Постанова № 51571028, 29.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12498/15-п

Провадження № 33/779/157/2015

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Васильєв О.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2015 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, працює торговим представником ,одружений, має на утриманні неповнолітню дочку,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 07 серпня 2015 року о 00 год. 10 хв. в с. Костилів на 158 км автодороги Мукачево-Рогатин,. керував автомобілем «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9«а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі на вищевказану постанову суду ОСОБА_2, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини та доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, просить змінити постанову суду в частині обраного йому адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, а саме те, що він працює торговим представником в підприємця ОСОБА_3 і його робота пов'язана з використанням автотранспорту в зв'язку з чим, позбавлення його права керування транспортним засобом призведе до того, що він не зможе виконувати свою роботу згідно контракту, що призведе до втрати роботи та поставить сім'ю в тяжке матеріальне становище. Крім того, просить врахувати те, що до адміністративної відповідальності притягується вперше, а також на його утриманні знаходиться неповнолітня дочка та дружина, яка перебуває в декретній відпустці.

В судовому засіданні апеляційної інстанції правопорушник ОСОБА_2 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив змінити постанову суду в частині обраного йому стягнення і обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу.

Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову місцевого суду слід залишити без змін з наступних підстав.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оспорює встановлені судом фактичні обставини та доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а оскаржується рішення суду в частині виду обраного адміністративного стягнення.

Згідно зі ст. 30 КУпАП позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом, та не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доводиться даними протоколу про адміністративне правопорушення серії АБ2 №970438446987 від 07.08.2015 року (а.с.2). Як вбачається зі змісту вказаного протоколу про адмінправопорушення, він складений у присутності двох свідків із зазначенням їх прізвищ та адрес, а також із дотриманням інших вимог ст.256 КУпАП.

Також вина ОСОБА_2 підтверджується висновком Рахівської районної лікарні №48 від 07.08.2015 року ( а.с.4), з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, будучи у стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням транспортним засобом та з'їхав в кювет, що свідчить про достатньо високий рівень небезпеки, вчиненого ним адміністративного правопорушення та грубе порушення порядку користування правом керування транспортним засобом і вказує на необхідність прийняття заходів, які будуть запобігати вчиненню аналогічних правопорушень.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Строк позбавлення наданого ОСОБА_2 права керування транспортним засобом на один рік, застосований судом першої інстанції в мінімальних межах, передбачених у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи наведене вище, вважаю, що у суду першої інстанції були законні підстави до накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення саме у виді позбавлення права керування транспортними засобами, в мінімальних межах санкції статті КУпАП , та відповідає принципам законності та справедливості.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосований з метою виховання ОСОБА_2, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень, та при накладенні стягнення були враховані характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, та ступінь його вини.

Зі змісту наданих правопорушником ОСОБА_2 довідок вбачається, що його матеріальний стан не дозволяє застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Зокрема, загальна сума доходу ОСОБА_2 за останні три місяці складає 3354 грн. 84 коп., а залишок по кредиту оформлений на його дружину становить 6789 грн.23 коп.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, та спростовуються встановленими та перевіреними фактичними обставинами справи.

Порушень вимог матеріального та процесуального права, а також особистих прав порушника при розгляді справи в суді першої інстанції, під час апеляційного розгляду не виявлено, а тому підстав для скасування постанови від 11.09.2015 року щодо ОСОБА_2 немає.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 11.09.2015 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області О.П. Васильєв