Рішення № 51571008, 29.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/5215/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2120/2015

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 на рішення Калуського міськрайонного суду від 13 травня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позовні вимоги мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду від 08.10.2014 року. За час спільного проживання ними придбано автомобіль марки SKODA Super 1.8, державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, який є предметом поділу майна подружжя. Проте, 28.11.2014 року відповідач відчужив транспортний засіб ОСОБА_4 Оскільки письмової згоди на відчуження автомобіля вона не давала, просила визнати договір купівлі-продажу недійсним. Також застосувати реституцію, зобовязавши ОСОБА_6 повернути спірний автомобіль відповідачу, а останнього їй кошти в сумі 61 000,00 грн., отриманих по цьому договору як вартість автомобіля.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 13 травня 2015 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки SKODA Super 1.8, державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) ТМВDL23U36BO46129, укладений 28 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При вирішенні позову не враховано, що в провадженні суду знаходиться справа про поділ майна подружжя, в якій предметом спору є вищевказаний автомобіль. При цьому питання придбання транспортного засобу в шлюбі потребує доказування. У випадку, якщо позивач докаже цей факт при поділі майна має бути врахована вартість відчуженого автомобіля. Відтак, ОСОБА_2 неправильно обрано спосіб захисту порушеного права. З цих підстав просили рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В засідання апеляційного суду апелянт, його представник ОСОБА_5, ОСОБА_4, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області не зявилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відчуження спірного автомобіля, який є спільним сумісним майном сторін, відбулось без згоди другого з подружжя, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу цього транспортного засобу є недійсним.

Однак, погодитися з таким висновком суду колегія суддів не може, оскільки він не відповідає вимогам матеріального права та не узгоджується з фактичними обставинами справи виходячи з наступного.

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є колишнім подружжям, шлюб між якими розірвано рішенням Калуського міськрайонного суду від 08.10.2014 року. Між ними існує спір з приводу поділу спільного сумісного майна, який знаходиться в провадженні Калуського міськрайонного суду (справа № 345/4484/14-ц). При цьому обєктом поділу є, в тому числі, і автомобіль марки SKODA Super 1.8, державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, вартість якого позивач просить врахувати при поділі майна. Відповідач заперечує факт придбання цього транспортного засобу в шлюбі, оскільки придбаний ним за особисті кошти.

Встановлено, що на день звернення ОСОБА_2 в жовтні 2014 року до суду з позовом про поділ майна подружжя спірний автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_3 Однак, згідно довідки - рахунку №876619 від 28.11.2014 року відповідач відчужив транспортний засіб ОСОБА_4 за 61 000,00 грн. Відповідно 28.11.2014 р. автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.6,9,10).

Разом з тим, відчуження спірного автомобіля відбулось без згоди ОСОБА_2

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі встановленій законом.

Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі.

Однак, відповідно до положень частин першої та другої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 30 постанови від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи, що в провадженні Калуського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якій предметом спору є вищезазначений транспортний засіб, та наявності у позивачки права на відповідну компенсацію її частки у відчуженому спільному майні (за умови, що автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, оскільки відповідачем ця обставина заперечується), а також зважаючи на те, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.

Відтак, підстав для визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу немає.

Тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 13 травня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_8