Рішення № 51551782, 17.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа № 911/3587/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця», м.Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Чайки

про стягнення 22677,10 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Савсервіс Столиця» (далі позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 22677,10 грн.

Провадження у справі №911/3587/15 порушено відповідно до ухвали суду від 19.08.2015 року та призначено справу до розгляду на 01.09.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 01.09.2015 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 17.09.2015 року.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на суму нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст.536 Цивільного Кодексу України (на суму 8 081,83 грн.). В решті позовні вимоги залишені без змін.

В судовому засіданні 17.09.2015 року позивач підтримав уточнені позовні вимоги.

В судове засідання 17.09.2015 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Дочірнім підприємством «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ» (позивач) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено Договір поставки № 7500 від 26.09.2014 року (надалі Договір), за яким позивач (Постачальник) продає та поставляє відповідачу (Покупцю) товари побутової хімії та особистої гігієни в асортименті (ОСОБА_3).

Позивач зазначає, що виконав свої зобовязання за Договором та поставив відповідачу ОСОБА_3 у встановлені строки в повному обсязі на загальну суму 9 218, 57 грн., що підтверджується видатковими накладними: №69972705 від 08.10.2014 року (не оплачено на суму 2070,93 грн., строк оплати 02.11.2014 року, прострочення 205 днів); № 69972683 від 08.10.2014 року (не оплачено на суму 2080,90 грн., строк оплати 02.11.2014 року, прострочення 205 днів); № 69972684 від 08.10.2014 року (не оплачено на суму 2303,45 грн., строк оплати 02.11.2014 року, прострочення 205 днів); № 70309436 від 24.10.2014 року (не оплачено на суму 1375,28 грн., строк оплати 18.11.2014 року, прострочення 189 днів); № 70309437 від 24.10.2014 року (не оплачено на суму 1099,63 грн., строк оплати 18.11.2014 року, прострочення 189 днів).

Відповідно пункту 5.1. Договору Покупець здійснює розрахунки за ОСОБА_3 протягом 7 календарних днів з дати прийому-передачі ОСОБА_3, якщо інші умови не передбачені Сторонами у Додатках № 1А(PG), №1Б(MIX) та інші, які стають невід'ємними частинами даного Договору з моменту їх підписання. В разі здійснення Покупцем часткової оплати, а також вчинення інших дій, які свідчать про схвалення факту отримання товару, як то підписання акту звірки взаєморозрахунків, надання замовлення на поставку ОСОБА_3, направлення письмового звернення, листа, телеграми, тощо, Покупець в подальшому не може посилатись на неотримання ОСОБА_3 з мотивів відсутності належних повноважень представника на отримання такого ОСОБА_3 і Покупець зобовязується сплатити його вартість на умовах даного Договору. Постачальник має право предявити вимогу здійснити повну оплату всього поставленого ОСОБА_3, незалежно від настання строку платежу, якщо Покупець прострочив оплату будь-якої партії ОСОБА_3 більше ніж 7 календарних днів.

Тобто згідно умов вищезазначеного Договору оплата за поставлений товар повинна була здійснюватись на умові відстрочення платежу згідно підписаних сторонами Додатків до Договору № 1А(PG) та №1Б(MIX).

Згідно зазначених Додатків до Договору, за товар торгівельних марок виробництва компанії Procter&Gamble відстрочка платежу складає 28 календарних днів з дати прийому-передачі товару, за товари торгівельних марок інших виробників відстрочка платежу складає 24 календарних днів з дати прийому-передачі товару.

Однак, відповідач (Покупець) в порушення умов Договору, ст.ст. 692, 694 Цивільного Кодексу України, своєчасно та в повному обсязі зобовязання з оплати отриманого товару не виконав, товар оплатив частково в сумі 288,39 грн. Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару, отриманого за наведеними в позові накладними, складає 8 930,19 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У звязку з простроченням відповідачем виконання грошового зобовязання з оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача (згідно з уточненими позовними вимогами) 1587,66 грн. пені, 3920,35 грн. інфляційних, 157,07 грн. 3%річних.

Стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки передбачено п. 7.1. Договору. Стягнення річних та інфляційних заявлено на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована по кожній накладній окремо за 181 день прострочення на фактичні суми заборгованості, однак період прострочення позивачем визначено з дати підписання накладних, що суперечить п. 5.1. Договору та Додаткам до Договору про відстрочку оплати.

Правильні періоди прострочення з врахуванням передбачених Договором строків оплати по кожній накладній позивачем наведені в розрахунку суми основного боргу, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі за розрахунком суду виходячи з наведених позивачем в розрахунку основного боргу періодів прострочення, однак, по дати, заявлені в розрахунку пені (в межах позовних вимог).

Зокрема, позивач сам зазначає, що за накладною №69972705 від 08.10.2014 року строк оплати припадав на 02.11.2014 року; за накладною № 69972683 від 08.10.2014 року строк оплати 02.11.2014 року; за накладною № 69972684 від 08.10.2014 року строк оплати 02.11.2014 року; за накладною № 70309436 від 24.10.2014 року строк оплати 18.11.2014 року; за накладною № 70309437 від 24.10.2014 року строк оплати 18.11.2014 року.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1456,77 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 3% річних та інфляційні нараховані за період з останньої поставки товару 24.10.2014 року по 26.05.2015 року (за 214 календарних днів прострочення), однак, станом на 24.10.2014 року прострочення по жодній з накладних не настало, тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню за розрахунком суду, здійсненим по кожній накладній окремо виходячи з фактичного періоду прострочення по дати, заявлені в розрахунку - 26.05.2015 року (в межах позовних вимог).

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 147,20 грн. Щодо вимоги про стягнення інфляційних, за розрахунком суду інфляційні нараховані в більшому розмірі, тому вимога про стягнення інфляційних підлягає задоволенню в межах позовних вимог в заявленому розмірі 3920,35 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 8930,19 грн. боргу, 1456,77 грн. пені, 3920,35 грн. інфляційних, 147,20 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог від суми 1827 грн., яка підлягала сплаті з позовних вимог. Зайво сплачена сума судового збору може бути окремо повернута позивачу за його клопотанням.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08130, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ» (03115, м. Київ, вул. Миколи Кривоноса, 27, код 31903537) 8 930,19 грн. боргу, 1456,77 грн. пені, 3920,35 грн. інфляційних, 147,20 грн. річних та 1809,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик