Ухвала суду № 51546301, 21.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1909/2012

УХВАЛА

21 березня 2012 року

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стеценко О.О., вивчивши адміністративний позов Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені «Кутузова»про отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі недостатності –шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі в порядку ст. 95 Податкового кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені «Кутузова»про отримання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 2005749,07 гривень шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі недостатності –шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі в порядку ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 21 березня 2012 року по справі відкрито підготовче провадження.

Разом із позовною заявою, позивачем було подане клопотання по забезпеченню погашення боргу шляхом накладення арешту на майно боржника.

Як передбачено ч. 3 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

У відповідності до вимог ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб‘єкта владних повноважень.

З вищезазначеної норми Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у вирішені питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Аналіз даної правової норми вказує на те, що заявник обов’язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов’язує застосування певного заходу забезпечення позову. Виходячи із змісту ст.69 КАС України доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до п. 17 а. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Всупереч вищевказаному, представником позивачів не надано переконливих доказів щодо існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів та того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат до ухвалення рішення у вказаній адміністративній справі. Також позивачем не надано доказів на підтвердження неможливості захисту його прав та інтересів без вжиття заходу забезпечення позову.

З огляду на вищезазначене, суд вважає що клопотання позивача по забезпеченню погашення боргу шляхом накладення арешту на майно боржника до прийняття судом рішення по справі, не підлягає задоволенню, оскільки задоволенням клопотання суд фактично вирішує позовні вимоги позивача по суті ще до розгляду справи, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 117, 118, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про забезпечення адміністративного позову шляхом накладення арешту на майно боржника - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеській окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Стеценко