Ухвала суду № 51553910, 23.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2015 р. м. Київ К/800/53178/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Моторного О.А.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача ОСОБА_4

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуФізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 рокуу справі2а-1870/309/12за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5доКонотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській областіпроскасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, Конотопська ОДПІ), в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 грудня 2011 року №0001391711, №0000001381711 та №0001092341.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено.

За результатами перегляду рішень судів ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 травня 2014 року, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в ухвалі зауважено про ненадання належної правової оцінки фактам, які можуть свідчити про отримання позивачем доходу, який перевищував 500 тис. грн. на рік. Також зауважено, що судами не наведено висновків, зроблених за результатами оцінки наявних у матеріалах справи копій договорів оренди транспортних засобів, укладених між позивачем та Комунальним підприємством «КТУ», які укладалися між сторонами у період, охоплений перевіркою, відомостям Комунального підприємства «КТУ» про виплату Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 коштів на виконання умов названих договорів.

За результатами нового розгляду справи постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року. постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23 по 29 листопада 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки 08 грудня 2011 року складено акт № 734/17-1/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів:

- статті 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності» від 03 липня 1998 року № 727/98, а саме платником отримано протягом 2010 року дохід, який перевищив, визначений статтею 1 Указу ліміт у 500 тис. грн., що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 12284,94 грн.;

- підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, що виразилося у не сплаті позивачем до бюджету за 2010 рік податку на додану вартість на загальну суму 15593,99 грн.

На підставі висновків акта відповідачем 20 грудня 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001391711, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19492,49 грн., з яких за основним платежем - 15593,99 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3898,50 грн.;

№ 0001381711, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12284,94 грн.;

№ 0001092341, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність нарахування податкових зобов'язань, відповідач зазначив, що за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року позивачем було отримано від Комунального підприємства «Конотопське трамвайне управління» (далі по тексту - КП «КТУ») готівкові кошти у розмірі 548199,10 грн. як оплата за оренду автобусів.

До такого висновку податковий орган дійшов на підставі аналізу договорів оренди, актів виконаних робіт, відомостей на виплату та видаткових касових ордерів, наданих КП «КТУ» під час проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені довідкою від 08 грудня 2011 року №451/23-3/03328557.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що позивач у періоді з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року отримав дохід у розмірі 609199,45 грн., який перевищив граничний розмір виручки (500 тис. грн.), визначений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів підприємницької діяльності».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності доказів фактичного отримання безпосередньо позивачем, у періоді, який перевірявся, коштів за здачу в оренду автомобілів на суму, яка б перевищувала 500 тис. грн. від КП «КТУ» або водіїв автобусів

Відмовляючи в задоволенні позову, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив із доведеності факту укладення позивачем договорів оренди транспортних засобів, а тому прийняв до уваги довідку перевірки КП «КТУ» та розрахунки, подані останнім за 2010 рік форми №1-ДФ, які підтверджують факт виплати грошових коштів за надані послуги по вищевказаним договорам на користь позивача. Також судом прийняті до уваги надані в підтвердження довідки та розрахункові касові ордери на видачу коштів за оренду водіям.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, позивач у період, що перевірявся податковим органом перебував на спрощеній системі оподаткування та мав свідоцтво платника єдиного податку.

Також у відповідний період між позивачем та КП «КТУ» було укладено ряд договорів оренди транспортних засобів, за умовами яких позивач - орендодавець передав, а орендар - КП «КТУ» прийняв у строкове платне та безоплатне користування транспортні засоби.

При цьому всі наявні у матеріалах справи договори містять положення щодо орендної плати, розмір якої становить вся сума виторгу за виключенням витрат орендаря, які розраховуються калькуляцією.

За результатами проведення зустрічної звірки КП «КТУ» щодо документального підтвердження відомостей, отриманих від особи СПД ОСОБА_5, яка мала правові відносини з платником податків за квітень - грудень 2010 року, 09 грудня 2011 року складено довідку №451/23-3/03328557, яка підписана в.о. директора КП «КТУ» та головним бухгалтером.

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що факт виконання зазначених договір підтверджується наданими актами приймання - передачі майна, актами виконаних робіт, довіреностями, виданими позивачем водіям автобусів, на отримання готівкових коштів за надані послуги по оренді транспортних засобів та відомостями на виплату і видатковими касовими ордерами.

Внаслідок співставлення отриманої від КП «КТУ» інформації з названих вище документів та сумами у книгах обліку доходів і витрат позивача, податковий орган дійшов висновку про неврахування останнім всієї суми отриманих грошових коштів.

Крім того, за результатами аналізу інформації про розмір сум, отриманих позивачем за перевезення пасажирів, відповідач дійшов висновку про перевищення позивачем встановленого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 ліміту, що свідчить про порушення суб'єктом господарської діяльності вимог, установлених статтею 1 названого Указу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено отримання позивачем коштів на розрахункові рахунки та в касу у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений ліміт у розмірі 500 тис. гривень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на доведеність факту виплати позивачу грошових коштів за надані послуги по договорам оренди.

Однак, такі висновки судів колегія вважає передчасними.

Спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва запроваджено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (далі по тексту - Указ Президента №727/98).

Пункт 1 статті 1 названого Указу надає фізичним особам право перебувати на спрощеній системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн.

Згідно з пунктом 4 статті 1 Указу Президента № 727/98 виручкою є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу № 727/98).

Проте під час розгляду спору судами першої та апеляційної інстанції не були дослідженні та долучені до матеріалів справи первинні документи, на які посилається відповідач на обґрунтування розміру грошових коштів, отриманих позивачем та не відображених в книзі обліку доходів і витрат.

Судами при розв'язанні спору не враховано принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій не здійснили оцінку господарських операцій на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням документів, оформлених у зв'язку з його виконанням.

Зазначене судами попередніх інстанцій здійснено не було. У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на дослідження доказів, які б підтверджували суми розрахунків між позивачем та його контрагентом та є обов'язковою умовою для встановлення правомірності висновків податкового органу, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі №2а-1870/309/12 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: О.А. Моторний

Т.М. Шипуліна