/13-к

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою

12 лютого 2014 року смт. Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючої судді - Бандури А.П.,

при секретарі Козацькій І.В.,

прокурора Тищенко В.О.,

представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою , -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Млинівського районного суду Рівненської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013190160000526, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 серпня 2013 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України.

Прокурор у судовому засіданні, 05 лютого 2014 року, заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зіславшись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, зокрема, ОСОБА_3 судимий 02 березня 1983 Дубенським міським судом за ч.2 ст.81 КК України 1960 року до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, 06 грудня 1990 року Промисловим районним судом м. Оренбурга за ст.15, ст.145 ч.2 КК РРФСР до чотирьох років позбавлення волі, 29 січня 1997 року Дубенським районним судом за ч.3 ст.81 КК України 1960 року до двох років виправних робіт, 07 серпня 1997 року Дубенським районним судом за ст.17 ст.81 ч.3 КК України 1960 року до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі, 10 жовтня 2001 року Дубенським міським судом за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ч.3 ст.81 КК України 1960 року до п`яти років позбавлення волі маючи ці судимості не погашеними та не знятими у встановленому законом порядку, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочини, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покаранням за який є позбавлення волі на строк від пяти до восьми років, а обставини і характер діяння - нанесення ударів деревяним поліном по голові потерпілому, свідчать про його надмірну агресивність, схильність до порушень основоположних прав людини і підвищену суспільну небезпечність.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення злочинів і дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може продовжувати злочинну діяльність, тобто встановлена наявність ризику, зазначеного у п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

При з'ясуванні обставин, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3 встановлено, що останній за місцем проживання характеризується з негативної сторони, як особа, яка веде аморальний спосіб життя та схильна до агресивної поведінки, зловживає спиртними напоями в звязку з чим раніше притягався до адміністративної відповідальності, не має постійних занять та постійного джерела заробітку, веденням домашнього господарства не займається, не одружений, утриманців не має, за місцем реєстрації не проживає, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру.

Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час провадження у кримінальних справах про попередні злочини щодо ОСОБА_3 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, з вироку Млинівського районного суду від 1 липня 2008 року вбачається, що підсудний ОСОБА_3 в порушення умов запобіжного заходу ухилявся від суду, не зявлявся на неодноразові виклики, без дозволу суду на тривалий час відлучився з місця постійного проживання, перебував у розшуку, тому щодо нього запобіжний захід з підписки про невиїзд змінено на тримання під вартою, що вказує на недотримання підозрюваним умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів.

Наведені фактичні дані дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обовязків, тобто встановлена наявність ризиків, зазначених у п.1, 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_3, діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5, в телефонній розмові з ОСОБА_6, шляхом висловлювання погроз фізичним насильством намагався змусити останнього відмовитись від раніше даних ним показань в якості свідка у даному кримінальному провадженні та змінити їх на його користь.

Також, з урахуванням того, що з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є єдиними свідками у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_3 постійно підтримує стосунки, останній, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню фактичних обставин, створювати докази власної невинуватості та в звязку з цим незаконно впливати на показання зазначених свідків, що свідчить про наявність ризику, зазначеного у п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 процесуальних обовязків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі відсутність у нього родини й утриманців, відсутність у нього постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, недотримання ним умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покаранням за який є лише позбавлення волі на строк від пяти до восьми років, а обставини і характер свідчать про його надмірну агресивність, схильність до порушень основоположних прав людини і підвищену суспільну небезпечність, а тому з врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3 раніше судимий, встановлена наявність обґрунтованої підозри його у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховуючи обставини, які свідчать, що незастосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

На даний час ризики, які стали підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вважає, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає до задоволення з наступних підстав: у відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд вважає обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 162 КК України та наявність ризиків, передбачених п.п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, наявні обставини свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою не зменшилися і існують обставини, які дають підставу суду вважати, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Підтвердженням цьому, являється те, що ОСОБА_3 неодноразово судимий за умисні злочини, зокрема, ОСОБА_3 судимий 02 березня 1983 Дубенським міським судом за ч.2 ст.81 КК України до чотирьох років позбавлення волі з конфіскацією майна, 06 грудня 1990 року Промисловим районним судом м. Оренбурга за ст.15, ст.145 ч.2 КК РРФСР до чотирьох років позбавлення волі, 29 січня 1997 року Дубенським районним судом за ч.3 ст.81 КК України до двох років виправних робіт, 07 серпня 1997 року Дубенським районним судом за ст.17 ст.81 ч.3 КК України до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі, 10 жовтня 2001 Дубенським міським судом за ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ч.3 ст.81 КК України до п`яти років позбавлення волі.

Маючи ці судимості не погашеними та не знятими у встановленому законом порядку, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини, що обєктивно підтверджується копіями вироків.

(а.с.155-167)

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_3 є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення злочинів і дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, буде продовжувати злочинну діяльність, тобто встановлена наявність ризику, зазначеного у п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3, діючи з метою уникнення кримінальної відповідальності за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5, в телефонній розмові з ОСОБА_6, шляхом висловлювання погроз фізичним насильством намагався змусити останнього відмовитись від раніше даних ним показань в якості свідка у даному кримінальному провадженні та змінити їх на його користь.

Дану обставину в судовому засіданні, 05 лютого 2014 року, підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

З урахуванням того, що з ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які є єдиними свідками у даному кримінальному провадженні, з якими ОСОБА_3 постійно підтримує стосунки,тим більше, що свідк ОСОБА_10 являється його співмешканкою, останній, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню фактичних обставин, створювати докази власної невинуватості та, в звязку з цим, незаконно впливати на показання зазначених свідків, що свідчить про наявність ризику, зазначеного у п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується з негативної сторони, як особа, яка веде аморальний спосіб життя та схильна до агресивної поведінки, зловживає спиртними напоями, в звязку з чим, раніше притягався до адміністративної відповідальності, не має постійних занять та постійного джерела заробітку, веденням домашнього господарства не займається, не одружений, утриманців не має, за місцем реєстрації не проживає, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру, що обєктивно підтверджується довідкою-характеристикою виданою Вовницькою сільською радою № 323 від 06 вересня 2013 року.

(а.с.174)

Наведені фактичні дані дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обовязків, тобто встановлена наявність ризику, зазначеного у п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приймає до уваги також і те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, який відноситься до тяжких злочинів і санкція даної статті передбачає міру покарання тільки у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.

У відповідності до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоровя підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних звязків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обовязків, суд вважає, за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На підставі наведеного,

керуючись п. 3,4,5 ст. 177, ст. 178, ст. 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Продовжити строк тримання під вартою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянину України, судимому 02 березня 1983 року Дубенським міським судом за ч.2 ст. 81 КК України до чотирьох років позбавлення волі, 06 грудня 1990 року Промисловим районним судом м. Оренбурга за ст. 15, ст. 145 ч. 2 КК РРФСР до чотирьох років позбавлення волі, 07 серпня 1997 року Дубенським міським судом за ст. 17, ст. 81 ч. 3 КК України до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі, 10 жовтня 2001 року Дубенським міським судом за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81 КК України до п`яти років позбавлення волі,-

до двох місяців 2 (двох) місяців до 12 квітня 2014 року з утриманням в СІЗО м. Рівне.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя: А.П. Бандура