Ухвала суду № 51554187, 24.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/800/29050/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Миколаївської митниці Держаної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 814/192/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Держаної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" звернулося в суд з позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 02.12.2014 р. №504000003/2014/000061/1; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 02.12.2014 р. №504010000/2014/00023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно було відмовлено в прийнятті митної декларації, хоча позивачем були надані всі необхідні документи для митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволений. Визнане протиправним та скасоване рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 02.12.2014 р. №504000003/2014/000061/1; визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 02.12.2014 р. №504010000/2014/00023.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Миколаївська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між позивачем та ВАТ „Единая торговая компанія" РФ 01.04.2013 року був укладений зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, відповідно до якого, з урахуванням Додатку № 21 (Специфікація № 21) від 23.10.2014 року ВАТ „Единая торговая компанія" зобов'язувалося здійснити поставку позивачу товару - натр їдкий (гідроксид натрію) в обсязі 5917,00т. за ціною 285,00 доларів США за тонну на загальну суму 1 686 345,00 доларів США.

Для здійснення митного оформлення поставленого товару, ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" надало Миколаївській митниці Міндоходів митну декларацію № 504010000/2014/003098, в якій митна вартість товару визначена за ціною Контракту, тобто за основним методом, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України та склала - 285,00 доларів США за тонну (загальна сума 1 686 345,00 доларів США).

У зв'язку з виникненням сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, на етапі перевірки митної вартості товару, відповідачем було відмовлено позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом із посиланням на те, що подані декларантом документи не містять усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості та було витребувано у ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" додаткові документи, а саме:

1) бухгалтерську інформацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс; щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 дол. США відповідно до контракту № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року,

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із Контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На вимогу митниці позивачем надані запитувані документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №5422 від 28.11.2014р.; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №21 від 26.09.2014р., 03.10.2014р., 10.10.2014р., 17.10.2014 р.

Що стосується інших витребуваних митницею документів, позивач повідомив відповідача про неможливість їх подання через їх відсутність, оскільки товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; а інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось.

За результатами розгляду поданих підприємством документів, 02.12.2014 року Миколаївською митницею прийняте рішення №504000003/2014/000061/1 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за шостим (резервним) методом, передбаченим ст. 64 Митного кодексу України, на рівні 0,61 дол. США за кг NaOH.

Після цього, з метою здійснення митного оформлення товарів, позивачем була подана нова митна декларація № 504020000/2014/003109, у якій ціна ввезеного товару була визначена відповідно до прийнятого Миколаївською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2014/000061/1.

На підставі вказаної декларації митним органом було здійснене митне оформлення товарів та випущено їх у вільний обіг.

Однак, не погоджуючись з прийнятими Миколаївською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" звернулося з позовом про їх скасування до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має повноваження на витребування додаткових документів у разі, якщо документи, надані для декларування товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

З аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судами встановлено, що при зверненні позивача до Миколаївської митниця для митного оформлення товарів, товариством були надані наступні документи: контракт № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013 року, Специфікація № 21 від 23.10.2014 року, інвойс SK-02 від 21.11.2014 року, накладні СМГС АЦ114554, АЦ114555, АЦ114556 від 22.11.2014 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю (штампи), сертифікат походження товару RUUA 4006003555 від 21.11.2014 року, паспорта якості.

В свою чергу, витребовуючи у ТОВ „Миколаївський глиноземний завод" додаткові документи на підтвердження заявленої позивачем митної вартості, митним органом не зазначено, які саме розбіжності, ознаки підробки містять надані документи, або яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять, тобто не зазначено, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Також відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.12.2014 р. №504000003/2014/000061/1 відповідачем зазначено, що „Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи позивачем не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості".

На вимогу митного органу позивачем було повідомлено, що при поданні митної декларації № 504010000/2014/003098 від 01.12.2014 року товариством були надані документи, які підтверджують митну вартість товарів: банківські документи (платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металів № 5422 від 28.11.2014 року на суму 501048,19 доларів США), інформація біржових коригувань Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing за останні 4 тижні, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №21 від 26.09.2014р., 03.10.2014р., 10.10.2014р., 17.10.2014 р.

Також позивач повідомив, що інші документи надати митному органу не має об'єктивної можливості через їх відсутність.

Що стосується не надання позивачем на вимогу митного органу копій договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., а також документів щодо страхування, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 11.11.2013р. за вих. №504/101-10 позивач звернувся до ВАТ „ЄТК" з проханням направити належним чином оформлені копії договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаний з контрактом № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р., рахунки щодо здійснення розрахунків з третіми особами, страхові документи на відвантажену товару, а також документи, які містять відомості щодо вартості товару.

Судами встановлено, що листом №240/5262 від 14.11.2013р. контрагент позивача зазначив, що надати вищевказані документи не є можливим, оскільки вони містять комерційну таємницю, яка не підлягає розголошенню. Також в листі зазначено, що страхові документи на відвантажений товар неможливо надати, оскільки страхування вантажу не є обов'язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010).

Таким чином, в даному випадку ненадання позивачем копій договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з контрактом, укладеним в даному випадку позивачем, пов'язано з об'єктивною неможливістю, через ненадання вказаних документів контрагентом позивача - ВАТ „ЄТК".

Що стосується ненадання позивачем страхових документів, слід зазначити, що колегія суддів не приймає до уваги посилання митного органу на той факт, що відправник, перевізник та одержувач зобов'язані були здійснити в установленому законом порядку страхування відповідальності, а вказана сума мала входити до митної вартості товару.

Згідно п.8 ч.2 ст.53 МК України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалось.

Судами встановлено, що поставка товару відбувалася на умовах СРТ.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце Призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.

Таким чином, коли страхування не здійснювалося, відсутні підстави для включення ймовірної суми такого страхування до складу митної вартості товарів.

Згідно контракту № RF/RD/79-13/11-M від 01.04.2013р. ціна товару визначається на умовах CPT ст. Жовтнева, Одеської залізниці у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця. Ціна на товар за 1 тону у перерахунку на 100 % основної речовини розраховується за формулою: FOB MED LOW мінус 40 доларів США, де FOB MED LOW - середня котировка FOB MED LOW, яка публікується агентством ICIS, розрахована на підставі ICIS pricing Caustic Soda (Europe, Mediterranean) weekly report за попередні періоду відвантаження два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вищевказаним чином ціна вказується у Специфікації, що підписується сторонами до 25 числа місяця, який передує місяцю відвантаження.

У наданих поясненнях позивач зазначив, що надання знижки на 40 доларів США це результат комерційних переговорів.

Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.

Слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З наведеного вбачається, що позивачем були надані митному органу усі необхідні документи, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту).

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою резервного методу є протиправним.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару від 02.12.2014 р. №504000003/2014/000061/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 02.12.2014 р.№504010000/2014/00023 прийняті не у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської митниці Держаної фіскальної служби відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: