Ухвала суду № 51571019, 23.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16743/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1645/2015

Категорія 23

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бойчука Л.М., Шемрай Н.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представників позивачів-відповідачів: Івано-Франківського міськвиконкому Кобрин Ю.І., КП «Єдиний розрахунковий центр» Левчук К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», Житлово-експлуатаційної організації №9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання недійсним договору найму житлового приміщення, виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Житлово-експлуатаційної організації №9, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» про визнання права користування квартирою на підставі договору найму житлового приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, КП «Єдиний розрахунковий центр» та Житлово-експлуатаційна організація №9 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_6, в обґрунтування якого зіслалися на те, що на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2011 року Житлово-експлуатаційною організацією №9 05.12.2011 року укладено з відповідачами договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1. В подальшому рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року вказане рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2011 року було скасоване, а отже договір найму житлового приміщення, який був укладений на підставі цього рішення суду першої інстанції слід розірвати. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 31.01.2012 року будинок по АДРЕСА_1 передано на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр». 17.04.2013 року між КП «Єдиний розрахунковий центр» та відповідачами укладено договір найму спірного житлового приміщення. Оскільки такий договір укладений внаслідок обману, так як наймачами замовчено наявність обставини, що перешкоджає укладенню правочину, а саме факт скасування рішення Івано-Франківського міського суду та ухвалення рішення про виселення відповідачів із самовільно зайнятого житлового приміщення, а також відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання права на користування житловим приміщенням, укладення договору житлового найму, то його слід визнати недійсним. У зв'язку з наведеним позивачі просили розірвати договір найму житлового приміщення від 05.12.2011 року, визнати недійсним договір найму житлового приміщення від 17.04.2013 року, виселити відповідачів із спірної квартири без надання іншого житлового приміщення та зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В грудні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подали зустрічний позов про визнання за ними права користування спірною квартирою, в обґрунтування якого зіслалися на те, що поселились у зазначену квартиру на підставі дозволу УЖКГ та ЖЕО у 1988 році і проживають у ній по даний час. 05.12.2011 року між ОСОБА_2 та ЖЕО №9 укладено договір найму жилого приміщення та оформлено акт здачі-приймання квартири. В установленому порядку вони зареєстровані за адресою спірної квартири, а тому набули передбаченого законом права на користування даним жилим приміщенням. Після скасування судових рішень, якими визнано їхнє право користування житловою площею в даній квартирі, виник спір щодо їхнього виселення. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 21.12.2012 року виконавчий лист №0907/2-3953/2011 року про виселення їх із житлового приміщення визнано таким, що не підлягає виконанню. На час набуття ними права користування спірним жилим приміщенням рішення суду касаційної інстанції про їхнє виселення не було ухвалено, натомість рішення Івано-Франківського міського суду про визнання за ними права користування житловим приміщенням і укладення договору житлового найму було виконано добровільно.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2014 року первісний позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» та Житлово-експлуатаційної організації №9 задоволено частково. Розірвано договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_2 від 05.12.2011 року; визнано недійсним договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_2 від 17.04.2013 року №02-07/01; виселено без надання іншого житлового приміщення із вказаної квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_6. В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2014 року в частині задоволення первісного позову скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», Житлово-експлуатаційної організації №9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання недійсним договору найму житлового приміщення, виселення без надання іншого житлового приміщення відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», Житлово-експлуатаційної організації №9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання недійсним договору найму житлового приміщення, виселення без надання іншого житлового приміщення скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі від 31.12.2014 року апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_6 посилаються на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянти зазначають, що в порушення ст. 169 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу за їх відсутності, не взявши до уваги те, що ОСОБА_6 жодного разу не надходила повістка про виклик в суд, а ОСОБА_2 була відсутня в судовому засіданні з поважних причин, оскільки з 16.12.2014 року по 22.12.2014 року перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідною довідкою міської поліклініки №3.

Також апелянти вказують, що ухвалюючи оскаржуване рішення про розірвання договору найму житлового приміщення від 05.12.2011 року, суд застосував норму цивільного права - ст. 826 ЦК України, яка не може бути застосована до житлових правовідносин в силу ст. 810 ЦК України.

Крім того, апелянти стверджують, що відмовляючи в задоволенні їх зустрічного позову про визнання права користування спірною квартирою на підставі договору найму житлового приміщення від 05.12.2011 року, суд зіслався на положення ст. 58 ЖК України, згідно якої єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер. Однак, вони не ставили вимогу про зобов'язання видати ордер на спірне житлове приміщення, який відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України може бути видано лише на вільне житлове приміщення. Згідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, і такий договір було укладено 05.12.2011 року.

З цих підстав апелянти просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в первісному позові Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, КП «Єдиний розрахунковий центр» та Житлово-експлуатаційної організації №9 відмовити, а їх зустрічний позов задовольнити.

Відтак, апеляційним судом відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року справа переглядається тільки в частині позовних вимог Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», Житлово-експлуатаційної організації №9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання недійсним договору найму житлового приміщення, виселення без надання іншого житлового приміщення.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник, яка також є і представником апелянта ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представники позивачів-відповідачів Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, КП «Єдиний розрахунковий центр» доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просили в задоволенні скарги відмовити.

Представник житлово-експлуатаційної організації №9 в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у 1988 році батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 разом з сім'єю, яка на той час складалась з 8 чоловік на підставі дозволу УЖКГ та ЖЕО поселився у спірну квартиру на час проведення реконструкції та переобладнання на двокімнатну квартиру квартири АДРЕСА_3.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2007 року (а.с. 145 в т. 1) ОСОБА_2 визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою №41 по АДРЕСА_1. Даним рішенням встановлено, що з 1988 року ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, оскільки перейшла проживати у квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.05.2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2011 року, в задоволенні позову Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому та позову ОСОБА_8 відмовлено, позов ОСОБА_2 та ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_4, зобов'язавши житлово-експлуатаційну організацію №9 Івано-Франківського міськвиконкому укласти з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 договір житлового найму на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 9-10 в т. 1).

05.12.2011 року між ЖЕО №9 та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_2, а 02.12.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстровані за місцем проживання у цій квартирі (а.с. 139 в т. 1).

Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 31.01.2012 року №580-20 Житлово-експлуатаційна організація №9 передала будинок №1 по вул. Грушевського в м. Івано-Франківську на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр» (а.с. 8 в т. 1).

17.04.2013 року між КП «Єдиний розрахунковий центр» та відповідачем ОСОБА_2 на підставі рішення суду від 12.05.2011 року укладено договір найму житла (квартири) в будинку державного і комунального житлового фонду №02-07/01 - квартири АДРЕСА_4 (а.с. 22-23 в т. 1).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.05.2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2011 року в частині позову Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_6 скасовано. Задоволено позов Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому та виселено із самовільно зайнятого житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_6 до Управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Житлово-експлуатаційної організації №9 про визнання права на користування житловим приміщенням, укладення договору житлового найму (а.с. 15-17 в т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.12.2012 року (а.с. 18 в т. 1), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.03.2013 року (а.с. 19-21 в т. 1), визнано виконавчий лист №0907/2-3953/2011 від 19.09.2012 року про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_6 із самовільно зайнятого жилого приміщення по АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи первісний позов в частині, що переглядається апеляційним судом, суд першої інстанції виходив з того, що договір найму житлового приміщення, укладений 05.12.2011 року між ЖЕО №9 та ОСОБА_2 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2011 року підлягає розірванню у зв'язку з істотною зміною обставин, якою є скасування судом касаційної інстанції вказаного рішення міського суду на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, так як в житловому законодавстві відсутні норми щодо врегулювання відповідних правовідносин. Договір найму житлового приміщення №02-07/01, укладений 17.04.2013 року між КП «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2, суд визнав недійсним на тій підставі, що його було укладено всупереч порядку, передбаченого ст.ст. 51-61 ЖК України, оскільки виконкомом Івано-Франківської міської ради не приймалось жодного рішення про надання відповідачам спірної квартири, ордер не видавався і відповідачем при укладенні договору замовчено ту обставину, що рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2011 року, яке було підставою для укладення цього договору, було скасовано. Оскільки недійсний договір не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то відповідачів слід виселити із спірної квартири.

Такі висновки суду відповідають встановленим правовідносинам та обставинам справи.

Відповідно до вимог чинного законодавства забезпечення громадян житловими приміщеннями та користування ними регулюються розділом ІІІ ЖК України і відповідно до положень ст. 58 цього Кодексу на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконком відповідної ради видає громадянину ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Надання громадянам жилих приміщень у зв'язку з капітальним ремонтом жилого будинку врегульовано ст. 101 цього Кодексу, відповідно до якого після закінчення капітального ремонту, що підтверджується відповідним актом, наймач вселяється в жиле приміщення, яке він раніше займав.

Судом першої інстанції установлено, що 31.01.2012 року передано будинок, в якому знаходиться спірна квартира, з балансу ЖЕО №9 на баланс КП «Єдиний розрахунковий центр», тобто у зв'язку зі зміною балансоутримувача будинку дія договору, укладеного між ЖЕО №9 та ОСОБА_2 фактично припинилась, у зв'язку з чим 17.04.2013 року було укладений договір житлового найму на цю квартиру між новим балансоутримувачем КП «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2 За таких обставин договір найму житлового приміщення від 05.12.2011 року фактично втратив юридичну силу. Однак, виходячи із принципу диспозитивності, встановленої ст. 11 ЦПК України, та враховуючи той факт, що висновок суду про доцільність розірвання вказаного договору не впливає на правильність вирішення судом спору в цілому, колегія суддів вважає можливим залишити рішення суду в цій частині без змін.

Правильним є висновок суду щодо визнання недійсним договору житлового найму на спірну квартиру, укладеного 17.04.2013 року між балансоутримувачем КП «Єдиний розрахунковий центр» і ОСОБА_2 та щодо виселення останньої разом з відповідачем ОСОБА_9 з спірної квартири, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЖК України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року встановлено, що виконкомом Івано-Франківської міської ради не приймалося жодного рішення про надання спірної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а відповідно ордер, як єдина передбачена ЖК України підстава для надання у постійне користування спірної квартири відсутній.

Встановлена обставина наведеним рішенням суду не підлягає доказуванню в даній справі в силу дії ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

В той же час, договір житлового найму від 17.04.2013 р. укладено з ОСОБА_2 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 12.05.2011 року, яке скасоване рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року та останньою було скрито і не було доведено до відома КП «Єдиний розрахунковий центр».

Положеннями ч. 1 ст. 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Замовчування ОСОБА_2 наявності рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.04.2012 року, яким ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відмовлено у визнанні права на користування спірною квартирою, в укладенні договору житлового найму та зобов'язано виселити відповідачів із самовільно зайнятої спірної квартири, суд першої інстанції правильно вважав навмисним введенням відповідачем ОСОБА_2 наймодавця КП «Єдиний розрахунковий центр» в оману.

Положенням ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що договір найму житлового приміщення від 17.04.2013 року як недійсний не створює юридичних наслідків для сторін КП «Єдиний розрахунковий центр» та ОСОБА_2, зокрема щодо надання КП «Єдиний розрахунковий центр» наймачу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у безстрокове користування житла - квартири АДРЕСА_1. Відтак, відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підлягають виселенню зі спірної квартири без надання іншого житла.

Доводи апеляції правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

В силу дії ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального судом не встановлено.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_6 слід відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2014 року в частині задоволення первісного позову Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр», Житлово-експлуатаційної організації №9 до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про розірвання договору найму житлового приміщення, визнання недійсним договору найму житлового приміщення, виселення без надання іншого житлового приміщення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Вакарук В.М.

Ясеновенко Л.В.