Ухвала суду № 51553846, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/5387/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р.

у справі № 810/5126/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівське хлібоприймальне підприємство»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Миронівське хлібоприймальне підприємство» (далі - позивач, ПАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство») звернулось до суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Миронівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000382200 від 28.01.2014 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Миронівська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Миронівською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 15.01.2014 №28/22-011/24219855.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.134.1.1, 138.2, 138.3, 138.4, 138.5, 139.1.9 ПК України, що призвело до завищення витрат з податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 на загальну суму 2334924,34 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 293806,44 грн., за ІV квартал 2011 року на загальну суму 2334924,34 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 293806,44 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 2041117,91 грн, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 537032,60 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 67575,48 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 469547,12 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року №0000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 537034 грн., у тому числі за основним платежем - 537033 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Рус Бас» (продавець) укладено договори №224 від 07.11.2011, №244 від 11.11.2011 на придбання товару (соя).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджено платіжними дорученнями.

11 липня 2011 року, 21 липня 2011 року та 3 листопада 2011 року позивач (покупець) уклав з ФГ «Русичі» договори №63, №90, №214 на придбання товару (ріпак, соя).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджено платіжними дорученнями.

Також між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (продавець) укладено договори №188 від 14.10.2011, №233 від 08.11.2011, №248 від 11.11.2011 та №267 від 23.11.2011 на придбання товару (ріпак, соя).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими та видатковими накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, позивачем (покупець) з СГОК «Лебедин» (продавець) укладено договір №179 від 12.10.2011 на придбання товару (соя).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими та видатковими накладними, накладними, реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, актами прийняття зерна. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджено платіжними дорученнями.

У подальшому позивачем реалізовано придбаний товар іншим контрагентами, зокрема: ТОВ «Грейн Лайн», ДП «Сантрейд», що підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Крім того, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат.

В частині відмови в задоволенні позову ПАТ «Миронівське хлібоприймальне підприємство» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун