Ухвала суду № 51554229, 07.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/20702/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Моторний О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року

у справі №2а-12290/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАЇР-775»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТАЇР-775» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2012 року №00001142250 та №00001152250.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Томкет Груп» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 квітня 2012 року №100/22-50/25197618.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:

пункту 14.1.228 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на 376 625,00 грн.;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 327 500,00 грн., у тому числі: за серпень 2011 року - 232 500,00 грн. та листопад 2011 року - 95 000,00 грн.

Також в акті перевірки вказано, що відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 2 статті 228, частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Томкет Груп» протягом 01 січня 2011 року - 31 грудня 2011 року є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2012 року №00001152250, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 376 625,00 грн., у тому числі за основним платежем - 376 625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн., та №00001142250, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 409 375,00 грн., у тому числі за основним платежем - 327 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 81 875,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Томкет Груп» за нікчемними правочинами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Томкет Груп».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Томкет Груп» (Виконавець) укладено ряд договорів від 04 жовтня 2010 року, від 05 жовтня 2012 року, від 07 жовтня 2010 року, предметом яких є розробка програмного забезпечення для учбово-тренувальної підсистеми ITC Link EagleEye, EagleEye-MW, ITC EagleEye Link та частину програмного забезпечення для учбово-тренувальної підсистеми EagleEye-MW.

За умовами договорів Виконавець є відповідальним за розробку, супровід попередніх (РАТ), заключних приймально-здавальних випробувань (FAT) програмного забезпечення для учбово-тренувальної системи ITC Link EagleEye згідно технічних умов. Замовник зобов'язався сплатити вартість послуг за цим договором та у триденний термін після підписання даного договору передати виконавцю робочі версії інсталяційних пакетів програмного забезпечення, яке потрібне для створення навчально-тренувальних імітаторів.

Протягом жовтня-листопада 2010 року сторонами складені акти здавання-приймання програмного забезпечення, згідно яких Замовник прийняв програмне забезпечення для EagleEye для тестування на площадці кінцевого споживача в Малайзії.

У липні та серпні 2011 року сторонами підписано акти здавання-приймання виконаних робіт з успішного проведення попередніх приймально-здавальних випробувань (РАТ) програмного забезпечення, заключних випробувань (FAT) програмного забезпечення та програмного забезпечення за вказаними договорами загальною вартістю 1 965 000,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ «Томкет Групп» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 965 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 327 500,00 грн.

Розрахунок за товар позивачем здійснено в повному обсязі шляхом перерахування на рахунки постачальників грошових коштів, що підтверджується виписками банку.

Замовлені позивачем у ТОВ «Томкет Групп» роботи з розробки програмного забезпечення використано у власній господарській діяльності позивача, а саме: розроблене програмне забезпечення є частиною договорів на розробку технічних систем EagleEye-MW та Link, укладених з ТОВ «Матезіс» та призначалось для кінцевого споживача продукції - Міністерства оборони Малайзії.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії господарських договорів на розробку програмного забезпечення та додатків до них, актів здавання-приймання програмного забезпечення, актів здавання-приймання виконаних робіт, податкових накладних, виписок банку, свідоцтва Департаменту інтелектуальної власності про внесення до Реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, актів приймання-передавання, укладених з ТОВ «Матезіс», паспортів системи моніторингу мережі мікрохвильового зв'язку, шифр - EagleEye-MW, інформаційно-телекомунікаційної системи EagleEye Link, пакувальних листів, сертифікатів про остаточне прийняття системи та попередньої прийомки, первинних документів про відрядження працівників позивачва до Малайзії для виконання робіт з інсталяції технічних систем EagleEye-MW та Link.

Вказані первинні документи підтверджують реальність вказаних господарських операцій.

Так, у відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаного контрагента та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Томкет Груп».

При цьому, помилковим є висновок податкового органу, що порушення з боку контрагента вимог податкового законодавства свідчать про відсутність у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, як було встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для проведення невиїзної планової документальної перевірки позивача була постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Рожкова Ю.О. від 29 лютого 2012 року у кримінальній справі №79-00227.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, визначено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно - розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність.

Водночас, всупереч зазначеним вимогам Податкового кодексу України контролюючий орган прийняв за результати даної перевірки спірні податкові повідомлення-рішення.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою ніяких правових наслідків для позивача.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для їх скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі №2а-12290/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Моторний О.А.