Рішення № 51556677, 24.09.2015, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1560/14-ц

Провадження №2/157/9/15

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2015 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря Фесь Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ кредитних зобовязань,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом, в якому зазначає, що 05 серпня 2006 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 Від шлюбу у них є дочка ОСОБА_5 Після укладення шлюбу постійно проживала з відповідачем у с. Верхи, а з квітня 2014 року ОСОБА_4 залишив її та дочку і переїхав проживати на постійне місце проживання до своїх батьків у с. Фаринки Камінь-Каширського району Волинської області. Під час спільного проживання у зареєстрованому шлюбі ними було придбано 11 червня 2013 року за 10000 доларів США, що еквівалентно на той час 79930 грн., автомобіль марки «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1, який було зареєстровано на відповідача ОСОБА_5 З урахуванням наведеного, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину цього транспортного засобу як на спільне сумісне майно подружжя, присудивши їй грошову компенсацію.

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3, що був ухвалою суду від 08 грудня 2014 року прийнятий до спільного розгляду та обєднаний в одне провадження з первісним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 1/2 частину заборгованості по кредитній картці № 4149605910949627, оформленій у ПАТ КБ Приватбанк, у розмірі 6902 грн. 13 коп. Вимоги мотивує тим, що під час спільного проживання з ОСОБА_3 з метою купівлі автомобіля марки ЗАЗ TF699, державний номер НОМЕР_2, ним в інтересах сім'ї було оформлено у ПАТ КБ Приватбанк кредитну картку № 4149605910949627 та відкрито кредитний ліміт на суму 15000 грн., по якій станом на 03.12.2014 року існує заборгованість у розмірі 13804 грн. 27 коп.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги змінив і просив зобовязати ОСОБА_3 здійснити погашення 1/2 частини заборгованості по кредитній картці № 4149605910949627, оформленій в ПАТ КБ «Приватбанк», у розмірі 6902 грн. 13 коп. шляхом внесення грошових коштів на картковий рахунок.

У заперечені на позов відповідач ОСОБА_4 зазначає, що автомобіль марки «Renault Trafic» відчужено ним за 8000 доларів США його батькові ОСОБА_6 у рахунок повернення останньому боргу у розмірі 3500 доларів США з одночасною доплатою на їх користь як подружжя 4500 доларів США, з яких 2000 доларів США 05 листопада 2014 року повернуто ОСОБА_7 у рахунок повернення боргу, тобто, частину коштів, виручених від реалізації спірного автомобіля використано для потреб сім'ї, а саме на погашення спільного боргу подружжя, у звязку з чим просить позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково, призначивши останній компенсацію у розмірі 1250 доларів США, що еквівалентно, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 10.11.2014 року, 18500 грн. та становить половину від грошових коштів, отриманих внаслідок відчуження автомобіля «Renault Trafic» після погашення спільних боргових зобовязань, а сплачені позивачкою судові витрати залишити за нею.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з викладених у позові підстав і просили, з урахуванням остаточно уточнених ними позовних вимог (про що подали письмову заяву), стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості автомобіля марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 90625 грн., що становить 1/2 частину ринкової вартості спірного автомобіля, визначеної автотоварознавчою експертизою; зустрічний позов ОСОБА_4 не визнали і просили у його задоволені відмовити, посилаючись на те, що здійсненні ОСОБА_4 по отриманій у банку кредитній картці витрати не стосуються потреб сім'ї. Окрім того, ОСОБА_3 пояснила, що автомобіль марки «Renault Trafic» був придбаний за такі кошти: 4500 доларів США виручені від реалізації спільно придбаного з відповідачем у 2006 році у кредит, що був погашений в період шлюбу, автомобіля «Део Ланос», 1000 доларів позичено у її дядька ОСОБА_8, 2000 доларів надала безповоротно для придбання автомобіля її мати ОСОБА_9, 2000 доларів США їм дав безповоротно, як пояснював на той час її чоловік, батько останнього ОСОБА_6, 500 доларів США були їх з відповідачем спільно зібрані кошти: вона займалася заготівлею ягід, а ОСОБА_4 їздив на сезонні заробітки. У квітні 2014 року вони припинили спільне проживання, а у лютому 2015 року їх шлюб рішенням суду було розірвано. 04 листопада 2014 року ОСОБА_4 без її згоди переоформив спірний автомобіль на свого батька ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 позов не визнали і просили відмовити у його задоволені, змінені зустрічні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити з наведених у зустрічному позові підстав.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, спеціаліста, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 належить задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що між сторонами 05 серпня 2006 року був укладений шлюб, який розірвано 12 лютого 2015 року.

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у червні 2013 році у спільну сумісну власність подружжя придбано вантажний автомобіль марки «Renault Trafic», 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який було зареєстровано на відповідача ОСОБА_4, що підтверджується повідомленням Центру надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Камінь-Каширського, Любешівського та Ратнівського районів при УДАІ УМВС України у Волинській області (т. 1 а.с. 241). У звязку з переобладнанням цього транспортного засобу з вантажного на легковий 05 вересня 2013 року проведено перереєстрацію автомобіля «Renault Trafic» (на відповідача ОСОБА_4К.) - а.с. 242.

04 листопада 2014 року автомобіль «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1, був знятий з обліку і зареєстрований за ОСОБА_6 - батьком відповідача ОСОБА_4 (а.с. 243).

Судом також встановлено, що відчуження відповідачем ОСОБА_4 спірного автомобіля ОСОБА_6 відбулось без відома та згоди позивачки ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежного від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше невизначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 2 ст. 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а згідно ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода другого з подружжя на укладення договору стосовно цінного майна, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, має бути подана письмово.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачкою надавалась згода на розпорядження спірним автомобілем, у судовому засіданні ОСОБА_3 обставину надання такої згоди категорично заперечила.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 7062 від 04 березня 2015 року, ринкова вартість автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 181250 грн.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені положення закону, суд приходить до висновку, що позивачка має право на грошову компенсацію за частку при поділі спільного майна подружжя автомобіля марки «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1., і при розрахунку цієї грошової компенсації за її частку у спільному сумісному майні подружжя необхідно виходити із ринкової вартості автомобіля, яка, згідно з висновком автотоварознавчої експертизи, становить 181250 грн.

Доводи представника відповідача про те, що автомобіль «Renault Trafic» був реалізований відповідачем за 8000 доларів США і за рахунок частини виручених від продажу цього транспортного засобу коштів відповідач погасив боргові зобовязання подружжя за письмовими розписками від 05 червня 2013 року та 07 червня 2013 року, наданими ним відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не є підставою для зменшення розміру грошової компенсації позивачки за її частку у спільному майні. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що позичали ОСОБА_4 кошти, про що в останнього були відібрані розписки, проте жоден з цих свідків не підтвердив тієї обставини, що позивачці було відомо про позику ОСОБА_4 у батька ОСОБА_6 3500 доларів США, у тітки ОСОБА_7 2000 доларів США.

В матеріалах справи відсутня згода ОСОБА_3 у письмовій формі на отримання ОСОБА_4 позики у сумах 3500 доларів США та 2000 доларів США, що є цінним майном, і відповідач достатніх та належних доказів на підтвердження тих обставин, що позивачці було відомо про існування таких боргових зобовязань і кошти були використані для купівлі автомобіля суду не надав. Наявність у вищезгаданих розписках записів про цільове використання позики на купівлю автомобіля не є беззаперечним доказом (навіть у разі підтвердження отримання позики) використання цих коштів на купівлю автомобіля «Renault Trafic».

З наданих відповідачем розписок також вбачається, що у них зазначено строк повернення коштів, зокрема, згідно з розпискою, наданою ОСОБА_6, строк повернення коштів - до 05 червня 2014 року. З пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що позичені кошти у сумі 3500 доларів син повернув йому влітку 2014 року, коли приїхав з сезонних заробітків, що свідчить про те, що позичені кошти відповідач повернув ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі з позивачкою.

Таким чином, виходячи з наведених обставин у сукупності, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 65 СК України, не можна вважати доведеним той факт, що про укладені між відповідачем та його батьком ОСОБА_6, між відповідачем та його тіткою ОСОБА_7 договори позики було відомо позивачці і що кошти за цими договорами отримувалися та безпосередньо були використані на купівлю спірного автомобіля.

Як вбачається з пояснень у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, вона як матір позивачки безповоротно передала в сім'ю своєї дочки ОСОБА_3 2000 доларів для придбання спірного автомобіля, а 1000 доларів США сторони для купівлі автомобіля позичили у ОСОБА_8, що підтверджує пояснення ОСОБА_3 про джерело коштів на придбання спірного автомобіля, а саме те, що 4500 доларів США були виручені від реалізації спільно придбаного з відповідачем у 2006 році у кредит, що був погашений в період шлюбу, автомобіля «Део Ланос», і чого представник відповідача у судовому засіданні не заперечив; 1000 доларів - позичено у ОСОБА_8, 2000 доларів - надала безповоротно для придбання автомобіля її мати ОСОБА_9

Отже, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 належить задовольнити повністю і стягнути з відповідача в користь позивачки 90625 гривень (181250/2) грошової компенсації за 1/2 частку вартості автомобіля Renault Trafic, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї

З пояснень у судовому засіданні спеціаліста ОСОБА_10 вбачається, що згідно з випискою по картковому рахунку на імя відповідача, на яку представник відповідача посилається як на підставу зустрічних позовних вимог, здійснювалися операції по зняттю коштів, в тому числі і готівкових коштів з банкоматів, та по поповненню кредитної картки коштами, а саме карткою були здійсненні розрахунки у торговій мережі на заправочних станціях, в аптеках, будівельних магазинах, зокрема і за кордоном (м. Хелм) та магазинах компютерної техніки, однак які саме товари були придбані, категорії цих товарів і їх вартість по категоріях визначити не можливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

На виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, представнику відповідача пропонувалося надати суду докази на підтвердження тих обставин, що саме придбавалося відповідачем за рахунок кредитних коштів і що одержане в результаті такої купівлі використане в інтересах сім'ї, проте таких доказів суду надано не було.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволені зустрічних позовних вимог, згідно з якими ОСОБА_4 фактично просив врахувати при поділі майна подружжя боргові зобовязання по кредитній картці, оформленій на його імя у ПАТ КБ «Приватбанк», які на даний час ним не погашені і з приводу яких позикодавець вимог не заявив, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати, згідно зі ст. 79 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, у тому числі витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 399 грн. 65 коп., що підтверджується квитанцією № к 12/А/25 від 10 листопада 2014 року, а належало сплати судовий збір 906 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з наданою квитанцією до прибуткового касового ордера № 15/12 від 24 вересня 2015 року і актом передачі-прийомки послуг, який містить розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, від 24 вересня 2015 року, позивачкою понесені витрати на правову допомогу, що полягали в участі у судових засіданнях, на загальну суму 4153 грн. 50 коп.

Належних доказів по оплаті витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи позивачка суду не надала.

Враховуючи обсяг наданої правової допомоги, в тому числі не лише участь адвоката у судових засіданнях, а й у виготовленні позову, що стверджується актом здачі-прийомки наданих послуг від 10 листопада 2014 року, і беручи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю, з відповідача належить стягнути на користь позивачки понесені нею витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 4153 грн. 50 коп., та понесені останньою витрати по оплаті судового збору 399 грн. 65 коп., а всього 4553 грн. 15 коп. судових витрат.

Окрім того, з відповідача ОСОБА_4 належить стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 506 грн. 60 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 57, 60, 65, 70, 71 СК України, ст. 369 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58- 60, 62, 66, 88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1/2 вартості автомобіля «Renault Trafic», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в сумі 90625 гривень (девяносто тисяч шістсот двадцять пять) в рахунок грошової компенсації замість її частки у спільному майні.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4553 гривні (чотири тисячі пятсот пятдесят три) 15 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 506 гривень (пятсот шість) 60 копійок.

У зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ кредитних зобовязань відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд протягом 10 днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: ОСОБА_11