Ухвала суду № 51553821, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/22546/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р.

у справі № 810/6932/14

за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа»

про стягнення податкового боргу

В С Т А Н О В И В :

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач, Білоцерківська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства Рокитнянської районної ради Київської області «Рокитнетепломережа» (далі - відповідач, КП «Рокитнетепломережа») про стягнення податкового боргу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Рокитнетепломережа» на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 199 240,99 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Білоцерківська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Рокитнетепломережа» є юридичною особою, зареєстроване Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області 31.08.1999, як платник податку взято на облік в органах державної податкової служби з 24.10.1996 за №2525.

29.01.2002 податковим органом було сформовано та направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/69 на суму 98 646, 21 грн., яка була вручена відповідачу 30.01.2002.

01.03.2002 податковим органом було сформовано та направлено відповідачу другу податкову вимогу №2/108 на суму 94 872, 11 грн., яка була вручена відповідачу 20.03.2002.

З висновків податкового органу вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 659 087, 51 грн.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на момент подачі позивачем позовної заяви про стягнення з відповідача податкового боргу, відповідачем було частково погашено податковий борг з податку на додану вартість в сумі 287527 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, 18.12.2014 р. відповідачем було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року, в якій було відкориговано податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2013 року «-28328,00 грн.».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сума податкового боргу з ПДВ, яку Білоцерківська ОДПІ просить стягнути з відповідача, була погашена відповідачем на суму 287 527 грн. та відкоригована згідно уточнюючого розрахунку на суму «-28328,00 грн.».

Щодо нарахованої пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ за період з 22.07.2012 по 19.11.2014, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідачем частково сплачено у встановлений законодавством строк грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 287 527 грн., тобто виконано частково зобов'язання зі сплати податку до бюджету, а тому нарахована пеня на суму податкового боргу в розмірі 315 855 грн. є неправомірною.

Щодо заборгованості відповідача з податку на прибуток комунальної власності в сумі 50 088,2 0 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами встановлено, що станом на момент подачі позивачем позовної заяви про стягнення з відповідача податкового боргу, відповідачем було частково погашено податковий борг з податку на прибуток в сумі 11 000,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.

Крім того, 31.01.2013 відповідачем було подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за ІІ-ІІІ квартали 2012 року, в якій було відкориговано податкове зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2012 року «-15210,00 грн.».

Стосовно нарахованої пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідач частково сплатив у встановлений законодавством строк грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 11 000 грн., тобто виконав частково зобов'язання зі сплати податку до бюджету, а тому нарахована пеня на суму податкового боргу грн., є також неправомірною.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо часткової обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

В частині відмови в задоволенні позову Білоцерківської ОДПІ сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

2.Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун