Рішення № 51560661, 22.09.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4986/15-ц Провадження № 22-ц/773/1398/15 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Категорія: 34 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Феднюк С. Ю. ,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

при секретарі - Перебойчуку Р. В.,

за участю:

відповідача - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою відповідача приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом. Покликалась на те, що 24 квітня 2012 року о 21 год. 38 хв. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 11028 по вул. Львівській у м. Луцьку, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивача.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2012 року по справі № 0308/7502/2012, яка набрала законної сили 29.05.2012 року, відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, що згідно дефектної відомості огляду транспортного засобу від 25.04.2012 року та звіту про оцінку автомобіля від 22.05.2012 року розмір матеріальних збитків визначено в сумі 59 599,66 грн.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» відшкодувала шкоду позивачу частково в сумі 14948,08 грн. то з урахуванням виплачених відповідачем коштів просила стягнути із відповідачів 44651,58 грн., а саме - у солідарному порядку з обох відповідачів 34 551,92 грн. та окремо з відповідача ОСОБА_2 10 099,66 грн. заподіяних матеріальних збитків, що складає вартість виконання робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу,

Крім того, просила стягнути з обох відповідачів солідарно 15000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що складає вартість виконання робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу, в розмірі 34 551,92 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що складає вартість виконання робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу, в розмірі 10 599,66 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 589,12 грн., по 294,56 грн. з кожного, а також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - судовий збір в розмірі 243,60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки страхова компанія частково виконала взяті на себе зобов'язання по виплаті страхового відшкодування внаслідок скоєння ДТП, тому сума моральної шкоди за пошкодження автомобіля в розмірі 2000 грн. та залишок суми майнової шкоди, з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи підлягає солідарному стягненню з винної особи ОСОБА_2 та страхової компанії в розмірі 34551,92 грн., а решта збитків - в сумі 10599,66 грн. - з винуватця ДТП ОСОБА_2

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2012 року о 21 год. 38 хв. відповідач ОСОБА_2 в м. Луцьку, по вул. Львівській, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 11028, в порушення п. 12.1, п. 13.1 ПДР України не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивачки ОСОБА_3

Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена постановою Луцького міськрайонного суду від 18.05.2012 року, яка набрала законної сили. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 5).

Як видно зі змісту Полісу № АВ/1111507, укладеного 30.12.2011 року на строк до 29.12.2012 року, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як власника автомобіля ЗАЗ-11028, номерний знак НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (а.с.12).

Звітом № 154/12, складеним 22.05.2012 року, про оцінку автомобіля НОМЕР_3, на підставі дефектної відомості № 154/12 від 25.04.2012 р., визначено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля - позивачці ОСОБА_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає 59599,66 грн., з яких величина втрати товарної вартості автомобіля становить 4378,65 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових - 55221,01 грн.(а.с.6-11).

Сторонами визнано і підтверджується матеріалами справи та, зокрема, листом Нацкомісії з державного регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 19.12.2014 р. № 12314/13-12, що виплату частини страхового відшкодування у розмірі 14948,08 грн. ОСОБА_3 здійснено ПрАТ «УТСК» .

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у статтях 1166, 1167, 1187,1188 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як передбачено ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтями 1 та 5 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні ( ст. 7 Закону України «Про страхування).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Зі змісту ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій стороні, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За правилами ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено ст.12 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Ліміт відповідальності страхової компанії ПрАТ «УТСК », в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача (поліс) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., розмір франшизи - 500 грн. (а.с.12).

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Страхова компанія повинна виплатити страхове відшкодування позивачці лише в межах ліміту без урахування франшизи - у розмірі 49 500 грн. (50 000 грн. - 500 грн). З огляду на те, що страховою компанією частково сплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 14948,08 грн., тому до сплати підлягає решта суми - 34551,92 грн. (49500 грн. - 14948,08 грн.)

Покликання апелянта на те, що до суми страхового відшкодування не слід включати розмір податку на додану вартість, відповідно до норм п. 36.2 ст.36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не заслуговують на увагу, оскільки у Звіті про оцінку автомобіля оцінювачем не вказано жодних висновків про врахування чи неврахування у вартості матеріального збитку суми ПДВ, а крім того, як на час укладення договору страхування так і на час вчинення ДТП Закон не містив положень щодо виключення податку на додану вартість із суми відшкодування третій особі шкоди, заподіяної в результаті ДТП, а тому відповідач - страхова компанія повинна відшкодувати ці кошти.

Як передбачено ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Непокритою страховим відшкодуванням залишається сума збитків 10099,66 грн. (59599,66 грн. - 49 500 грн. ) що підлягають стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2, який визнаний винуватцем ДТП. Оскільки розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, становить 55221,01 грн., що перевищує ліміт відповідальності на суму 5721,01 грн.(55221,01 грн. - 49500 грн.), тому різниця підлягає стягненню з винної особи. Отже, з ОСОБА_2 підлягає до стягнення 10099,66 грн., з яких : 4378,65 грн. - величина втрати товарної вартості автомобіля, 500 грн. - франшиза, 5721,01 грн. - різниця суми відшкодування за відновлювальний ремонт понад ліміт відповідальності.

Крім того, ст. 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а саме: моральна шкода яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; моральна шкода яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода, визначена пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, а саме якої особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна чи та, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації страховиком не відшкодовується.

Тому висновок суду про часткове задоволення вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди солідарно з обох відповідачів не відповідає нормам закону.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З врахуванням встановлених обставин по справі, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_3 завдано моральну шкоду неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 , які призвели до пошкодження її майна та порушення нормального способу життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів виходить з положень ст.ст.23, 1167 ЦК України. При цьому враховує характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тривалість цих страждань, пов'язаних з пошкодженням майна.

Однак, колегія суддів , беручи до уваги надані відповідачем ОСОБА_2 документи, які підтверджують його статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, тяжкий стан здоров»я, інвалідність, що зумовлює постійну необхідність амбулаторного і стаціонарного лікування та сімейний стан, зокрема наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, і низький рівень матеріального забезпечення, вважає, що слід визначити до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 200 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в користь ОСОБА_3 підлягає до стягнення 345,52 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору, а з ОСОБА_2 в її користь - пропорційно до задоволених вимог - 104,25 грн.

Враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, то оскаржуване рішення, відповідно до вимог п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 34551 (тридцять чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 92 коп. та 345 (триста сорок п'ять) грн. 52 коп. понесених судових витрат за сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 майнову шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10599 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 66 коп. та на відшкодування моральної шкоди 200 (двісті) грн. і понесених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 104 (сто чотири) грн.25 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді