Ухвала суду № 51541658, 22.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р.Справа № 820/7009/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В,

за участю представника позивача Першина В.В.,

за участю представника відповідача Поярко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015р. по справі № 820/7009/15

за позовом Приватного підприємства "МП ТРЕЙД"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "МП ТРЕЙД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу, в якому, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 06.07.2015 року №193 щодо проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "МП ТРЕЙД".

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області щодо складання спірного наказу суперечать положенням Податкового кодексу України, оскільки, за своїм змістом та правовою суттю не містять інформації, що передбачена положеннями ст. 80 Податкового кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року у справі № 820/7009/15 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій, зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, 23.06.2015 року на адресу ГУ ДФС у Харківській області надійшло звернення народного депутата України Капліна С.М. №633, в інтересах громадського комітету пенсіонерів м. Харкова, в якому останні просили перевірити порядок використання РРО мережею маркетів "ДІГМА" з метою недопущення порушень вимог законодавства (а.с. 27-28).

В подальшому, в.о. начальника головного управління державної фіскальної служби у Харківській області складено наказ про проведення фактичної перевірки ПП "МП ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34952938) №193 від 06.07.2015 року на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (а.с. 25).

Не погоджуючись з вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не порушував прав позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Зі змісту п. 80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За правилами статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, положення даної статті регулюють лише обов'язкові реквізити щодо оформлення направлення на проведення фактичної перевірки, жодної вимоги до форми наказу та його змісту положення підпункту 81.1 статті 81 Кодексу не містять, відтак не зазначення в спірному наказі реквізитів заяви, яка слугувала підставою для проведення фактичної перевірки, не тягне за собою наслідків неправомірності винесеного наказу.

При цьому, що наявність окремих дефектів в оформленні наказу, не може розглядатися як обставина для визнання спірного наказу протиправним, оскільки з його змісту можливо встановити передбачену законодавством підставу для призначення фактичної перевірки платника податків.

Вищевказана позиція суду узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 09.07.2014 року №К/800/19335/13.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно положення п. 7 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98, згідно якого підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності рекомендовано ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов'язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис у цьому журналі, тому відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п. 7 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 (зі змінами внесеними Указом Президента України від 22 серпня 2000 року №1011/2000) не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки регулюють проведення контролюючими органами планових та позапланових перевірок. А отже, не допускаючи перевіряючих до фактичної перевірки позивачем порушено приписи ст. 81 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцево самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та. спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ №193 від 06.07.2015 року головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про проведення фактичної перевірки приватного підприємства "МП ТРЕЙД" законний і обґрунтований, оскільки він виданий у межах наданих повноважень, у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МП ТРЕЙД" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015р. по справі № 820/7009/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.