Рішення № 51547993, 21.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.15р. Справа № 904/7798/15

За позовом комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Миткалик Є.В. - довіреність № 00.01.0165 від 08.07.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 26376,61грн. основного боргу; 1298,20грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 00.01.2185 від 21.08.2015р. ухвалою суду від 01.09.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 21.09.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 14.09.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.09.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 10.09.2015р. з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

21.09.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012р. між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі по тексту - позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №585л/12 про відпуск теплової енергії (далі по тексту - договір). Відповідно до умов п. 1.1 договору його предметом є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Пунктом 2.2 договору визначено, що постачальник проводить відпуск т/е для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах споживача, згідно адрес: вул.Будівельників, 40-108 - по приладу обліку. діє з 13.12.2010р.; Джерело - ЛБК. Загальна опалювальна площа - 94,7грн. Планове (середнє) теплове навантаження на опалення 452239 Ккал/міс; 325,6 Гкал/міс; 1953,6 Гкал/рік - на будинок.

Пунктом 2.3 договору визначено, що облік відпущеної теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Розділом 3 договору визначено права та обов'язки сторін. Серед інших на відповідача покладено обов'язок вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки за т/е, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією), або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Рішення Постанова НКРРКП від 30.09.2011р. №721. Тариф за 1 Гкал складає 1072,224грн. з ПДВ.

Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договорів. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із споживачем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості т/е, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

За несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

Споживач щомісячно зобов'язаний проводити звірку розрахунку за т/е в бухгалтерії постачальника, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Пунктом 5.2 договору визначено, що всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання т/е, що виписує постачальник споживачу.

Двосторонній акт про постачання т/е споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої т/е вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 10.07.2013р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (пункт 9.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснював поставку відповідачу теплової енергії в період з грудня 2012 року по квітень 2015 року на загальну суму 28700,13грн., що підтверджується актами про постачання теплової енергії за вказаний період, які частково підписані представником відповідача та засвідчені печаткою відповідача, а решта не заперечувалися, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок, що акти погоджені та прийняті, а саме:

за грудень 2012 року - Акт №А.12-7776 від 31.12.2012р. про постачання теплової енергії на суму 1511,83грн. (а.с.23);

за січень 2013 року - Акт №А.1-005101 від 31.01.2013р. про постачання теплової енергії на суму 1972,90грн. (а.с.25);

за лютий 2013 року - Акт №А.2-5711 від 28.02.2013р. про постачання теплової енергії на суму 1683,40грн. (а.с.25);

за березень 2013 року - Акт №А.3-4435 від 31.03.2013р. про постачання теплової енергії на суму 1812,06грн. (а.с.26);

за квітень 2013 року - Акт №А.4-6365 від 30.04.2013р. про постачання теплової енергії на суму 643,33грн. (а.с.27);

за жовтень 2013 року - Акт №А.10-2715 від 31.10.2013р. про постачання теплової енергії на суму 911,39грн. (а.с.28);

за листопад 2013 року - Акт №А.11-6887 від 30.11.2013р. про постачання теплової енергії на суму 1254,50грн. (а.с.29);

за грудень 2013 року - Акт №А.12-8974 від 31.12.2013р. про постачання теплової енергії на суму 2015,78грн. (а.с.30);

за січень 2014 року - Акт №А.1-005672 від 31.01.2014р. про постачання теплової енергії на суму 2250,54грн. (а.с.31);

за лютий 2014 року - Акт №2-000527 від 28.02.2014р. про постачання теплової енергії на суму 1759,68грн. (а.с.32);

за березень 2014 року - Акт №3-001062 від 31.03.2014р. про постачання теплової енергії на суму 1166,95грн. (а.с.33);

за жовтень 2014 року - Акт №10-0001466 від 31.10.2014р. про постачання теплової енергії на суму 234,95грн. (а.с.34);

за листопад 2014 року - Акт №11-0001724 від 30.11.2014р. про постачання теплової енергії на суму 1362,71грн. (а.с.35);

за грудня 2014 року - Акт №12-0002712 від 31.12.2014р. про постачання теплової енергії на суму 2345,90грн. (а.с.36);

за січень 2015 року - Акт №1-00000504 від 31.01.2015р. про постачання теплової енергії на суму 2654,94грн. (а.с.37);

за лютий 2015 року - Акт №2-00000737 від 28.02.2015р. про постачання теплової енергії на суму 1966,62грн. (а.с.38);

за березень 2015 року - Акт №3-00001498 від 31.03.2015р. про постачання теплової енергії на суму 2582,42грн. (а.с.39);

за квітень 2015 року - Акт №4-00001900 від 30.04.2015р. про постачання теплової енергії на суму 570,23грн. (а.с.40).

Позивач звертає увагу суду, що супровідним листом за вих.№00.09.0674/1 від 03.06.2014р., супровідним листом за вих.№00.09.0187/1 від 17.02.2015р., супровідним листом за вих.№00.09.0594/1 від 24.06.2015р. на адресу відповідача були направлені акти про постачання теплової енергії за спірний період, однак досі не повернулися від відповідача, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок, що вони відповідачем прийняті та погоджені.

Враховуючи, що відповідач в установлений договором строк не розрахувався з позивачем за теплову енергію в повному обсязі, а погасив заборгованість лише частково у розмірі 2050,00грн. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 26376,61грн. основного боргу.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у розмірі 26376,61грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 26376,61грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як встановлено пунктом 5.1 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

На підставі пункту 5.1. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1298,20грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний вірним, а вимога є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Петровського, буд. 168, ідентифікаційний код 03342573) 26376,61грн. (двадцять шість тисяч триста сімдесят шість грн. 61 коп.) основного боргу; 1298,20грн. (одна тисяча двісті дев'яносто вісім грн. 20 коп.) пені; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.09.2015р.

Суддя І.В. Петренко