Ухвала суду № 51554301, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/22515/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі № 539/293/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області в якому просив визнати незаконними дії УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі в тому, що йому зроблено перерахунок пенсії, замість призначення пенсії за віком; зобов'язати УПФ України в м. Лубнах та Лубенському районі згідно ст.10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначити йому пенсію за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2014 року він отримував пенсію по інвалідності. В жовтні 2014 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком. Призначення пенсії відповідач не здійснив, натомість було здійснено переведення на пенсію за віком, в зв'язку з чим розмір пенсії зменшився. Вважає такі дії незаконними.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що з 13.11.2002 року позивач перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію по інвалідності. В жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про переведення на пенсію за віком. Розпорядженням №154859 від 07.11.2014 року позивача було переведено на пенсію за віком з 01.10.2014 року. Позивач не погодився з таким перерахунком та звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком. Листом від 17.12.2014 року № 309/Н-02 позивачу відмовлено в задоволенні цієї заяви з посиланням на те, що для застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відсутні підстави.

Не погодившись з вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в позові послалися на ті обставини, що відсутні підстави для застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії, оскільки позивачем не надані докази того, що після виходу на пенсію по інвалідності він продовжував працювати та набув не менше 24 місяців страхового стажу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо відмови управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах та Лубенському районі Полтавської області при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, що передбачено ч.1ст.40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пункт 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює види пенсій: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Спірним питанням в даній справі є правомірність здійснення, по заяві позивача від 01.10.2014 року, переведення його з одного виду пенсії на інший, та обчислення пенсії з урахуванням та за правилами ч.3 ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не за правилами ч.2 ст.40 цього Закону.

Відповідно ч.1 ст.24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.2 ст.40 вищенаведеного Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

У відповідності до ч.3 ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналізуючи вищенаведену законодавчу норму колегія суддів зазначає, що при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовуються показник середньої заробітної плати (доходу) за три календарні роки, що передують року звернення за перерахунком пенсії за обставин, коли особа після призначення пенсії по інвалідності працювала та набула страхового стажу не менше 24 місяці.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13.11.2002 року позивач отримував пенсію по інвалідності до часу звернення з заявою до відповідача про переведення на пенсію за віком.

Після призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 згідно довідки працював з в ОСБ „Житло" з 20.05.2013 року по 31.05.2013 року по трудовому договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач після призначення пенсії по інвалідності фактично не працював та не набув страхового стажу не менш як 24 місяці після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: